НАКАЗ від 27 березня 2001 р., № 73/82/64/122

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту, населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економіки України

’’Про затвердження Методики прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті”

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2001р. за № 326/5517

Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті призначена для прогнозування масштабів забруднення при аваріях з небезпечними хімічними речовинами на промислових об'єктах, автомобільному, річковому, залізничному і трубопровідному транспорті і може бути використана для розрахунків на морському транспорті, якщо хмара НХР при аварії на ньому може дістати прибережної зони, де мешкає населення.

Методика застосовується тільки для НХР, які зберігаються у газоподібному або рідкому стані і які в момент викиду, виливу переходять у газоподібний стан і створюють первинну або/і вторинну хмару НХР.

Методика передбачає проведення розрахунків для планування заходів щодо захисту населення тільки на висотах до 10 м над поверхнею землі (приземному шарі повітря).

Зона можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) - територія, у межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари нхр з небезпечними для людини концентраціями.

Зона хімічного забруднення нхр (ЗХЗ) - територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита нхр, і ділянки місцевості, над якими утворилась хмара нхр.

Прогнозована зона хімічного забруднення (пзхз) -розрахункова зона в межах змхз, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

Інверсія — зростання температури повітря з висотою. Такий стан приземного шару атмосфери перешкоджає розсіюванню зараженого повітря по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій СДОР.

Інверсія - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні ґрунту менша за температуру повітря на висоті 2 м від поверхні.

Ізотермія — характеризується стабільною рівновагою повітря. Це також сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості, в лісі, в житлових кварталах міст і населених пунктів.

Ізотермія - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні ґрунту орієнтовно рівна температурі повітря на висоті 2 м від поверхні.

Конвекція — зниження температури повітря з висотою. Спостерігаються висхідні потоки повітря, що сприяє швидкому розсіюванню хмари зараженого повітря і зменшенню уражаючої дії НХР.

Конвекція - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні ґрунту більша за температуру повітря на висоті 2 м від поверхні.

Довгострокове прогнозування

здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів забруднення, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складення планів роботи та інших довгострокових (довідкових) матеріалів

Для довгострокового (оперативного) прогнозування використовуються такі дані та допущення:

- загальна кількість нхр для об'єктів, які розташовані в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів тощо). у цьому разі приймається розлив нхр "вільно";

- кількість нхр в одиничній максимальній технологічній ємності для інших об'єктів. у цьому разі приймається розлив нхр "у піддон" або "вільно" залежно від умов зберігання нхр;

(-розлив "вільно" якщо вилита нхр розливається підстильною поверхнею при висоті шару (h) не вище 0,05 м.; - розлив "у піддон" приймається, якщо вилита нхр розливається поверхнею, яка має обвалування, при цьому висота шару розлитої нхр має бути h =н-0,2 м, де н - висота обвалування.)

- метеорологічні дані: швидкість вітру в приземному шарі - 1 м/с, температура повітря +20°с, ступінь вертикальної стійкості повітря (свсп) -інверсія, напрямок вітру не враховується, а розповсюдження хмари забрудненого повітря приймається у колі 360°;

- середня щільність населення для цієї місцевості;

- ступінь заповнення ємності (ємностей) приймається 70% від паспортного об'єму ємності;

- ємності з нхр при аваріях руйнуються повністю;

- при аваріях на продуктопроводах (аміакопроводах тощо) кількість нхр, що може бути викинута, приймається за її кількість між відсікателями (для продуктопроводів об'єм нхр приймається 300-500 т);

- заходи щодо захисту населення детальніше плануються на глибину зони можливого хімічного забруднення, яка утворюється протягом перших 4 годин після початку аварії.

Аварійне прогнозування

аварійне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій в зоні можливого забруднення.

Для аварійного прогнозування використовуються такі дані:

- загальна кількість нхр на момент аварії в ємності (трубопроводі), на якій виникла аварія;

-характер розливу нхр на підстильній поверхні ("вільно" або "у піддон"), висота обвалування (піддону);

- реальні метеорологічні умови: температура повітря (°с), швидкість (м/с) і напрямок вітру у приземному шарі, ступінь вертикальної стійкості повітря свсп (інверсія, конвекція, ізотермія);

- середня щільність населення для місцевості, над якою розповсюджується хмара нхр;

- прогнозування здійснюється на термін не більше ніж на 4 години, після чого прогноз має бути уточнений;

- топографічні умови місцевості, характер забудови та шляхи поширення хмари нхр;

- ступень захищеності людей.

При аварії з ємностями, які містять кількість нхр менше від меж, що вказані в таблиці, глибини розраховуються методом інтерполювання.

Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (хато) - адміністративно - територіальна одиниця, до якої зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у змхз при аваріях на хімічно небезпечних об' єктах.

НАКАЗ МНС України від 06.08.2002 року №186 ” Про введення в дію Методики спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”

(Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2002р., за №708/6996.)

НАКАЗ МНС України від 11.08.2010 року №649 ” Про затвердження Методичних рекомендаці1й щодо організації роботи розрахунково -аналітичної групи та Методичних рекомендацій щодо організації роботи поста радіаційного і хімічного спостереження”

Радіаційне та хімічне спостереження – комплекс заходів щодо збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами.

Диспетчерська служба – передбачені штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (черговий об’єкта).

Пост радіаційного і хімічного спостереження (ПРХС) – позаштатне спеціалізоване формування (від 3 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту.

Створюються рішенням обласних, районних державних адміністрацій, наказами керівників підприємств, установ і організацій для роботи у режимах підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях. ПРХС мають єдину нумерацію у межах всієї території області.

Розрахунково-аналітична група (РАГ)- позаштатне спеціалізоване формування, яке призначене для збирання, оброблення, передавання, збереження та оцінки інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки, проведення розрахунків та підготовки пропозицій щодо захисту населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, пов’язаних з викидом (виливом) у довкілля небезпечних хімічних та радіоактивних речовин.

РАГ створюються за рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для роботи в центрах управління в надзвичайних ситуаціях областей, районів, міст.

Склад РАГ: начальник, спеціалісти з оцінки хімічної обстановки (1-3), спеціалісти з оцінки радіаційної обстановки (1-3).

До роботи у складі РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію-викладачі математики, хімії, оператори ЕОМ, креслярі тощо.

Основні завдання РАГ:

- прогнозування можливої хімічної та радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах;

- визначення можливих втрат населення при хімічних та радіаційних аваріях;

- отримання даних про метеорологічну обстановку від підрозділів гідрометеослужби;

- збір та узагальнення інформації про фактичну хімічну і радіаційну обстановку, отриману від диспетчерських служб та ПРХС;

- оцінка хімічної і радіаційної обстановки та підготовка пропозицій щодо захисту населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, пов’язаної з викидом (виливом) у довкілля небезпечних хімічних та радіоактивних речовин;

- ведення карти прогнозованої та фактичної хімічної і радіаційної обстановки;

- підготовка донесень та ведення звітних документів про фактичну хімічну і радіаційну обстановку.

Локалізація і знезаражування джерел хімічного зараження має за мету заглушити або знизити до мінімально можливого рівня вплив шкідливих і небезпечних чинників, які становлять загрозу для життя і здоров'я людей, екології, а також ускладнюють ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на аварійному об'єкті і в зоні хімічного зараження за його межами.

Локалізація і знезаражування джерел хімічного зараження (з урахуванням можливих типів хімічної обстановки) може включати наступні основні операції:

- локалізацію протигазової фази первинних і вторинних хмар НХР;

- знезаражування первинних і вторинних хмар НХР;

- локалізацію виливів НХР;

- знезаражування (нейтралізацію) виливів НХР.

Основними способами локалізації і знезаражування джерел хімічного зараження, з урахуванням виду НХР є:

- постановка водяних, а також рідинних завіс з використанням нейтралізуючих розчинів;

- розсіювання хмар за допомогою теплових та повітряно-газових потоків,

- обвалування району виливу, збір рідинної фази НХР у приямки,

- засипання місця виливу сорбентами,

- зниження інтенсивності випарювання покриттям дзеркала виливу полімерною плівкою,

- розбавлення речовини виливу водою з введенням нейтралізаторів,

- засипання нейтралізуючими речовинами і твердими сорбентами, випалювання, згущення і вивіз.

Вибір технологій локалізації і знезаражування джерел хімічного зараження проводиться з урахуванням типу хімічної обстановки, характеристики і стану НХР.

Дата добавления: 2014-01-04