Степені та види контрасту

У кольорознавстві контрастом називається ілюзорне змінювання кольорів за основними характеристиками: колірним тоном, світлотою та насиченістю. Контрасти розподіляють на два види: ахроматичний (світлістний, тоновий) та хроматичний (колірний). У кожному з них відрізняють одночасний, послідовний та крайовий (або прикордонний).

Одночасний контраст — зміна кольорів під впливом інших, їх оточуючих. У практиці образотворчого мистецтва мають справу і з хроматичним, і з ахроматичним контрастом. Суть явища у тому, що світла пляма на темному фоні здається ще більш світлою, а темна на світлому фоні — більш темною, чим має бути. Насиченість кольору залежить від фону. Наприклад, жовтий на білому — слабо виразний, але виразний на темному, він майже світиться; насичені синій і фіолетовий кольори на темному нечіткі, а на світлому — навпаки. Таке явище називають ще взаємовпливом кольорів. Контраст залежить також від форми та величини плями.

Відносність кольору — сприйняття фігури залежно від тону фона

Ефект одночасного колірного контрасту виникає при взаємодії двох хроматичних кольорів або хроматичного з ахроматичним. Це явище більш складне, ніж тоновий контраст. Хроматичний контраст стає сильнішим, якщо взаємодіючі кольори рівні за світлотою. Протиставлення хроматичних та ахроматичних кольорів дає можливість художникам добиватися надзвичайної інтенсивності фарб. При зіставленні доповнюючих кольорів у сприйнятті не виникає нових відтінків, а відбувається лише ілюзорне взаємне підвищення насиченості та світлоти. Із збільшенням відстані відбувається оптичне змішування у сторону загального сірого кольору.

Знаходячись поряд, кольори змінюються не тільки за світлотою, але й набувають нових колірних відтінків. Наприклад, в оточенні червоного сірий колір здається трохи зеленішим, а на зеленому фоні, навпаки, трохи рожевим. Також з жовтим та оранжевим кольорами. Складається враження, що до сірого тону кожен раз підмішуються відповідні фарби, тобто у ахроматичних кольорів виникає колірний відтінок. Таким чином, плями сірих тонів отримують протилежні (доповнюючі) відтінки тих площин, на яких вони знаходились. Аналогічні явища можна спостерігати і у хроматичних кольорів. Якщо жовтий колір знаходиться в оточенні червоного, то він сприймається трохи зеленим, лимонно-жовтим, на зеленому фоні він здається трохи оранжевим, на синьому або фіолетовому — більш насиченим. Кожен тон картини пов`язаний з оточенням, і в залежності від нього стає холоднішим, світлішим або темнішим. Колір предмету не є чимось абсолютним, постійним, він змінюється залежно від освітлення та загального колірного оточення. Біла скатертина здається трохи блакитною, якщо на неї покласти апельсини, та трохи рожевою, якщо ми бачимо на ній зелені яблука (тобто це одночасний контраст доповнюючих кольорів). Однак, коли нам необхідно точно визначити колір зразка фарби, його слід розглядати ізольовано, без впливу оточуючих кольорів, краще на нейтральному сірому фоні середньої світлоти.

Контур (чи його відсутність) та силует також беруть участь в дії одночасного контрасту. Інколи кольорові затікання надають оригінальності й неповторності акварельному малюнку. На чорному фоні знижується насиченість кольорів, на білому — підвищується. Отже підсумок, що біла рама робить тони живописного твору більш густими, насиченими, а чорна — більш білястими.

Крайовий контраст виникає на межі двох сусідніх пофарбованих поверхонь. Найбільш виразно, чітко виявляється коли поряд знаходяться декілька смуг, різних за світлотою (крайовий тональний контраст) або за кольором (крайовий колірний контраст). При крайовому колірному контрасті сусідні кольори змінюються у тому ж напрямку, що й при одночасному контрасті, тобто жовта пляма поряд з червоною буде зеленіше, але чим вона буде далі від червоного, тим більше буде слабіти цій ефект. Крайовий та одночасний контрасти з`являються завжди разом, тільки у різному ступені, в залежності від співвідношення плями та фону. Якщо невелика світла пляма знаходиться на темному фоні, крайовий контраст майже відсутній; чим більше пляма, тим сильніше явище крайового контрасту. В орнаментальних композиціях (тканини, килими, шпалери) якщо декілька площин, різних за кольором та світлотою торкаються, їх обводять як правило білим, сірим або чорним контуром. Ці тонкі смуги перешкоджають дії крайового контрасту.

Послідовний контраст — зміна колірних вражень під впливом раніше спостережених кольорів. При послідовному контрасті кінець зорового відчуття не збігає з дією подразника, а як би відстає від нього, запізнюється, так як в органі зору відбуваються визначені процеси. При тривалому сприйнятті будь-якого кольору потім завжди виникає колір доповнюючий. Якщо спостерігати червону пляму, а потім перевести погляд на білу поверхню, то на ній появиться такої же форми світло-зелена пляма. Малонасичені кольори не викликають послідовного контрасту. Послідовний контраст є результатом колірної втомленості ока під впливом дії світла та кольору. Колірна втомленість тим сильніше, чим більше яскравий та насичений колір. Цю обставину треба враховувати при роботі на пленері, при організації натурних постановок. Яскраво освітлений мотив сильно втомлює зір. Відповідно цьому потрібно планувати роботу живописця — частіше давати відпочинок очам, зменшувати тривалість сеансу роботи над етюдом. Засвоєння законів контрасту допомагає художникові орієнтуватися в тих змінах кольору зображеного об`єкту, які відбуваються дуже часто і звичайно з зусиллям фіксуються оком. Закони контрасту повинні використовуватися як засіб для досягнення виразності та кольорової єдності твору. Явища крайового та одночасного контрасту зобов`язують художника знаходити гармонію між сусідніми кольорами, підсилюючи або послаблюючи їх контрастну взаємодію, наприклад, змінюючи величину площини взаємоконтрастних поверхонь, розміщуючи поряд з теплопофарбованими предметами предмети у холодній гамі, віддаляючи предмети один від одного на площині за допомогою кольору, використовуючи різне освітлення. Якщо перейти з приміщення, пофарбованого насиченим кольором, наприклад червоним, у суміжну кімнату рожевого кольору, то перше враження про неї утвориться як про бляклу та майже безколірну. Але ж ця рожева кімната здасться значно рожевішою, якщо ввійти до неї з зеленої кімнати.

Контраст за теплохолодністю є одним з найдзвінкіших серед інших типів контрасту та одним з найсильніших чинників образно-емоційного впливу на глядача. До цього виду контрасту можна віднести контраст доповнюючих кольорів та різні типи сполучень споріднено-контрастних кольорів. Протилежні кольори — теплі та холодні — посилюють один одного. Різноманітні асоціативні прояви контрасту теплого і холодного (тіньовий-сонячний, рідкий-густий, легкий-важкий, далекий-близький, вологий-сухий, прозорий-непрозорий та ін.) говорять про його великі виразні можливості. Найбільш цікавою для дослідження властивостей теплохолодності, в залежності від насиченості, відтінку та світлоти, виявляється пара "червоний-зелений".

В "Руководстве по цвету для архитекторов, строителей и студентов" 1967 р. видання Л.К.Абрамов виявляє ефекти колірних контрастів за досвідом практичної роботи:
- більш насичений колір викликає більш сильний контраст по відношенню до кольору менш насиченого. Слід зазначити, що важливий не сам ступінь насиченості кольору, а співвідношення насиченості кольорів, що сполучаються;
- зіставлення доповнюючих чи контрастних кольорів посилює насиченість кожного з них;
- чим більше площина кольору, що викликає контраст, тим він сильніше відчувається;
- одночасний контраст сильніше за всього виявляється на лінії з`єднання кольорів, які взаємодіють;
- кольори зеленої частини спектру викликають найбільш сильну дію контрасту;
- одночасний cвітловий контраст послаблює прояв колірного контрасту;
- ахроматичне окантування колірної плями зменшує дію одночасного контрасту;
- зіставлення кольорів, близьких за колірним тоном, знижує насиченість кожного з них;
- тривале спостереження кольору веде до ілюзорного зменшення його насиченості;
- явища тонового і колірного контрасту завжди і всюди визначають наше сприйняття оточуючого середовища.

На відміну від одночасного та послідовного контрасту кольоровий контраст виражає ступінь відмінності чи протиставлення кольорів в першу чергу по кольоровому тону і світлоті.

Встановлені три ступеня кольорового контрасту: великий, середній і малий. Естетика кольору вимагає найперше виразності кольорових контрастів, їх значення в композиції.

Тут види контрастів та їх діапазон такі:

- по світлоті – світлий – темний (хроматичні, ахроматичні, змішані); Для наглядності візьмемо три одинакові квадрати зі світлосірого паперу і розмістимо їх на білому, чорному та сірому фонах. Сірий на білому буде виглядати значно темніше ніж сірий на чорному, який буде виглядати світлим.

- по кольоровому тону – колір і його доповнюючий;

- по насиченості – насичений хроматичний і ахроматичний;

- по чистоті – оптимальний темносірий;

- по фактурності – матовий – блискучий;

- по асоціаціям: просторовим – виступаючі – відступаючі кольори; температурним – теплі – холодні; ваговим – легкі – важкі; по активності впливу – активні – пасивні, збуджуючі – пригнічуючі, заспокійливі і т.п.

Кольорові співвідношення можуть ґрунтуватися тільки на одному виді контрасту при рівності інших характеристик. Ахроматичні кольори можуть відрізнятися тільки по світлоті як при однаковій так і при різній фактурі.

Контрасти по кольоровому тону не виключають контрастів по інших характеристиках, причому допускають велику кількість варіантів.

Загальна ступінь контрастності відношення кольорів визначається сумарним значенням всіх видів контрастів.

Наприклад, участь у співвідношенні кольорів тільки двох видів контрасту – по кольоровому тону і по світлоті – пропонує варіанти, що залежать від ступеня контрасту.

Великий кольоровий контраст – допускає великий контраст по кольоровому тону при середньому і великому контрасті по світлоті (жовтий і синій); середній контраст по кольоровому тону при великому контрасті по світлоті (жовтий і темнозелений).

Середній кольоровий контраст – обумовлює середній контраст по кольоровому тону при середньому контрасті по світлоті (жовтий і зелений); малий контраст по кольоровому тону при великому контрасті по світлоті (жовтий і темнооранжевий);

Малий кольоровий контраст - пропонує малий контраст по кольоровому тону при середньому і малому контрастах по світлоті (жовтий і оранжевий); середній контраст по кольоровому тону при малому контрасті по світлоті (жовтий і світлозелений); великий контраст по кольоровому тону при малому контрасті по світлоті (оранжевий і голубий).

Дата добавления: 2014-01-04