Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння

ВСТУП

Спричинення шкоди відносинам, що охороняються кримінальним законом, при обставинах, передбачених в розділі 8 КК, визнається правомірним. Людина наділяється правом на завдання шкоди за наявності певних підстав і дотриманні умов, передбачених ст.ст.36-43 КК. Норми розділу 8 КК характеризуються своєрідністю, пов’язаною з тим, що вони наділяють правами громадян, а не посадовців органів дізнання, слідства і суду.

Обставинам, що виключають злочинність діяння властиві загальні риси. По-перше, при таких обставинах шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам, які зовні нагадують який-небудь злочин, передбачений Особливою частиною КК.

По-друге, шкода заподіюється поведінкою людини. Частіше поведінка при даних обставинах є активною, тобто вчиняються певні дії. При крайній необхідності не виключається можливість бездіяльності, а при фізичному або психічному примусі і виконанні наказу бездіяльність поширена.

По-третє, поведінка є усвідомленою і вольовою.

По-четверте, діяння визнається правомірним, воно не є суспільно небезпечним і кримінально протиправним.

По-п’яте, поведінка по спричиненню шкоди не є повністю довільною, а повинна відповідати певним, жорстко лімітованим умовам, які встановлені для різних обставин, включених в розділ 8 КК. Тільки у разі, коли дотримані всі умови правомірності спричинення шкоди, можна зробити висновок про наявність тієї або іншої обставини, що виключає злочинність діяння.

Отже, в ході лекції ми з’ясуємо поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння, а також умови їх правомірності.

З метою повного розкриття теми лекції, було визначено ряд питань розгляд яких, повинно в своїй сукупності повноцінно розглянути основні та концептуальні положення з цієї теми, а саме:

1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Поняття та умови правомірності необхідної оборони.

3. Уявна оборона.

4. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння.

5. Поняття, умови та ознаки крайньої необхідності. Її відміна від необхідної оборони.

6. Інші види обставин, що виключають злочинність діяння.

Питанням про правомірність чи злочинність кола діянь, які можуть бути вчинені особою у певних, екстремальних для неї, ситуаціях присвячується розділ VIII Загальної частини КК. Вирішення цих питань безпосередньо пов’язане із з’ясуванням наявності в діянні особи всіх ознак злочину, передбачених ч.1 ст.11 КК. Відсутність хоча б однієї з цих ознак у діянні означає, що воно не є злочином. Саме така ситуація має місце у випадках, коли, незважаючи на шкоду, завдану особі, власності, правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, певні діяння розглядаються законом як суспільно корисні, або як суспільно прийнятні, або як вибачальні з позицій кримінального права, але у всіх випадках - як такі, що виключають злочинність діяння, а отже, і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (є правомірними).

Кримінальне право формулює поняття й ознаки обставин, що виключають злочинність діяння, оскільки вони за певними зовнішніми ознаками схожі із злочинами.

Зовнішня схожість вказаних обставин із злочинами насамперед полягає в тому, що наслідки у виді фізичної, майнової або моральної шкоди, які настають від перших і других проявів, збігаються (настання смерті, нанесення тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження майна тощо). А це вимагає у кожному випадку ретельного дослідження обставин вчиненого діяння для його правильної правової оцінки і відповідного, такого, що базується на законі, рішення компетентного органу відносно його правомірності чи злочинності. Отже, мова йде про схожість обставин, що виключають злочинність діяння, саме із злочинами, а не якимись іншими правопорушеннями.[1]

Новий КК вперше виділив такі обставини в самостійний розділ VIII Загальної частини, їх перелік значно розширений ніж той, що містився у КК 1960 р. (необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність). Відповідно до чинного законодавства, до обставин, які виключають злочинність діяння відносяться:

1) необхідна оборона (ст.36);

2) уявна оборона (ст.37);

3) затримання особи, яка вчинила злочин (ст.38);

4) крайня необхідність (ст.39);

5) фізичний або психічний примус (ст.40);

6) виконання наказу або розпорядження (ст.41);

7) діяння, пов’язане з ризиком (ст.42);

8) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст.43).

Значення наявності цих обставин у КК полягає в тому, що вони:

1) чітко відрізняють злочинний прояв від правомірного діяння, яке схоже на нього, а, отже, забезпечують законність і справедливість рішення відносно поведінки конкретної особи, що далеко не завжди є очевидним;

2) сприяють підвищенню правової активності і правової свідомості громадян і службових осіб, які потребують законодавчих гарантій своєї захищеності в разі заподіяння ними шкоди при здійсненні свого права або виконання службових чи громадських обов’язків;

3) мають важливе профілактичне значення.[2]

В зв’язку з тим, що закон не закріплює поняття обставин, що виключають злочинність, в теорії кримінального права існують декілька визначень цих обставин.

На думку Омельчука О.М., обставин, що виключають злочинність діяння - це зовні схожі зі злочинами правомірні дії, що передбачені кримінальним законом, мають незлочинний характер, є суспі­льно корисними, являють собою свідомі та вольові вчинки які не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.[3]

За визначенням Бажанова М.І., обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільна корисні (соціальна прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальністю особи за заподіяну шкоду.[4]

Також обставини, що виключають злочинність діяння визначають, як поведінку людей, яка зовнішньо схожа з об’єктивною стороною певних злочинів, але за підставами, вказаними в законі, фактично є суспільно корисною або суспільно прийнятною або вибачальною з позицій кримінального права, а отже, у всіх випадках правомірною, такою, що виключає кримінальну відповідальність особи за завдану шкоду.[5]

Будь-яке із зазначених визначень можна вважати правильним, тому, що воно включає основні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння. Тому слід розглянути зазначені ознаки:

1. Зазначені обставини являють собою свідомі і вольові вчинки людини у формі дії (наприклад, необхідна оборона) або бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги при виконанні наказу). Подібні вчинки, проте, можуть бути виправдані лише в тому разі, якщо вони викликані винятковими подіями, процесами або діями, тобто певними підставами, що й обґрунтовують необхідність таких вчинків. Якщо, наприклад, оборона становить собою заподіяння тому, хто посягає, шкоди, то її підставою є суспільне небезпечне посягання, що викликає необхідність його негайного запобігання або припинення. При крайній необхідності дія особи виражається в заподіянні шкоди різним правоохоронюваним інтересам (наприклад, чужому майну) і її підставою виступає небезпека, що їм загрожує, яку неможливо усунути в даній обстановці іншими засобами (пожежа, повінь) тощо.

2. Зовнішня подібність (збіг) фактичних, видимих, об'єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину (наприклад, позбавлення життя при необхідній обороні збігається із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочинця - з видимими ознаками перевищення влади тощо). Про те, що вчинок підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, можна говорити, якщо: 1) дія або бездіяльність особи спрямована проти об’єкта кримінальне-правової охорони; 2) вчинене діяння відповідає фактичним, зовнішнім ознакам об’єктивної сторони того чи іншого складу злочину; 3) це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб’єктом відповідного злочину. Якщо вчинене діяння із зовнішньої сторони не збігається з тим чи іншим злочином, не можна навіть порушувати питання про наявність цих обставин.

3. Обставини, що розглядаються, мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. Така правомірність ґрунтується або на суб’єктивному праві, або на юридичному обов’язку, або на владних повноваженнях. Тому зазначені обставини знайшли своє закріплення не тільки в КК, айв інших законодавчих актах (наприклад, законах України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-пошукову діяльність», в адміністративних та інших законах). До обставин, передбачених іншими законодавчими актами, належать виконання професійних обов’язків, виконання службового обов’язку, застосування сили, спеціальних засобів, зброї тощо.

4. Ці обставини є суспільно корисними, тобто такими, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави. Водночас це не виключає того, що в ряді випадків такі вчинки можуть і не бути суспільне корисними (наприклад, окремі випадки заподіяння потерпілому шкоди за його згодою, заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності тощо). У цьому разі вони визнаються соціальне допустимими (прийнятними).

5. Кримінально-правові наслідки вчинення діянь. Ці наслідки полягають у тому, що вчинення таких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Для чіткого розуміння обставин, що виключають злочин­ність діяння слід розглянути кожну з них детальніше.

Дата добавления: 2014-01-04