Фізіологічні принципи дослідження функції нирок

Найпростішими методами дослідження функції нирок є дослідження хімічного складу сечі. Катетеризацією сечовода можна одержати сечу безпосередньо з будь-якої нирки.

У зв'язку з тим що всі процеси утворення сечі тісно пов'язані з кровотоком, його інтенсивність, а також склад крові впливають і на склад сечі. Порівнюючи склад крові зі складом сечі, можна судити про активність конкретного процесу, який перебігає у нирках. У зв'язку з різними шляхами виділення речовин ефективність очищення крові від них дозволяє оцінити ці механізми. Для визначення швидкості виведення речовин із крові введено поняття ниркового кліренсу (коефіцієнта очищення).

Кліренс відображає швидкість очищення плазми від будь-якої речовини.

Кліренс досліджуваних речовин визначають за загальною формулою:

C= U*V

P

де С - кліренс (мл/хв), 11 - концентрація досліджуваної речовини (ммоль/л), V - діурез за 1 хв (мл), Р - концентрація даної речовини у плазмі крові.

Величина ниркового кліренсу залежить від площі та поверхні тіла обстежуваного. Тому необхідно проводити перерахунок показників на стандартну поверхню тіла дорослої людини, яка становить 1,73 м2. Тоді

C= абсолютний кліренс* 1,73

поверхня тіла обстежуваного

Оскільки величина ниркового кліренсу виражається у мілілітрах за 1 хв, то ця величина практично відповідає швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).

Величину канальцевої реабсорбції води (RН₂О) визначають за різницею між кліренсом інуліну (С_іп) і кількістю кінцевої сечі та виражають у відсотках по відношенню до С_ін:

Rн₂о = (Сin-V) * 100%.

Сін

У звичайних умовах величина реабсорбції води становить 97-99%.

Максимальну реабсорбцію глюкози (Rгл) визначають для оцінки функції проксимальних канальців. Визначення даного показника полягає у встановленні різниці між кількістю глюкози, яке профільтрувалася у клубочках нирки і виділилася із сечею за 1 хв:

R_гл= U_kp*C- U_MV

де R_гл - реабсорбція глюкози (мг); Uкр - вміст глюкози в 1 мл плазми крові (мг); С - кліренс; U - вміст глюкози в 1 мл сечі (мг); V - діурез (мл/хв).

На тлі нормального вмісту в плазмі крові або помірної гіперглікемії глюкоза реабсорбується повністю і в сечі не виявляється.

Величину максимальної канальцевої секреції речовин визначають за різницею між кількістю речовин у первинній і кінцевій сечі:

S_m=V* U- C* P*

де S_m - показник максимальної канальцевої секреції речовини; Р - концентрація речовини у плазмі крові; U - концентрація речовини в сечі; С - швидкість клубочкової фільтрації речовини; V - кількість сечовини; - частина речовини, що міститься у плазмі і не зв'язана з білками.

Для оцінки функціональної здатності проксимальних канальців визначають секрецію парааміногіпурової кислоти (ПАГ) або діатрасту, або препаратів групи пеніциліну тощо. Максимальну секрецію ПАГ (SmПАГ) визначають за умови збільшення її концентрації у плазмі крові, за якої відбувається максимальна секреція у проксимальних канальцях:

Sт_ПАГ=U_ПАГ*V- С_ІИ*Р_ПАГ*,

де = 0,8.

Середня величина максимальної канальцевої секреції ПАГ становить (6,78 + 1,37) ммоль/с або (79,9 + 16,7) мл/хв на 1,73 м2 поверхні тіла.

Дата добавления: 2014-01-04