Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК)




Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років(ст.79 КК).

Вказаний вид звільнення є спеціальним різновидом звільнен­ня від відбування покарання з випробуванням, передбаченим ст.75 КК. Він, згідно зі ст.79 КК, може бути застосований до засуджених вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років, незалежно від їх сімейного, матеріального стану тощо.

Інститут, передбачений ст.79 КК, застосовується до вказаних жінок тільки у разі їх засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі й особливо тяжкі злочини. Причому засуджені можуть бути звільнені від відбування як основного так і додаткового покарання. Вирішуючи питання про застосування ст.79 КК, суд враховує ті ж обставини, що і при застосуванні ст.75 КК. На вказаних жінок при застосуванні до них ст.79 КК суд може покласти один або більше обов’язків, перелічених у ст.76 КК.

Межі іспитового строку в даному разі закон не встановлює. Він тільки вказує, що цей строк має знаходитися у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. На наш погляд, цей строк має бути не менше 1 року, оскільки висновок про те, що особа виправилась, можна зробити лише на підставі оцінки її поведінки протягом достатньо довгого проміжку часу. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.

Звільнена від відбування покарання з випробуванням вагітна жінка і жінка, яка має дитину віком до семи років, зобов’язана в період іспитового строку:

а) виконати покладені на неї обов’язки, передбачені ст.76 КК;

б) не відмовлятися від дитини;

в) не передавати дитину в дитячий будинок;

г) не зникати з місця проживання;

ґ) не ухилятися від виховання дитини, догляду за нею;

д) не вчиняти правопорушення.

У разі невиконання зазначених вимог або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

Якщо засуджена особа вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК.

Судовій практиці відомі випадки, коли винесений судом вирок, що набрав чинності, фактично не виконується. Це може бути пов’язано з недбалістю державних виконавців або працівників органів кримінально-виконавчої системи, із повінню, пожежею, що знищили судові документи, викраденням їх злочинцями тощо.

Якщо з моменту, коли вирок набрав чинності, пройшов знач­ний час і він не був виконаний, то його виконання при наявності законослухняної поведінки засудженої особи, стає все менш доцільним і виправданим, адже засуджена особа на певному етапі втрачає свою суспільну небезпеку (тут доцільно провести паралель із ситуацією, передбаченою ст.49 КК «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності»).

Із ст.80 КК випливає, що існують три умови застосування давності обвинувального вироку:

1) закінчення зазначеного в законі строку;

2) неухилення засудженого від відбування покарання

3) невчинення ним протягом встановленого законом строку нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

В цьому разі особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п’ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п’ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Стосовно додаткових покарань закон (ст.80 КК) встановлює таке правило - строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, перебіг давності зупиняється. Ухилення може полягати у таємній для правосуддя зміні місця проживання, проживанні за фальшивими документами тощо.

У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, названі вище у пунктах 1–3, подвоюються (ч.3 ст.80 КК).

Якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 і 3 ст.80 КК засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, перебіг давності переривається. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст.80 КК). Строк давності, що сплинув до моменту вчинення нового злочину, не зараховується.

Звільнення від покарання на підставах ч.1 ст.80 КК здійснюється судом в імперативному (обов’язковому) порядку. Виняток робиться для застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі (ч.5 ст.80 КК).

В цьому випадку суду надається право незалежно від того, що сплинуло більше п’ятнадцяти років з дня набрання вироком чинності, прийняти одне з двох рішень: або застосовувати давність і отже звільнити особу від відбування покарання або визнати за неможливе застосовувати давність і вирішити про відбування особою покарання, але у таких випадках довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі на певний строк.

Нарешті, давність взагалі не може бути застосована у разі засудження особи за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 і ч.1 ст.442 КК.

4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81 КК) -являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Частина 1 ст.81 КК встановлює вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Загальним для них є те, що всі вони с строковими. Умовно-дострокове звільнення можливе лише стосовно покарань у вигляді:

· виправних робіт,

· службових обмежень для військовослужбовців,

· обмеження волі,

· тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

· позбавлення волі.

Це звільнення умовне тому, що воно здійснюється під певною, встановленою у законі умовою, недодержання якої тягне за собою часткове або повне відбування тієї частини строку покарання, від якої особа була умовно-достроково звільнена. Покарання в цьому разі не анулюється (не скасовується), проте його реальне виконання припиняється. Тільки після закінчення певного строку, який дорівнює невідбутій частині покарання, умовно-достроково звільнений, що не порушив установлених законом умов звільнення, вважається таким, що відбув покарання.

Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вимагає обов’язкової наявності двох підстав: а) матеріальної і б) формально-юридичної.

Матеріальна підстава полягає у тому, що засуджена особа виправилась і це доведено нею в ході відбуття покарання. Критеріями виправлення виступають сумлінна поведінка засудженого і його сумлінне ставлення до праці. Сумлінна поведінка оцінюється залежно від виду покарання, що відбувається. Так, відбування покарання у виді обмеження чи позбавлення волі передбачає дотримання всіх вимог і правил внутрішнього розпорядку пенітенціарних установ; відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і триманні в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців передбачають точне і прискіпливе виконання вимог всіх військових статутів і наказів командирів; відбування покарання у виді виправних робіт передбачає дотримання всіх правил суспільного співжиття.

Щодо сумлінного ставлення до праці, то для тих, хто відбуває виправні роботи, обмеження волі і позбавлення волі, воно полягає у чесному відношенні до покладених на особу трудових обов’язків, непорушенні вимог КЗпП і правил трудового розпорядку, вимог охорони праці тощо. Ті, що відбувають покарання для військовослужбовців, повинні в першу чергу добросовісно виконувати свої статутні обов’язки, в тому числі і ті, що стосуються безпосередньо трудової діяльності.

Формально-юридична підстава полягає у вимозі до засудженого відбути певну частину покарання.

Розміри частини покарання, які необхідно відбути засудженому для можливості застосування судом щодо нього умовно-дострокового звільнення, диференціюються законом стосовно ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також наявності факту рецидиву у його попередньому житті.

Так, згідно з ч.3 ст.81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

- не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

- не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

- не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Треба зауважити, що згідно з законом всі засуджені до розглядуваних видів покарання особи, без винятку, мають можливість бути звільнені судом умовно-достроково при констатації ним наявності як матеріальної, так і формально-юридичної підстав звільнення.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо засудженого, покарання якому було пом’якшене згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким»). Тобто при частковому звільненні від покарання в результаті акту амністії, помилування або рішення суду умовно-дострокове звільнення не виключається, а строк покарання встановлюється з урахуванням його зниження в результаті вказаних актів. Скажімо, за вчинення умисного тяжкого злочину особа була засуджена до десяти років позбавлення волі. Актом помилування їй було знижено строк покарання до п’яти років. Після відбуття двох третин цього строку у наявності формально-юридична підстава для умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, передбачена п.2 ч.3 ст.81 КК.

Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч.3 ст.81 КК (ч.1 п.12 постанови). Скажімо, за злочин середньої тяжкості судом було призначено три роки позбавлення волі і за умисний тяжкий злочин шість років позбавлення волі, а всього шляхом повного складання призначено засудженому 9 років позбавлення волі. Умовно-дострокове звільнення при наявності матеріальної підстави можливе після відбуття двох третин призначеного строку (6 років), адже один із злочинів був умисним тяжким (п.2 ч.3 ст.81 КК).

Сама назва розглядуваного виду звільнення від покарання каже про те, що воно є умовним. Адже невідбута частина покарання не скасовується, припиняється тільки її виконання. Вона і є тим іспитовим строком, який встановлюється для звільненого від покарання. Якщо протягом цього строку особа вчинить новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК, тобто за сукупністю вироків (ч.4 ст.81 КК).

Повністю чи частково в межах, встановлених ст. 71 КК, складаються покарання: призначене за новим вироком і невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Якщо ж протягом іспитового строку, тобто невідбутої частини покарання, особа не вчинить нового злочину, вона визнається такою, що покарання повністю відбула. Строк погашення судимості починає текти з моменту умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання (основного і додаткового).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1195; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.03 сек.