Третинна медична допомога

ВООЗ дає їй таке визначення: допомога, що потребує висо­кокваліфікованого обслуговування, яка, як правило, може бути надана лише в спеціально обладнаних з цією метою центрах та лікарнях, що пройшли відповідну спеціалізацію. До центрів тре­тинної медичної допомоги в Україні тепер належать обласні ме­дичні заклади - багатопрофільні та спеціалізовані лікарні, спеціа­лізовані диспансери та спеціалізовані центри медичної допомоги державного рівня.

Ці заклади відрізняються дещо кращим матеріально-техніч­ним забезпеченням, складністю структури та функцій.

Дві функції цих закладів вважаються основними: надання хворим висококваліфікованої та вузькоспеціалізованої медичної допомоги та організаційно-методичне керівництво вторинним рівнем.

Структура обласної багатопрофільної лікарні деякою мірою подібна до об'єднаної міської та центральної районної лікарень. Але існують і деякі особливості. Ось головні з них.

Поліклінічні заклади третинної медико-санітарної ланки на­дають консультативну допомогу. Вони приймають пацієнтів за направленнями лікарів вторинного та рідше первинного рівня медичної допомоги. Спеціалізація консультативної поліклінічної допомоги поглиблена порівняно з міськими і центральними район­ними лікарнями.

У стаціонарах обласних лікарень та диспансерів спеціаліза­ція відділень також глибша порівняно з вторинним рівнем, зокре­ма, розгорнуті такі відділення: судинної хірургії, урологічне, ге­матологічне, проктологічне, торакальне, ендокринологічне, гаст­роентерологічне та ін., які відсутні на вторинному рівні. На базі закладів третинного рівня розгорнуті клініки медичних вузів. Але вершинні досягнення медичної науки, як от пересадка органів та систем, операції на серці, лікування лейкозів тощо досі, крім поодиноких випадків, залишаються для нашого третинного рівня недоступними.

Особливістю третинного рівня є наявність у складі обласної багатопрофільної лікарні єдиного для регіону відділення планової та екстреної консультативної допомоги (так званої санітарної ав­іації). Зараз це відділення у деяких областях (у тому числі й в Тернопільській) виведено із структури обласної лікарні й воно набуло статусу центру, який безпосередньо підпорядкований об­ласному управлінню охорони здоров'я. Відділення (центр) екстре­ної та планово-консультативної допомоги покликане забезпечити висококваліфіковану та вузькоспеціалізовану допомогу жителям сільських районів та міст регіону в екстрених випадках. Цю допо­могу надають кращі фахівці обласних лікарень та диспансерів, а також клінік медичних вузів.

Третинний рівень (обласна лікарня) вирізняється ще наявн­істю організаційно-методичного відділення, в склад якого входить кабінет медичної статистики. Основне завдання цього структур­ного підрозділу полягає в організаційно-

методичному керівництві вторинним рівнем, а також інформаційна робота (збір, обробка, зберігання медичної інформації та її аналіз). Очолює відділення заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи (ця посада відсутня на вторинному рівні). У відділенні працюють лікарі-статистики, лікарі-методисти, інженери-програмісти, оператори.

Третинний рівень медичної допомоги забезпечує близько 10 % амбулаторно-поліклінічної та 20 % стаціонарної допомоги. Цей обсяг значно перевищує завдання, які стоять перед ним. Це зу­мовлено тим, що медичні заклади третинного рівня часто викону­ють функції вторинного і навіть первинного для мешканців облас­ного центру та найближчих населених пунктів.

Диспансери третинного рівня за спеціалізацією бувають:

протитуберкульозні, онкологічні, психоневрологічні, наркологічні, кардіологічні, ендокринологічні, фізкультурні, шкірно-венеричні.

Диспансер містить поліклініку і стаціонар. Основні завдання диспансерів:

^ виявлення хворих у ранніх стадіях захворювань;

^ обстеження і лікування виявлених хворих;

^ активне динамічне спостереження та профілактика зах­ворювань;

^ проведення оздоровчих заходів;

^ вивчення захворюваності, причин і умов виникнення зах­ворювань;

У організаційно-методична та санітарно-освітня робота; розробка заходів для оздоровлення умов праці й побуту.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено про лікувально-охоронний режим та його значення для пацієнта; організацію робочого місця медичної сестри для забезпечення правильної біомеханіки тіла та запобігання травмам хребта (у положенні сидячи, стоячи, при підніманні важких речей). Розібрали медсестринські втручання для зниження ризику падіння, отруєння й ураження електричним струмом; виявлення пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків (вік старше за 65 років, порушення свідомості, зору, слуху, ходи і рухливості, побічні ефекти лікарської терапії)

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 106-118.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає термін лікувально-охоронний режим?

2. Яке значення для пацієнта має лікувально-охоронний режим?

3. Яке правильне положення тіла медична сестра повинна вміти зайняти?

4. Яка специфіка ризику виникнення травм у пацієнтів різного віку?

Проблемні ситуації:

1. Можливі проблеми пацієнта - наприклад, високий ризик падіння, пов’язаний з порушенням рухової функції. Які медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли?

Дата добавления: 2014-01-04