Форми поділу й кооперації праці на експортно орієнтованих підприємствах

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств як ефективна форма організації суспільного виробництва. Промислово-фінансові групи. Асоційовані підприємства. Холдингові підприємства

Диверсифікація

Об'єктивна необхідність і тенденція розвитку диверсифікації виробництва виникає в умовах ринкової економіки. Все ширшим стає асортимент продукції, який може придбати споживач, це посилює конкуренцію на ринку між продуцентами. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку на підприємстві бага­тьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва досить значного асортименту виробів. Це ми можемо спостерігати в легкій, харчовій промисло­вості, на комбінатах з виготовлення різноманітної тари для пакування виробів.

Диверсифікацію вважають своєрідним видом стратегії маркетингу, яка спрямована на розширення сфер діяльності на ринку нових товарів, виготовлення яких не пов'язане з основним виробництвом. Маючи великий вибір такої продукції, підприємство має можливість краще маневрувати наявними товарними і матеріальними ресурсами, людським виробничим потенціалом. У свою чергу це зменшує економічний ризик, який пов'язаний з виробництвом і реалізацією на ринку нових видів власної продукції та дає можливість підтримувати на належному рівні свою фінансову стабільність.

Диверсифікація сприяє розширенню сфери ринку, пошуку нових ринків збуту власної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Однак для диверсифікації виробництва і швидкого реагування на кон'юнктуру ринків необхідні відповідні кошти (інвестиції), щоб організувати нове виробництво продукції, оперативно й організовано забезпечити потреби ринку і споживача.

У нинішніх умовах, коли скорочується виробництво військової продукції, в першу чергу мають бути диверсифіковані підприємства з її виготовлення.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціям.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробник чого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учас­ники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Промислово-фінансова група є об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасни­ка господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються законом «Про промислово-фінансові групи» (437/95-вр), іншими нормативно-правовими актами.

Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підпри­ємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю — підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано в органах преси відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю — підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та інших законів.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Дата добавления: 2014-01-04