Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності

У ст. 211 Земельного кодексу закріплений перелік видів порушень земельного законодавства. До них віднесені: укладання договорів з порушенням земельного законодавства; самовільне заняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, впровадження об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення термінів повернення тимчасово займаних земель чи невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручування даних про стан земель, розміри і кількість земельних ділянок; знищення чи пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; самовільне відхилення від проектів землеустрою; відхилення від державної реєстрації земельних ділянок і подача недостовірної інформації відносно їх; порушення термінів розгляду заяв щодо відводу земельних ділянок.

Наведений перелік правопорушень не є вичерпним, тому законодавством України можуть бути встановлені й інші види земельних правопорушень. До числа інших земельних правопорушень можна віднести придбання земельних ділянок за рахунок доходів, отриманих від злочинної діяльності й інші види порушень земельного законодавства. Таким чином, земельне правопорушення являє собою винну, протиправну дію чи бездіяльність, що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі і її користувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством країни [5].

З переліку земельних правопорушень в залежності від ступеня їх суспільної небезпеки можна виділити на злочини. Злочинами в галузі земельного правопорядку є порушення відповідно до Кримінального кодексу України. Інші неправомірні дії, що порушують земельний правопорядок, визнаються проступками, які у теорії права часто підрозділяються на цивільно-правові, дисциплінарні, адміністративні. Іноді виділяються також процесуальні правопорушення. Окремі автори вважають, що всі проступки (правопорушення) можна розрізнити за галузевою ознакою. Тому невиконання приписів земельного законодавства є нічим іншим, як земельним правопорушенням.

Найбільш загальна класифікація земельних правопорушень, що підлягають адміністративному покаранню, дозволяє виділити наступні групи неправомірних дій: порушення затвердженої містобудівної документації при відводі земель і протиправні дії посадових і юридичних осіб, що викликали за собою самовільне заняття земель; порушення встановленого режиму використання земель з особливими умовами їхнього використання; нераціональне використання сільськогосподарських земель, невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони ґрунтів від водяної, вітрової ерозії і запобіганню інших негативних процесів; використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, що погіршують стан ґрунтів, а також способами, що приводять до псування земель; відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання приписів, виданих посадовими особами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель; порушення прав і законних інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів.

Чинному законодавству відомі чотири види юридичної відповідальності за здійснення тих чи інших правопорушень: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова. Однак, у ст. 211 Земельного кодексу не міститься вказівки на можливість застосування дисциплінарної відповідальності за вчинені земельні правопорушення. Але з цього не випливає, що дисциплінарна відповідальність зовсім не застосовується за порушення вимог земельного законодавства.

Дата добавления: 2014-01-04