Поняття про діагностичний процес

Тема 14. Діагностика станів системи

1. Поняття про діагностичний процес

2. Інтегральні та диференціальні симптоми. Оптимальна програма

3. Метод поелементних перевірок. Метод групових перевірок

4. Технічна діагностика

Слово „ діагностика " від слова „діагноз", у перекладі з грецької означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово „діагноз", ми і маємо на увазі, по-перше, констатацію результатів дослідження когось чи чогось, по-друге, висновок за результатами на основі показників, нормативів, характеристик тощо.

Діагноз — це щось конкретне, фіксоване за часом і таке, що має адресну прив'язку. Можливість установити діагноз нам дозволяє така дослідницька категорія, як діагностика. Діагностика — визначення стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, пошук у них слабких ланок і „вузьких місць". Діагностика — це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі й просторі. Процес діагностики — дослідницький, пошуковий, пізнавальний. Перш ніж докладніше зупинитися на процесі, необхідно визначити, що може бути об'єктом діагностування, мету та задачу діагнозу, базові параметри та інші супутні поняття.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма або організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (внутрішнє середовище організації, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість тощо).

Ціль діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження і зробити висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу. Реалізувавши мету на основі даних діагнозу, можна буде вибрати правильну та грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

Задачі діагностики полягають у визначенні заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи і способів їхньої реалізації. Не можна здійснювати управління на будь-якому господарському і управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан. Завдання діагностики тісно переплітаються з двома іншими завданнями - прогнозом і аналізом походження.

Дослідження процесу розвитку об'єкта також допомагає краще усвідомити його реальний стан. Водночас діагностика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої та достовірної констатації сформованого положення неможливо оцінити альтернативи розвитку об'єкта.

До діагностики пред`являються такі ж вимоги, як і до будь-якого дослідження.

По-перше, воно повинне бути аутогенним, тобто основаним на першоджерелах (на первинній достовірній інформації будь-якого виду та будь-якої форми подання).

По-друге - об'єктивним. Це означає, що перед тим як розпочати процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки і скласти програму дослідження об'єкта. Ця процедура повинна враховувати три обов'язкові умови: хто проводить дослідження; де воно проводиться і чітке визначення базових параметрів, за якими проводиться дослідження. Це дозволить мінімізувати вплив фактора суб'єктивізму при постановці діагнозу, а значить, підвищити його об'єктивність і точність.

Точність - це третя вимога до правильності діагнозу.

Ціль, задачі і відповідність вимогам, що пред'являються до процесу діагностування, реальні, якщо все дослідження планується, організується і контролюється відповідно до логіки діагнозу.

Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта діагнозу, необхідна система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта з урахуванням факторів, які впливають на нього в той чи інший період часу. Це, насамперед, побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних та кількісних характеристик, шкали для виміру певних значень цих характеристик та показників.

Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів явищ, що досліджуються; їхніх проявів, процедури збору і обробки діагностичної інформації. У загальному вигляді проведення діагностичних досліджень, зазвичай, припускає порівняння стану вибраної системи з якою-небудь нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень та визначити їхній характер — позитивний чи негативний. Цей перший тип визначається як діагноз, що встановлює відхилення від норми чи патологію. Він застосовується у тих випадках, коли необхідно отримати висновок про відповідність техніко-економічних та інших параметрів системи, що діагностуються наявним вітчизняним аналогам.

Наступна традиційна форма або другий тип діагнозу, дозволяє визначити належність досліджуваної системи до конкретного класу чи групи сукупності. Застосування цього типу дає можливість впорядкувати та систематизувати зміни, які відбуваються в результаті проведення конкретних досліджень. Прикладом тут є розподіл результатів на принципово нові та модифікуючі. Проведення діагностичних досліджень припускає отримання висновків про позитивний чи негативний стан системи.

Третій тип діагнозу дозволяє оцінити вибрану систему як унікальне сполучення ознак. Він використовується в ситуаціях, коли неможливо провести порівняльні оцінки і зіставлення через відсутність базових параметрів (їх просто немає). Його відмітною рисою є те, що тут немає необхідності в статистичній чи іншій інформації для доказу переваги об'єкта діагнозу. Досліджуючи стан системи як унікальне сполучення ознак, досить переконатися в їхній наявності та надати їм докладну характеристику. Підсумком будь-якого дослідження є результат — діагноз стану об'єкта діагностування. Результат — це відповідність системи, що діагностується, якомусь рівню, вимогам, еталону, нормі, характеристиці тощо чи відхилення від бази порівняння. Результати надаються у вигляді статистичних таблиць чи діаграм та дозволяють визначити прогноз стану системи на основі динаміки зміни даних про систему у часі. Постановка діагнозу — необхідна умова успішного функціонування та розвитку окремих систем та суспільства в цілому, а в разі потреби врахування його результатів може запобігти кризовій ситуації в тій чи іншій сфері.

Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів, які породжуються елементами цих систем і доступні для вимірів.

У діагностиці підприємства як соціально-економічної системи виділяють:

• вивчення соціально-економічних систем як об'єктів діагностики;

• побудова і вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;

• дослідження діагностичних систем і їхніх зв'язків з об'єктом діагностики.

Ці напрямки відрізняються як за безпосереднім предметом дослідження, так і за використовуваними методами.

Перший напрямок діагностики пов'язаний з розробкою методів вирішення таких задач:

• вивчення умов функціонування і станів виробничих соціально-економічних систем;

• вивчення елементів систем і зв'язків між ними;

• вивчення можливих станів системи;

• аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

• збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначити розподіл ймовірностей можливих станів системи (діагнозу), а також закономірності прояву ознак;

• збір експериментальних даних про витрати, які пов'язані зі здійсненням дослідження виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок діагностики пов'язаний з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики і, отже, з аналізом таких основних задач:

• розробка методів діагностування кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах;

• розробка правил побудови моделей, що дозволяють визначити стан соціально-економічних систем.

Обидва напрямки діагностики в управлінні тісно пов'язані; причому зв'язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей тому чи іншому класу систем. З іншого боку, рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливе саме по собі, але й розширює межі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах.

Інформація, необхідна для діагностики, різноманітна. Це сукупність зведень про стан об'єкта управління, в минулому і сьогоденні, а також зв'язки, тенденції та закономірності.

У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбувається формалізація правил збору й обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв'язків, переліку реквізитів тощо).

Виділяють два етапи діагностики:

• встановлення належності системи до визначеного класу чи групи систем;

• виявлення відмінностей системи, що діагностується, від систем свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими.

Перший етап називається етапом якісної ідентифікації системи і має на увазі визначення в ній таких параметрів, які є загальними для деякої сукупності систем.

На другому етапі здійснюють кількісну ідентифікацію системи. Для цього використовують базові параметри діагнозу, які визначаються як відхилення фактичних від базових.

Методи, форми та засоби постановки діагнозу можуть дуже істотно відрізнятися залежно від природи системи дослідження. Важливим фактором, що впливає на вибір засобів і методів діагнозу, є час. Відповідно до цілей і задач діагностування, стан системи може оцінюватися на певному моменті часу. Цей варіант називається діагностикою статистичного стану. Якщо потрібно оцінити стан системи протягом визначеного періоду часу, здійснюється діагностика процесу. Ознакою, що дозволяє провести діагностичні дослідження, є організація самого процесу діагнозу.

У діагностиці необхідно точно оцінити реальну потребу у виборі даної форми дослідження, зіставивши її зі складністю і масштабністю об'єкта діагнозу. Постановка діагнозу ґрунтується на порівнянні. Для того щоб встановити відхилення від норми, треба порівняти еталон чи сукупність групи параметрів (якісних та кількісних характеристик) — базу порівняння з аналогічними фактичними. Діагностика починається з аналізу. На основі аналізу виявляються загальні закономірності і загальні патології розвитку. Діагностика здійснюється різними методами: аналітичними, експертними, лінійного і динамічного програмування, діагностикою на моделях.

До аналітичного відносяться методи, засновані на різних операціях зі статистичними даними. Аналітична діагностика припускає проведення діагностичних досліджень безконтактними методами за допомогою статистичної інформації, з використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок тощо.

Під експертною діагностикою розуміють засоби діагнозу, засновані на узагальненні оцінок і інформації, даної експертами. Експертна діагностика будується на інформації, яку отримують з метою діагнозу контактними методами за допомогою проведення спеціальних експертних опитувань. У цій діагностиці використовується велика кількість прийомів та методів експертних оцінок, спеціальних коефіцієнтів і показників порівняльної економічної ефективності тощо.

Лінійне програмування — математичний прийом, який використовується для визначення кращої комбінації ресурсів і дій, необхідних для досягнення оптимального результату. Він дозволяє оптимізувати той чи інший процес, збільшувати прибуток, ефективно використовувати ресурси і час. Щоб використовувати цей прийом, потрібно кількісно визначити мету — параметр, який буде досліджуватися за допомогою цього прийому, наявні орієнтири і обмеження (ресурси, потужності, час).

Динамічне програмування — метод, який використовується для вирішення задач управління визначеної структури, коли задача з n-змінними подається як багатоступеневий процес прийняття рішень.

Результати діагностики викладаються в такій послідовності:

1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального, політичного) розвитку системи.

2. Розподіл процесу розвитку системи, що діагностується на стадії, і визначення, на якій з них знаходиться система.

3. Подання прогнозу розвитку системи.

Дата добавления: 2014-01-04