Можливі наслідки змін клімату

Змінюючи характер земної поверхні шляхом зрошення, насадження лі­сосмуг тощо, можна в деяких межах змінювати метеорологічні характеристи­ки приземного шару повітря на великих обширах. Але такі місцеві впливи не можуть внести докорінних змін у клімат в планетарному масштабі. Для його зміни у великих масштабах потрібні значні зміни в орографії, океанічних те­чіях, льодовиках тощо. Тільки таким шляхом можна було б докорінно зміни­ти характер циркуляції вологи, тепла й повітря, тобто клімат.

Існує багато фантастичних проектів зміни клімату саме шляхом ши­рокомасштабного втручання. Це проекти різноманітних гребель у Світовому океані, які призначені для зміни циркуляції океанських вод, що, як наслідок, призведе до зміни факторів клімату; проекти знищення гірських хребтів або створення штучних заслон для повітряних мас тощо. Але автори таких про­ектів не мають підстав стверджувати, що в разі втілення їхніх пропозицій бу­де отримано саме той ефект, якого вони очікують. Навіть якщо робляться

якісь розрахунки зміни клімату для району пропонованого впровадження, то неможливо передбачити наслідки можливих змін у інших районах Землі.

Природа Землі перебуває в динамічній рівновазі, що склалася протя­гом тривалого часу, її порушення в якійсь одній ланці може призвести до глибоких змін у всій системі. Поза сумнівом, значні зміни характеру земної поверхні у великому районі спричинять зміни всього механізму загальної цир­куляції. І може статись так, що після необхідної зміни клімату в одному ра­йоні в інших місцях Землі відбудуться шкідливі зміни.

М. І. Будико довів, що якби льодяний покрив арктичних морів вдалось знищити, він вже не відновився би в сучасних кліматичних умовах. Адже в Арктику влітку надходить багато сонячної радіації. Тут вона у більшості своїй відбивається сніговим та льодовим покривом. Але якби цей покрив був одного разу знищений, то поглинання радіації тут значно зросло б. Температура води й повітря зросла б не тільки влітку, але і взимку. Тому з підвищенням темпера­тури мас арктичного повітря, що надходять в помірні широти, зросли б середні температури і тут. Зміна температури та зменшення зональних контрастів на Землі призвели б до істотних змін загальної циркуляції атмосфери. А вони, у свою чергу, змінили б клімат не тільки в потрібному для нас районі.

Унаслідок потепління в Арктиці циклонічна діяльність могла б значно послабшати в північній півкулі, а максимум її перемістився би у більш високі широти. Це призвело б до поширення зони субтропічних антициклонів на північ і до зростання посушливості на півдні середніх широт. Потепління Арктичного басейну могло би із часом призвести до знищення льодовиків Гренландії. При цьому рівень Світового океану піднявся б на 6 м, що створи­ло б великі господарські труднощі і спричинило економічні втрати. У зв'язку із цим зауважимо, що знищення льодовика в Антарктиді призвело б до під­йому рівня Світового океану на 60 м, а це була б катастрофа для людства.

Сучасне потепління супроводжувалося істотними змінами в природі. В Ісландії звільнилися від льоду орні землі, які оброблялися 600 років тому, але з тих пір були сховані під крижаним покривом. На Шпіцбергені, у Гренландії, на Алясці виявлене різке відступання льо­довиків. Різко зменшилася льодовитість полярних морів. Відбувалися міграції теплолюбних риб у північні води.

Безсумнівно, шо і сучасне потепління с лише коливанням клі­мату. З п'ятидесятих років XX століття (а в Арктиці ще раніше) воно, очевидно, уже змінилося похолоданням,

10,5. Причини сучасних коливань клімату

Коливання клімату за останнс століття просдіяковуеться в €в-роиі за інструментальними спостереженнями. За декілька останніх

десятиліть вдалося зіставити їх ча синоптичними картами зі змінами в загальній циркуляції атмосфери. Як і можна було очікувати, виявлені досить тісні зв'язки між коливаннями загальної циркуляції протягом десятиліть і коливаннями клімату за той самий час. Вчені вважають та можливе поширити ці зв'язки і на коливання клімату за більш значний час і з більшими періодами.

Однак вшшкас питання про причини зазначених коливань w-гшіьної циркуляції. Ці причини зараз шукають переважно у впливі со­нячної активності на атмосферу. Коливання сонячної активності в М-літньому і 80-ліІньому циклах можуть приводити до виникнення циклічності в циркуляції і кліматі. Можливо, що сюди приєднуються і періодичні зміни швидкості обертання Землі, що трохи змінюють ко-ріолісову силу. (-" думка, що вони створюють 250-літній цикл клімату. Сучасне потепління в цьому випадку могло б бути результатом накла­дення 80-літнього і 250-яггнього циклів сонячної активності, мінімуми яких збіглися в першій половині XX ст.

Зв'язки між кліматом, загальною циркуляцією і сонячною актив­ністю встановлюються тільки статнешчно. Ще неясним залишаться питання про те, яким шляхом зміни сонячної активності виливаюп> на загальну циркуляцію атмосфери, який фізичний механізм цих впливі», Можна тільки сказати, що сонячна активність безсумнівно діс на фізич­ний стан верхньої атмосфери (іоносфери). Але як саме ці верхні чміни впливають на загальну циркуляцію в тропосфері і біля земної поверхні ще не відомо

Сама атмосфера не с простим дчеркалом, що відображає космічні «шиті. Вона мас можливості самостійного розвитку процесій, незва­жаючи на те, шо вони можуть починатися під впливом якогось зовнішнього імпульсу

них синоптичних карт вже т підходить для цісї мети. Це спонукає до застосування способів узагальненого представлення атмосферних умов, як збірні чи середні карти за ті чи інші періоди часу. Спроби застосування для довгострокових прогнозів таких прийомів, як облік інерції в ході атмосферних процесів (тобто збереження знаку аномалії погоди на якийсь час уперед), приводили до обмежених успіхів. Об­межені результати в подальшому і численні визначення кореляційних зв'язків між ходом метеорологічних елементів у різних місцях і в різні періоди року, а також і спроби вишукування періодів і ритмів у ході атмосферних процесів на значних відрізках часу. Більш плідним і роз­повсюдженим є прийом підбору аналогів, що виходить із припущення, що за подібними початковими умовами в різних випадках випливас подібний подальший розвиток. Однак таким припущенням варто кори-статися з дуже великою обережністю, тому що вже невеликі розхо­дження в початкових умовах можуть зовсім змінити весь подальший хід процесів.

Істотне значення для рішення задачі довгострокових прогнозі» має зіставлення атмосферних процесій із процесами у світовому океа­ні, оскільки між двома цими сферами Землі відбувається взаємний об­мін теплом і вологою.

Представляється плідним зіставлення атмосферних процесі» Ь сонячною активністю, тобто з явищами, що відбуваються иа поверхні Сонця (плями та ін.), Зв*ячки між атмосферними процесами і сонячною активністю, безсумнівно, існують, хоча вони відомі ще далеко ис до кінця і мало пояснені. Оскільки в сонячних процесах виявляється ви­значена циклічність і вони передують визначеним змінам в атмосфері, це може бути використано з метою довгострокового прогнозу погоди. Але і на цьому шляху досягнень ще небагато. С спроби складання дов­гострокових прогнозів на базі рівнянь гідродинаміки, але вони ще не одержали практичного знамення.

На пошуки раціональних, методів довгострокових прогнозів спрямовані зараз енергійні зусилля, тому що це найважливіша практич­на задача метрології, що чекає вирішення. Поки вірогідність прогно­зів не занадто значно перевищує випадкові збіги.

Дата добавления: 2014-01-04