Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 3. Поняття про хворобу, здоров’я. Принципи класифікації хвороб. Зовнішні та внутрішні хвороботворні чинники. Роль спадковості та конституції в патології

Лекція

· Визначення основних понять: норма і здоров’я, хвороба. Значення чинників зовнішнього середовища (природних і соціальних) та внутрішніх (спадковість, вік, стать) у збереженні здоров’я й виникненні хвороб у людини. Поняття про патологічний процес, патологічну реакцію, патологічний стан.

· Поняття про конституцію людини та діатез. Роль конституції в патології.

· Стадії хвороби: прихований період, продромальний, розпалу хвороби, завершення хвороби. Характер перебігу хвороби: повне видужання, хронізація патологічного процесу, наслідки.

· Ушкодження, як початкова ланка патогенезу.

· Значення компенсаторно-пристосувальних реакцій у розвитку хвороб. Механізм компенсаторно-пристосувальних реакцій: саморегуляція, дублювання фізіологічних процесів. Стадії компенсаторних реакцій: стадія становлення, стадія закріплення, стадія декомпенсації.

· Форми компенсаторно-пристосувальних реакцій: гіпертрофія (її види), гіперплазія, організація, інкапсуляція.

· Загальні реакції організму на ушкодження.

· Поняття про спадкові хвороби, їх класифікація, етіологія. Мутації: генні, хромосомні, геномні. Хромосомні та генні хвороби, методи вивчення і профілактики.

Поняття “чинник ризику” для здоров’я.

Актуальність теми.

У практичній діяльності медпрацівника часто зустрічаються такі поняття, як нормальна температура тіла, нормальний тиск крові тощо. При цьому мають на увазі середній результат вимірів тих чи інших показників у визначені популяції. Показники, що зустрічаються найчастіше, приймаються за нормальні, а людина, яка їх має, вважається здоровою.

Здоров’я – це стан організму, в якому поєднується відповідність структури і функції, властивість регулюючих систем підтримувати постійність внутрішнього середовища (гомеостаз). Здоров’я полягає в тому, що на дію щоденних подразників виникають адекватні реакції, які за характером, силою, часом і тривалістю дії властиві більшості людей даної популяції. Висновок про здоров’я ґрунтується на морфо-фізіологічних і біохімічних дослідженнях, а також враховуються і соціальні критерії (ступінь участі людини в трудовій і суспільній діяльності).

В 1946 році ВООЗ дала таке визначення: «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів».

Це досить узагальнене визначення скоріше характеризує те, до чого слід прагнути, бачити бажане дійсним.

Фізіологічною мірою здоров’я є норма.

Здоров’я і хвороба - дві форми життя. Стан здоров’я і стан хвороби можуть багаторазово переходити один в одного, причому в одних випадках цей перехід очевидний, а в інших - прихований, і його можна виявити лише шляхом всебічного і глибокого обстеження організму. Тому важливо сформулювати загальні критерії, які б диференційовано характеризували обидва ці стани і дозволяли відрізняти хворий організм від здорового. Вчення про життєдіяльність хворого організму, про виникнення, перебіг і завершення хвороби називається загальною нозологією (від грецького nosos - хвороба). Це вчення бере початок з незапам’ятних часів і дотепер залишається найважливішим у загальній патології.

Хвороба – це порушення нормальної життєдіяльності організму внаслідок впливу на нього пошкоджуючих факторів, в результаті чого знижуються пристосувальні можливості, працездатності й збільшується ймовірність летального наслідку.

У хворобі співіснують два протилежні процеси: перший – це фізіологічний опір хворобі, другий, власне патологічний, - злам. Боротьба між цими процесами і творить хворобу

Вчення про хвороби і їх класифікацію називається нозологія (грец. nosos- хвороба) –Нозологія відповідає на питання: що таке хвороба, чим вона відрізняється від здоров’я, які причини і механізми розвитку хвороби, одужання або смерті. Нозологія включає три великих розділи: етіологію, патогенез і морфогенез хвороби.

Етіологія (грец. aitia - причина, logos - вчення) -

Вчення про причини й умови виникнення хвороб. Хвороби розвиваються під впливом комплексу факторів, серед яких є причина хвороби й умови її виникнення.

Причина хвороби – це патогенний фактор, що викликає хворобу і визначає її особливості. Кожна хвороба має свою певну причину. Так, бактерії туберкульозу викликають конкретне захворювання – туберкульоз, і без них воно розвинутися не може.

Причини хворіб можуть бути зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними).Екзогенні хвороботворні причини – це численні зовнішні фізичні, хімічні, біологічні, психогенні, патогенні дії. До ендогенних хвороботворних причин належать генетичні фактори та конституційні особливості.

Хвороботворні умови – фактори, які самостійно не викликають певного захворювання, але сприяють його виникненню. Сапрофіти (кишкова паличка) присутні у всіх людей на шкірі, слизових оболонках, у кишках, але в звичайних умовах хвороб вони не викликають. Вплив несприятливих умов (іонізуюче випромінювання, недостатність інсуліну) може спричинити тяжкі форми захворювань (коліт, фурункульоз, стоматит тощо).

Правильне розуміння етіології захворювань необхідне для їх профілактики та терапії.

В останній час у медичній практиці широко застосовують термін «фактори ризику». Так, під час аналізу причин розвитку атеросклерозу називають ожиріння, куріння, гіподинамію, спадкові дефекти ферментів, стрес, цукровий діабет. Це, допомагає із величезної кількості внутрішніх і зовнішніх факторів виділити такі, які найбільше впливають на формування даного захворювання. В той же час слід мати на увазі, що факторів ризику належать такі, які є причинами, умовами або ланками патогенезу даного захворювання, що вимагає подальшого диференціювання і самостійного аналізу.

Основні періоди (стадії) розвитку хвороби:

латентний період, продромальний період,період виражених виявів, кінець (період завершення) хвороби.

Різноманітні пошкодження і пристосувальні реакції підчас хвороби проявляються різними відхиленнями життєдіяльності від норми. Ці прояви хвороби отримали назву симптомів, а сукупність симптомів, що характеризують хворобу – синдромів.

У перебігу хвороби виділяють чотири періоди:

1) Латентний (прихований, інкубаційний,);

2) Продромальний;

3) Період розпалу;

4) Завершальний період.

Латентний період (стосовно інфекційних хвороб – інкубаційний період) триває від моменту впливу причини до появи перших клінічних ознак захворювання. Цей період може бути коротким, як при дії бойових отруйних речовин, і досить тривалим, як при проказі (кілька років).

Продромальний період – відрізок часу від перших ознак хвороби до повного її прояву. Іноді цей період має яскраві клінічні прояви (крупозна пневмонія, дизентерія), в інших випадках є нечіткі симптоми, наприклад, безпричинна веселість (ейфорія) при гірській хворобі.

Період виражених проявів, або розпалу хвороби характеризується повним розвитком клінічної картини, появою специфічних симптомів і синдромів захворювання: судоми при недостатності при щитоподібних залоз, лейкопенія при променевій хворобі, типова тріада (гіперглікемія, глюкозурія, поліурія) у хворих на цукровий діабет.

Кінець хвороби може бути наступним: одужання (повне й неповне), рецидив, перехід у хронічну форму, смерть.

Одужання – процес відновлення порушеної життєдіяльності та формування нормальних взаємовідносин організму з довкіллям, для людини – насамперед відновлення її працездатності. При повному одужанні слідів хвороби не залишається, а при неповному – той чи інший дефект, наприклад, вада серця, зберігається, але він може бути протягом тривалого часу компенсованим.

Рецидив (повернення хвороби) – це новий прояв хвороби після удаваного або неповного її припинення. Наприклад, патогенний фактор (мікроорганізм) не знищений, а лише ослаблений (малярія, коліт).

При ослаблені захисних сил організму хвороба може затягнутися, гострі її прояви зникають, але одужання не наступає. Хвороба набуває хронічного перебігу. Дляхронічних захворювань характерні періоди загострення і ремісії. Ремісія – тимчасове покращення стану хворого, яке проявляється частковим або повним зникненням клінічних проявів захворювання. Проте після покращання стану закономірно настає загострення хвороби (рецидив). Ремісія може продовжуватися від декількох днів до декількох років. Хвороба може закінчитися інвалідністю або смертю хворого.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | Старіння – це процес прогресуючого зниження функціональних можливостей організму після досягнення ним зрілості
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 7196; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.