Нормативно-актна правова система

Вступ

Система законодавства

План

1. Правова система: поняття і різновиди

1.1. Поняття, сутність, елементи правової системи

1.2. Нормативно-актна правова система

1.3. Судово-прецедентна правова система

1.4. Ідеологічно-релігійна система

1.5. Традиційно-общиннаправова система

2. Система права і структура права

4. Систематизація законодавства

Практичне значення викладених у даній темі наукових положень визначається тим, що вони допомагають більш-менш вільно і впевнено орієнтуватись у величезній розгалуженій системі права і не менш складній системі законодавства. Не засвоївши ці положення, надто важко, а то й неможливо відшукати потрібний закон, інший нормативно-правовий акт, в якому вміщено юридичну норму, розраховану саме на потрібну життєву ситуацію.

Формуванню або вдосконаленню вмінь, навичок такого пошуку і сприяють знання системи права і системи законодавства.

1. Правова система: поняття і різновиди

1.1. Поняття, сутність, елементи правової системи

Правова (юридична) система - це система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або у групі однотипних держав.

Елементи правової системи

різноманітні правові акти

різноманітні види і прояви правосвідомості

стан законності та його деформації (акти правомірної, а також неправомірної поведінки)

Різновиди (правові сім'ї) правових систем світу:

нормативно-актна система (її історично усталена назва «романо-германська» або «європейсько-континентальна»)

судово-прецедентна система (її традиційна назва «англосаксонська» або система «загального права»)

ідеологічно-релігійна система

традиційно-общинна система

· домінування серед форм (джерел) об'єктивного юридичного права нормативно-правових актів (які значною мірою сформувались на основі рецепції основ стародавнього римського цивільного права);

· субординованість нормативно-правових актів за їх юридичною силою (ієрархічна структура правової системи);

· кодифікованість значної частини нормативно-правових актів;

· більш-менш чіткий поділ цієї системи на право приватне та право публічне,

· допущення у деяких, досить рідких випадках і судового прецедента як форми юридичного права.

· виділяють підсистеми: «романську» (до якої належить законодавство Італії, Франції, Бельгії, Голландії, Іспанії, Португалії, значною мірою України, Росії, Білорусі) та «германську» (законодавство ФРН, Австрії, Швейцарії та ін.).

Певним різновидом зазначеної правової системи вважають також право скандинавських країн, особливістю якого є певна гармонізованість, уніфікованість иормативно-правових актів, що діють у них, а також помітна роль судово-прецедентної практики.

Розглядувана правова система домінує й у ряді країн Латинської Америки (Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразілія та ін.), хоча й там існує певна специфіка, зумовлена, зокрема, впливом на них Конституції США.

1. 3. Судово-прецедентна правова система:

провідною формою юридичного права є судовий прецедент;

функціонування норматипно-правових актів, які завжди входять до складу цієї системи,

некодифікованості норм цієї правової системи, що ускладнює їх вивчення, реалізацію й застосування.

всередині цієї системи розрізняють групу англійського права (Англія, Північна Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ще декілька десятків країн - членів Британської Співдружності Націй) і право США. Особливість останнього полягає, по-перше, у відносно більшій поширеності нормативно-правових актів (зокрема, кодексів, яких не знає англійське право - цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального та ін.); по-друге, в його федеративній структурі; і, по-третє, у дещо меншій зв'язаності вищих судових органів навіть власними прецедентами.

Майже третина населення світу живе у державах, де діє прецедентна система права.

1. 4. Ідеологічно-релігійна система:

· пануючим джерелом права проголошуються канонічні релігійні тексти (у мусульманському праві - Коран, Сунна та ін., в індуському - збірники вед, у Єврейському - Тора (Старий Заповіт), Талмуд);

· функціонування цих джерел, однак, опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів, настанов, догматів, притч, легенд, оповідей із «Святих Книг», яке здійснюється окремими, «довіреними» священнослужителями) теологами-юристами, авторитетними знавцями відповідної релігії; тому реальним джерелом (зовнішньою формою) юридичних приписів у розглядуваній правовій системі слід вважати релігійно-юридичну доктрину (правову ідеологію), «оздоблену» релігійними текстами;

· наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи;

· невідгалуженість, інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формулювались «мудрецями» та релігійними суддями, звідси - казуїстичність цих правових систем;

· невідокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрісімейних та інших.

Найбільшого поширення розглядувана правова система зберігає у тих країнах, де більша чи значна частина населення сповідує іслам (таких країн нараховується нині понад 50, хоча не в усіх держава офіційно визнає мусульманське право).

1.5. Традиційно-общиннаправова система:

· домінуючою формою права є правовий звичай, тобто традиційно-племінне, традиційно-общинне «законодавство», так чи інакше санкціоноване державою;

· юридичні норми у цій системі регулюють відносини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім'ями, родами та ін.), зокрема, передбачають можливість колективної відповідальності;

· питома вага цього права у різних країнах Африки, де воно ще й сьогодні зустрічається, неоднакова, оскільки в них функціонують і «взірці» колишнього колоніального права метрополій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.

2. Система права і структура права

Система права - це система всіх чинних юридичних норм певної держави.

Структура системи права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм держави та в їх розподілі за галузями та інститутами права.

Дата добавления: 2014-01-04