Роль вчителя фізичної культури у сприянні здоров’ю молоді

Основне завдання щодо забезпечення здоров’я покладається на школу, як інституції що головним чином забезпечує масовість, оскільки охоплює більшість дітей і молодь до 18 років. Також має можливість спланувати і здійснити вплив ще до того, як у житті молодої людини виникнуть реальні ризики чи проблеми зі здоров’ям. Саме тому сучасна освіта, в період входження у світовий освітній простір, вимагає розробити нові технології педагогічної науки з використанням активних форм навчання, проблемно-пошукових методів, інформаційних і комунікаційних технологій. Їх дослідженням займалися: Третьяков М. (2004), Сущенко Л. (2004), Шиян О. (2005) та ін.

Реформування торкається й системи фізичного виховання, яка визначає її головним принципом оздоровчу спрямованість, оскільки здобути знання, проявити свої здібності, мати життєву перспективу, вміти стати корисними суспільству може тільки особистість фізично розвинена, фізіологічно гомеостатична, соціально адаптована, психічно врівноважена, згармонізована з природою, яка має чіткі свідомі позитивні мотивації та духовну основу. Це беззаперечне твердження бере свій початок із часів античної практики фізичного виховання, наукових розробок П.Ф. Лесгафта, підтримується численною кількістю вітчизняних та зарубіжних науковців сьогодення (А. Аксенов, М.Амосов, Г. Апанасенко, І. Муравов, М. Козленко, Е. Булич, Е.Вільчковський та ін.). У той же час, дослідження С. М. Сінгаєвського, Г Власюк та ін. науковців показують, що сьогодні у школах України склалась доволі суперечна ситуація, яка наштовхує на думку про зміну пріоритетів у розвитку системи фізичного виховання школярів. Суть проблеми полягає у тому, що за наявності науково-теоретичних надбань, практичного досвіду, значної кількості підготовлених вчителів з фізичного виховання, позитивного результату ж в контексті «фізичне виховання – здоров’я школяра» практично немає.

На думку О. Микитюк основними причинами такої ситуації є: по-перше, відсутність загальновизнаного розуміння здоров’язберігаючої компетентності вчителя фізичної культури як комплексного феномену, який має великий потенціал для покращення рівня здоров’я школярів; по-друге, відсутність змістового і методико-технологічного аспекту формування основ здоров’язберігаючої компетентності вчителя фізичної культури; по-третє, існує проблема з освоєнням навичок здорового способу життя у шкільному середовищі.

Одним із шляхів вирішення зазначеної проблеми, на думку деяких науковців (О. Шиян, Г. Жара), може стати активізація професійно – педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання у здійсненні валеологічної освіти школярів, шляхом залучення їх до викладання інтегрованої дисципліни «Основи здоров’я», введеної в шкільну програму з 2005 року. За своїм змістом вона об’єднує питання здоров’я та безпеки життєдіяльності та структурований за чотирма наскрізними лініями: життя і здоров’я людини; фізична складова здоров’я; соціальна складова здоров’я; психічна і духовна складові здоров’я.

Доцільність залучення вчителів фізичного виховання до дисципліни валеологічної спрямованості, в першу чергу можна пояснити тим, що фізична культура по своїй суті вже є потужним засобом формування, збереження та зміцнення здоров’я дитини. Головною метою вчителя фізичної культури в роботі з учнями є формування об'єктивно необхідного для кожного учня обов'язковий рівень фізкультурної освіти (включаючи здоровий спосіб життя), профілактики захворювань, травматизму, умінь і навичок особистої гігієни та фізичної підготовки, без яких неможлива його повноцінна життєдіяльність незалежно від того, яку професію обере в майбутньому випускник школи.

Саме у фізичному вихованні зміцнення здоров’я, сприяння правильному фізичному розвитку школярів та формування їхніх ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя визначаються як основне завдання.

У наказі МОН України Про типові навчальні плани загальноосвітніх шкіл зазначається, що освітня галузь “Здоров’я і фізична культура” реалізується навчальними предметами “Фізична культура” та “Основи здоров’я”, а формування умінь та навичок з основ безпеки життєдіяльності здійснюється в рамках інтегрованого курсу “Основи здоров’я”.

Відомо, що "Основи здоров'я і фізична культура" вивчаються у за­гальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет. Основна його мета — збереження і зміцнення здоров'я, розвиток основних фізичних якостей та рухових здібнос­тей, підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. У старших класах поглиблюється інтеграція курсу та міжпредметні зв'язки, але головні функції покладаються на практичне виконання фізичних вправ. Відповідно до цього і дещо змінюється назва предме­та: у 5 — 9 класах «Фізична культура і здоров'я", а у 10 — 11 класах «Фізична культура».

Саме тому, доцільність залучення вчителів фізичного виховання до валеологічної освіти сумнівів не викликає. Натомість виникає питання їх кваліфікованої підготовки до впровадження даної освіти, оскільки, як зазначає В. І. Бабич, цілеспрямованої підготовки вчителів фізичного виховання до надання учням валеологічних знань, умінь і навичок навчальними планами ВНЗ не передбачається, а саме ці характеристики визначають рівень якісної освіти сьогодення. Більше того, викладання самої дисципліни базується на новій для України концепції формування життєвих навичок, тому вчителі фізичного виховання потребують роз’яснення цієї концепції та необхідності її впровадження.

Дата добавления: 2014-01-04