Система клієнтури

Традиційний підхід

Системний підхід

Соціальні групи, які впливають на клієнта, соціального працівника та агенцію

Не тільки клієнт, але і соціальний працівник і агенція знаходяться під контролем суспільної думки, вимог адміністративних інстанцій, структур нагляду і контролю. У цьому зв’язку нормативні вимоги адміністративних інститутів, які пов’язані із соціальною роботою, можуть впливати не тільки на очікування даних суб’єктів, але і на формування? отримання і надання допомоги, що також впливає на рольову динаміку клієнта і соціального працівника.

Таким чином, С.Бріар і Г.Міллер, вважають, що цінності і норми соціального працівника і агенції закладені у визначення і структуру ролі клієнта, вони впливають на очікування індивіда, його установки, мотивацію до змін.

А.Пінкус і А.Мінахан обгрунтували системний підхід до проблеми. За думкою цих авторів, у процесі еволюції суспільства і практики соціальної роботи, виникли певні системи формальної, неформальної і соцієтальної допомоги. Практика соціальної роботи, з одного боку, спрямована на вирішення проблем людини, а з іншої – на розвиток системи клієнтури.

Система клієнтури використовує традиційний підхід до клієнта, але включає в себе широкий спектр клієнтів – від індивідуумів до організації і общини, коли основою до допомоги є укладання контракту чи угоди.

Традиційний підхід орієнтований на цілі соціальної роботи, а також на сприйняття людини та її проблем. До традиційних цілей соціальної роботи відносять: допомогу людям по формуванню самостійності у вирішенні своїх проблем, розвиток першооснов підтримки, удосконалення соціальної політики держави тощо. У практиці соціальної роботи людина розглядається в аспектах ідентичності-розбіжності:

- схожий на всіх людей;

- любить інших людей;

- схожий на багатьох з них;

- не схожий на жодного іншого;

- байдужий до всіх інших.

Люди, які звертаються за допомогою з питань особистого життя, різних типів взаємостосунків вважаються клієнтами соціальної роботи, тому що користуються послугами соціальних закладів.

Під системою клієнтури А.Пінкус і Мінахан розуміють всю багатоаспектність людей, які звертаються за допомогою. Ця система включає в себе всіх індивідів, всі групи, сім’ї, організації, общини, які звертаються за допомогою і користуються послугами проводиря змін. Найважливішою системною ознакою клієнтури є наявність проводиря змін і угоди, контракту, який встановлено між проводирем змін і клієнтури.

Проводир змін – соціальний працівник, який працює з конкретною людиною і добивається змін у його свідомості, психології, поведінці і ставлення до оточуючого світу. Діяльність проводиря змін не обмежується тільки індивідуальною спрямованістю, він може працювати і з групою, і з общиною, і з організацією, а також працювати спільно з представниками інших професій, в загальній „команді”.

Контракт – робоча угода між сторонами стосовно спільних зусиль із забезпечення змін.

Системний підхід – це динамічний підхід до проблеми клієнта, де головний акцент робиться на процесі змін і взаємодії.

А. Пінкус і А.Мінахан розповсюджують системний підхід і на суб’єкта, у якого є особливі потреби, розглядаючи його як систему, яка надає опір. У першому випадку, користуючись їхньою термінологією, мова йде про „систему клієнтури”, у другому – про „систему мішеней”.

Система клієнтури – це суб’єкти, які звернулись до соціального працівника з проханням про допомогу у вирішенні їхніх проблем і оформили відповідний контракт (усна угода) про співробітництво. За думкою Пінкуса і Мінахана, соціальний працівник, який укладає контракт з клієнтами, не тільки виявляє повагу до їхніх громадських прав, але і організує процес взаємодії як процес рівноправного співробітництва і партнерства.

Система мішеней (чи цілей) – це суб’єкти, на яких цілеспрямований вплив. У системи мішеней більш складна структура організації, і вона пов’язана не тільки із суб’єктами, змін яких бажають вони самі, їхні родичі і близькі люди. Суб’єктом, який вимагає втручання, може бути і організація, і спільнота, і окремий інститут, який заважає функціонуванню інших суб’єктів і груп.

„Система мішеней” (цілей) і „система клієнтів” складає діалектичну єдність, де одна система просить змін на основі добровільного контракту, а іншій є необхідною зміна на основі потреб референтних груп. „Система мішеней” (цілей) може стати „системою клієнта” у тому випадку, якщо буде намагатися реалізувати свої потреби в зміни, звернувшись за допомогою і підтримкою.

Діалектична єдність цих систем виявляється також у тому, що і для тої, і для іншої характерні як сили опору, так і сили спонукання у забезпеченні змін. Сили опору, які є характерними для даних систем: небажання приймати допомогу; страх перед втратою власних позицій; невіра у можливість змін; небажання втрачати час; перешкоди на шляху до співробітництва; невпевненість. Сили спонукання: бажання отримати допомогу; готовність добитися відповідного становища і ресурсів; віра в досяжність змін; намагання долати дискомфорт; реакція на погрозу втратити статус-кво; альтруізм.

Системний підхід дозволяє підійти до проблем клієнтів на основі їх спільності, і тому об’єднуються, здавалося б, об’єкти, які не поєднуються, окремі індивіди і групи, інститути і територіальні спільності. Цей підхід, за думкою Пінкуса і Мінахана, дозволяє ефективно використовувати цінності і знання соціальної роботи, долати етичну невизначеність і ціннісні протиріччя, які зустрічаються у практиці соціальної роботи.

Таким чином, терапевтичний процес в соціальній роботі накладає певні обмеження на підтримку клієнта, але, з іншого боку, він є значно ширшим, порівняно з іншими допомагаючими професіями. Терапевтичний процес не обмежується тільки методами взаємодії, а включає в себе різні види втручання (інтервенцій): інформаційні, економічні, правові, медичні, виховні, анімаційні та інші. В соціальній роботі більш різнобічний спектр допомоги; він значно ширший взаємостосунків між терапевтом і клієнтом. Можна відмітити більшу кількість агенцій, діяльність яких пов’язана з достатньо широким набором інституціональних функцій: адаптацією і реадаптацією; соціалізацією і корекцією, захистом і розподілом. Типологія клієнта в соціальній роботі відзначається постійними змінами, розвитком, що зумовлені соціоекономічними і психосоціальними факторами, і не пов’язана тільки із запитами суб’єкта. Клієнтом в соціальній роботі можуть виступати індивід, сім’я і група, співтовариство в цілому. Специфіку підходів до клієнта до клієнта можна звести до:

- психосоціальної обумовленості проблем;

- багатофункціональності інтервенцій;

- різноманітності допомоги, яка надається, і підходів, які є в наявності;

- полісуб’єктності паттерна клієнта.

В Україні спостерігається регіональний підхід до соціальної роботи з людьми та визначення системи клієнтури у каталогах соціальних послуг державних адміністрацій. Так у каталозі соціальних послуг Київської міської державної адміністрації виділяються такі сфери надання соціальних послуг як: соціальний захист; робота; дім, житло, сім’я; освіта; молодь” спорт; дозвілля; основи безпеки життєдіяльності;; здоров’я. У сфері соціального захисту визначаються категорії громадян, яким надаються соціальні послуги: інвалідам; жінкам; дітям; багатодітним родинам;; пенсіонерам; ветеранам; мало захищеним верствам населення; мешканцям м.Києва, які досягли 80-річного віку і старше; непрацюючим особам, які доглядають за інвалідами І групи або престарілим, які досягли 80-річного віку; реабілітованим громадянам; малозабезпеченим сім’ям; фізичним особам, які надають соціальну допомогу; праведникам Бабиного Яру.

Питання до дискусії:

1. Етимологія та розвиток поняття „клієнт”.

2. Соціальна агенція. Сутність роботи, межі компетенції і повноваження.

3. Структура клієнтури. Система мішеней в соціальній роботі.

4. Соціальний працівник та його референтні групи.

Література:

Основна

1. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д.Павленок. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 18.

2. Социальная работа: Учеб. пособие. – 2-е перераб и доп. / Под общ. ред. проф. В.И.Курбатова. – Ростов н/Д:Феникс. – 2003.- С.89-92.

3. Социальная работа: теория и практика: Учеб пособие / Отв. ред. д.и.н., проф. Е.И.Холостова, д.и.н., проф. А.С.Сорвина. – М.:ИНФРА-М, 2001. – С. 12-17, 373-378.

4. Соціальна робота: В 3 ч.- К.: Вид. Дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. – Ч.І.: Основи соціальної роботи / Н.Б.Бондаренко, І.М.Грига, Н.В.Кабаченко та ін.; За ред. Т.Семигіної та І.Григи. – 2004. – С.124-142.

5. Соціальна робота в Україні. – За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової.- К.: Науковий світ, 2003. – С.65-69.

6. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – С.306-320.

Дата добавления: 2014-01-04