Структура правової норми

Поняття і ознаки норми права.

Норма права – це загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Ознаки норми права:

1) носить загальний характер, тобто це правило поведінки; норми права відрізняється нормативністю;

2) містить загальнообов’язкове правило поведінки – розповсюджується на всіх, хто вступає в сферу її дії;

3) характеризується не персоніфікованістю, тобто. розповсюджує свою дію на всіх або на більшу групу людей, а не на конкретну особу;

4) розрахована на невизначену кількість випадків реалізації, тобто може діяти не один раз, а кожен раз, коли виникатимуть умови для її застосування. При цьому норма права не припиняє своєї дії після виконання на відміну від індивідуальних актів;

5) має письмову, документальну форму, пов’язана з певною процедурою застосування;

6) має державно-владний характер;

7) гарантована державою. У випадку не виконання норми держава може застосовувати примус;

8) має представницько-зобов’язуючий зміст, тобто надаючи права, норма права наділяє осіб відповідними обов’язками.

Таким чином, можемо сказати, що для характеристики норми права і визначення її поняття необхідно сказати, що це:

- правило поведінки;

- виходить від держави;

- закріплено у визначеній формі;

- загальнообов’язкове;

- регулює суспільні відносини;

- виконання норми права забезпечено державою.

Структура, або внутрішня форма норми права – це внутрішня побудова норми права, яка виражається у її поділі на складові елементи, пов’язані між собою.

Виділяють такі структурні елементи норми права: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза – частина норми права, яка вказує, за яких обставин норма вступає в дію. Відповідає на питання Де? Коли? У якому випадку?

Диспозиція – частина норми, у якій формується саме правило поведінки, права і обов’язки.

Санкція – частина норми, яка встановлює заходи(вид та обсяг державного примусу), застосовувані у разі її порушення.

Елементи класичної моделі норми права можна умовно змалювати за допомогою такої схеми: «якщо – то – а у протиправному разі…» або «якщо – то – а інакше…»

Ці елементи повинні обов’язково бути присутніми в нормі права, відсутність хоча б одного з них робить норму неповною. Без диспозиції взагалі немає норми права, оскільки незрозуміло, які правила поведінки вона вимагає від суб’єкта. Відсутність гіпотези робить норму невизначеною, так як неясно, при яких умовах чи обставинах вона повинна діяти. Якщо відсутня санкція, то це робить норму безсильною, навряд чи буде виконуватися норма, яка не має відповідальності.

В юридичній літературі розроблена класифікація елементів структури норми права.

Гіпотези норми права бувають прості, складні та альтернативні.

Прості – ставлять застосування норми права в залежність від однієї визначеної умови (н-д: при заключенні договору особистого страхування, страхувальник має право провести обстеження страховика для оцінки фактичного здоров’я). Гіпотеза проста, має одну умову – якщо складається договір особистого страхування.

Складні – ставлять застосування норми права в залежність від двох і більше умов (н-д: в СКУ вказано, що усиновлення без згоди батьків можливе: якщо батьки більше року не живуть разом з дитиною, не приймають участі у його вихованні і по відношенню до дитини не проявляють батьківського піклування).

Альтернативна – пов’язують дію норми з одним з декількох умов перерахованих в нормі (н-д: СКУ передбачає, що чоловік не може без згоди дружини порушити справу про розлучення під час її вагітності або протягом року після народження дитини. Тобто достатньо однієї умови, із вказаних двох, щоб відмовити особі в порушенні справи про розлучення.

Диспозиції норми права поділяються в залежності від ступеня їх визначеності на абсолютно-визначені, відносно-визначені та банкетні.

Абсолютно-визначені – виключно формулюють правила поведінки (н-д: Конституція України передбачає, що кожному гарантується судовий захист його прав і свобод).

Відносно-визначені – встановлюючи правило поведінки, дають можливість уточнити його в кожному конкретному випадку (н-д: ЦКУ – покупець, якому був переданий товар неналежної якості, вправі за своїм вибором вимагати: заміни недоброякісного товару, зменшення ціни, негайної безоплатної ліквідації недоліків товару, тобто надається вибір одного з варіантів поведінки).

Банкетні – відсилають до правила поведінки, яке міститься в іншому акті (н-д: відповідальність за знищення мікроорганізмів, які занесені до Червоної книги).

Санкції в залежності від ступеню юридичної визначеності поділяються на абсолютно-визначені, відносно-визначені та альтернативні.

Абсолютно-визначені – містять чітку міру впливу на правопорушника (н-д: ЦКУ передбачає, що недодержання форми угод, пов’язаних з нерухомістю тягне за собою їх недійсність)

Відносно-визначені – дають можливість використати міри впливу у визначених рамках – «від – до» (н-д: ККУ – вбивство двох і більше осіб у стані афекту карається позбавленням волі на строк до 5 років. Це значить, що суд може вибрати міру покарання нижче 5 років).

Альтернативні – є декілька можливих санкцій, а суд може вибрати одну з них (н-д: за порушення правил охорони праці карається штрафом, виправними роботами або позбавлення волі на строк до 2 років).

Дата добавления: 2014-01-04