Перехід до мирного будівництва. Внутрішньополітичне та економічне становище УРСР

Зовнішньополітична діяльність УРСР.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзнихреспублік у сфері міжнародних відносин, в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийнялазакон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д. Мануїльський. Стратегічні цілі: представити приєднання західних областей України і Білорусії як акт возз'єднання територій, населених представниками одного етносу, збільшити кількість своїх представників у ООН.

6 травня 1945 р. українська делегаціяприбула до Сан-Франциско на установчу кон-ференцію ООН і активно включилася в роботу. Д.Мануїльський очолив комітет з підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН «Цілі та принципи» діяльності Організації. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946 р.Україну було обрано до складу Економічної і Соціальної Рад, а в 1948-1949 рр. – непостійним членом Ради Безпеки ООН. Представників України запросилидо роботи багатьох структур Організації, в тому числі й до Міжнародного суду.

Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу, її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини на єврейську та арабську частини і створення держави Ізраїль. На чолі з наркомом Д.Мануїльським представники України брали участь у Паризькій мирній конференції (29 липня - 15 жовтня 1946 р.), в лютому 1947 р. підписали мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. Українська делегація також віяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. Під час «холодної війни» УРСР увійшла у Всесвітню Раду Миру, запропонувала цілу низку мирних ініціатив. Проте Україна не виходила за межі політики, яку диктувало радянське керівництво. Так, угоди з Польщею та Чехословаччиною про врегулювання питання кордонів підписувались представником союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великої Британії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР так і залишились без відповіді.

Після звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників постало питання про відбудову народного господарстваУкраїни.

Жодна країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості, сільсько-господарських угідь, загибелі стількох людей, як Україна. За роки війни ворогом було знищено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл (250 з них були повністю спалені разом з їх мешканцями), зруйновано 16 158 промислових підприємств (неушкодженими залишились лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств), 1,9 тис. залізничних станцій, 28 тис. колгоспів, 900 радгоспів. 1,3 тис. МТС, 18 тис. лікувальних, 33 тис. навчальних і наукових закладів, 19 тис. бібліотек. Лише прямі збитки, завдані народному господарству, дорівнювали 285 млрд. крб., що перевищувало втрати РРФСР. Загальні збитки, які війна принесла народу та господарству України, становили 1,2 трлн. крб. Вкрай важким було становище у сільському господарстві, яке у 1945 р. дало лише третину довоєнного річного врожаю. Значними були і демографічні втрати. За підрахунками спеціалістів, вони склали 9 млн. чоловік або 22% загальної кількості населення. Близько 10 млн чоловік залишилося без помешкання.

Як тільки звільнялась територія республіки від загарбників, розпочиналась відбудова народного господарства. До кінця 1945 р. було відновлено 44% довоєнних потужностей машинобудівної і 30% легкої промисловості, введено в дію 123 великі і 506 дрібних шахт Донбасу.

Відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, у грудні 1947 р. – до місцевих Рад.

Проводились роботи і по відтворенню житлового фонду, було відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних установ.

Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР. Підприємства і установи переводилися на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Країна переходила до мирної праці.

Дата добавления: 2014-01-04