Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Це було початком другого етапу у вивченні, узагальненні та розвитку передової думки та досвіду правового регулювання тюремної практики цивілізованих держав

Серед осіб, які приймали активну участь в організації 1 Міжнародного тюремного конгресу поруч з американцями можна відмітити постать видатного російського письменника, філософа графа В.О. Сологуба. Організаторам Конгресу вдалося зібрати для участі в ньому біля 100 офіційних представників від 22 країн.

Друга серія міжнародних тюремних конгресів почалась з 1872 року і характеризувалась участю в них вже не приватних осіб, а офіційних представників цілої низки країн, а також конструктивністю та практичною спрямованістю рішень, які були прийняті.

Всього з 1872 року було проведено 12 конгресів:

Лондон – 1872 рік
Стокгольм – 1878 рік
Рим – 1885 рік
Петербург – 1890 рік
Париж – 1895 рік
Брюссель – 1900 рік
Будапешт – 1905 рік
Вашингтон – 1910 рік
Лондон – 1925 рік
Прага – 1930 рік
Берлін – 1936 рік
Гаага – 1950 рік

 

Значення цієї серії міжнародних Конгресів неможливо переоцінити.

Так, наприклад, на Конгресі у Стокгольмі у 1878 році був розроблений проект Міжнародної пенітенціарної комісії, яка мала б у своєму складі офіційних представників країн - учасниць. За думкою організаторів, Комісія щорічно на зборах учасників повинна була концентрувати статистичні дані, регламентувати зв’язки з різними тюремними організаціями та товариствами і видавати свій інформаційний бюлетень.

На підставі узагальненого досвіду роботи тюрем та фахівців різних країн вироблялись практичні рекомендації і приймались резолюції, які хоча і не мали юридичної сили, однак все ж концентрували авторитетну думу міжнародної організації, чим орієнтували уряди на проведення більш ефективної та цивілізованої політики у сфері боротьби із злочинністю та відносин із засудженими.

Поступово розширювалася сфера інтересів учасників пенітенціарних конгресів. Наприклад, на 3 Конгресі розглядалося питання про участь представників громадськості у роботі місць позбавлення волі у таких формах, як спостережні комісії і громадські Ради. У наслідку було прийняте рішення про створення в пенітенціарних установах спостережно-попечительських комітетів. Обговорювалися питання необхідності одиночного ув’язнення, диференційованого підходу до різних категорій засуджених та застосування до них системи заохочень і стягнень.

Так, в Резолюціях 4 Конгресу був закріплений примірний перелік заходів заохочення, який містив у собі як матеріальні заохочення:

· збільшення раціону харчування;

· збільшення суми грошей, які дозволялось витрачати на особисті потреби;

так і не матеріальні:

· дозвіл купувати книги;

· дозвіл купувати газети, журнали, письмове приладдя тощо.

Також був розроблений механізм дисциплінарного впливу на ув’язнених, який суворо регламентував порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень на визначений термін і тільки після обов’язкового отримання від винної особи пояснення. Розглядались і питання організації нагляду за місцями позбавлення волі з боку держави та громадськості, застосування прогресивної системи виконання покарань та заходів адаптації для осіб, що звільнюються з місць позбавлення волі.

Звіти делегатів тюремних конгресів, їх виступи у пресі, видання відповідних матеріалів давали змогу популяризації рішень та досвіду вирішення проблем тюремних систем різних країн.

На жаль, рішення, що були прийняті Конгресами, не завжди були доведені до компетентних органів та відомств.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Міжнародні тюремні конгреси та їх значення у становленні світових пенітенціарних систем | Новий, третій етап міжнародної діяльності в області виконання покарань і відносин із засудженими почався після утворення у 1945 році Організації Об’єднаних Націй
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 345; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.