Форми та види банківського кредиту

В економічній літературі розрізняють три основні форми кредиту:

- товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу;

- грошовий;

- кредит у вигляді гарантій.

Банки у своїй діяльності використовують другу і третю форму, при цьому остання виражається в зобов'язанні банку гарантувати платіж клієнтові, якщо той не зможе оплатити свої рахунки.

Таблиця 4.1. Види банківських кредитів

	Критерій (ознака)	Вид кредиту
	Роль банку (кредитор чи позичальник)	— активний; пасивний
	За терміном користу­вання	— до запитання (онкольний); — строковий: • короткостроковий (до 1 року); • середиьостроковий (до 3 років); • довгостроковий (понад 3 роки)
	За призначенням	на виробничі цілі (юридичним особам під основ ні засоби та обігові кошти); споживчий кредит (фізичним особам)
	За ступенем ризику	— стандартний; під контролем; — субстандартний; сумнівний; безнадійний
^5	За забезпеченням	— бланковий (незабезпечений); - забезпечений; • заставою (в тому числі ломбардний); • гарантійним зобов'язанням чи порукою: • страхуванням
	За метолами надання	у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійний (із заздалегідь обумовленою датою | надання)
	За методами погашення	одноразовим внеском: — у розстрочку; достроковий (на вимогу кредитора або за заявою і позичальника); — з регресісю платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)
	За кількістю кредиторі а	— двосторонній; — консорціумний (синдикований); — паралельний

Щодо товарної форми кредиту, то банк може обслуговувати або проводити операції за допомогою інструменту комерційного кредиту - векселя, коли вів не є прямим учасником кредиту в товарній формі, крім того банк може бути учасником лізингу.

Найбільш поширена форма кредиту в Україні - грошова, при організації міжнародних операції та розрахунків - гарантії.

Для визначення видів банківського кредиту (кредитних відносин, у яких однією зі сторін є банк) застосовують різні критерії (табл. 4.1).

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позикових рахунків:

ü простий позиковий рахунок - може мати тільки активне (дебетове) сальдо;

ü спеціальний позиковий рахунок форма обліку кредитів до запитання (наприклад, при кредитуванні під заставу векселів). Може мати кредитове сальдо, проте воно в той самий день має бути зараховане на поточний рахунок клієнта;

ü контокорентний рахунок – це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції з клієнтом. На ньому відображають: за дебетом заборгованість банку і всі платежі за дорученням клієнта, за кредитом — надходження коштів у банк від платників у вигляді вкладів, повернення кредитів тощо. Поєднує позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо;

ü поточний рахунок з овердрафтом — це рахунок, за яким на основі у між банком і клієнтом допускається перевищення сумою списання з рахунків величини залишку коштів, що означає надання позички.

Облік кредитів з різними термінами ведеться на окремих балансових рахунках. Проте в усіх випадках за дебетом позикового рахунку відображається сума виданого кредиту, за кредитом — його погашення. Режим рахунку визначається і в кредитній угоді.

Залежно від цього режиму сума кредиту може бути:

— перерахована на поточний (контокорентний) рахунок позичальника;

— видана готівкою з урахуванням прийнятих обмежень;

— кредитор може сплачувати витрати позичальника за кредитною угодою, поступово використовуючи визначену в угоді суму.

Сьогодні клієнт банку може оформити короткостроковий кредит на невизначений термін (у межах одного року) або до запитання. Позика до запитання не передбачає фіксованого терміну, але банк має право вимагати її погашення будь-який момент. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позика сплачує на розсуд клієнта. При наданні позики до запитання передбачається, що клієнт-позичальник порівняно платоспроможний, а його активи, в які вкладені кредитні ресурси банку, можуть бути в найкоротший термін трансформовані в грошові кошти (високоліквідні активи).

Залежно від особливостей проекту, що кредитується та методу погашення, виділяються позики, що погашаються одноразовим внеском і в розстрочку. У першому випадку основний борг за кредитом погашається на визначену дату одноразовим платежем після закінчення терміну кредитної угоди. Позики, що погашаються в розстрочку, допускають періодичне погашення основної суми боргу. Такий порядок погашення встановлюється для довгострокових кредитів або для відкритої кредитної лінії. При цьому позики можуть погашатися рівномірними періодичними і нерівномірними платежами (зростаючими або такими, що знижуються в міру погашення кредиту). Платежі можуть здійснюватися щомісяця, щокварталу, один раз на півріччя або щорічно за довгостроковою позичкою. Такий порядок погашення більш вигідний для банківської установи, тому що прискорюється оборотність кредиту і вивільняються кредитні ресурси для нових вкладень. Ці вигоди та, в першу чергу, довірчі відносини з позичальником обумовили розвиток у вітчизняній банківській практиці поновлюваних (револьверних) кредитів, більш відомих як відкрита кредитна лінія. Такий кредит надається позичальнику протягом визначеного періоду, як правило не більше року, у межах погодженого ліміту. Кожна видача кредиту здійснюється в міру необхідності, поетапно, у терміни і в обсязі, погоджених сторонами. Цей метод кредитування також заощаджує банку час на аналіз кредитоспроможності клієнта.

Стан кредитної та платіжної дисципліни в країні обумовили останнім часом виток такої форми банківського кредитування як вексельний кредит. Цей кредит видається фінансово стійким підприємствам шляхом оформлення простого або переказного векселів. Підприємству це дає змогу використовувати його як засіб платежу при розрахунках. Банку це вигідно тим, що не потрібно залучати додаткових грошових ресурсів, тому процентна ставка за вексельним кредитом набагато нижча, ніж за класичного кредитування. Вексельний кредит надається на термін до першої дати пред'явлення векселя в банк до оплати.

Сьогодні серед банківських кредитних операцій виділяються також гарантійні кредитні операції. Це операції банківської установи, при яких банк не надає позичальнику грошової позики, а тільки обіцяє здійснити платежі, якщо позичальник не зможе оплатити свої зобов’язання. До цих операцій відносять акцептні та авальні кредити. При акцептних операціях банк платить за зобов’язаннями клієнта. При авальній операції банк здійснює платіж лише у разі банкрутства боржника.

Крім традиційних форм кредитування в банківській практиці отримали широке поширення кредитні операції, що з правового погляду за загальною ознакою не є договорами кредиту. Серед них можна виділити облік векселів, лізинг, факторинг, форфейтинг.

Загалом, вибір тієї чи іншої форми кредитування кожний банк здійснює залежно від своїх фінансових можливостей, обраної ним кредитної політики і контингенту клієнтів, що обслуговуються.

Дата добавления: 2014-01-04