Міжнародний рух капіталів (МРК) — переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Етапи розвитку світового господарства:

I — кінець XIX — початок 20-х років XX ст.;

II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст.;

ІІІ— кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

— створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

— формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Рис. 1. Економічні засади функціонування світового господарства

Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Рис 2. Форми міжнародного поділу праці.

Сучасний етап розвитку МПП характеризується:

— розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

— поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації;

— інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

— загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки — формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Рис 3. Форми інтернаціоналізації економік.

Рис.4. Найбільші регіональні інтеграційні угруповання.

Рис. 5. Суб’єкти світового господарства.

Рис. 6. Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — економічні відносини в системі світового господарства.

Таблиця 1. Форми міжнародного руху капіталів

Критерії класифікації	Форми вивозу капіталу
За суб’єктами, що вивозять капітал	Приватний і державний
За об’єктами	Грошовий і товарний
За строками	Довгостроковий і короткостроковий
За способом отримання доходу на капітал	Позичковий і підприємницький

Рис. 7. Форми вивозу капіталів

Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об'єктом, у який інвестовано капітал.

Портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контролю над ними.

Рис. 8. Функції міжнародного ринку капіталу

Рис. 9. Форми міжнародного науково – технічного співробітництва

Фактори, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ:

— поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах;

— швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства;

— зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;

— економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації;

— зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства

Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС)

І. Система "золотого стандарту":

— золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

— золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);

— золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни).

Переваги:

— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі й зменшує ризики;

— жорстке саморегулювання.

Недоліки:

— відмова від самостійної грошової політики;

— залежність віл видобутку золота.

II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи:

— встановлення твердих обмінних курсів країн-учас-ниць до курсу долара;

— курс долара фіксований до золота;

— центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара;

— організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

III. Ямайська валютна система (створена у 1976 р.) Основні особливості:

— заснована на кількох валютах;

— відмінено монетний паритет золота;

— основний засіб розрахунків — вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші — СПЗ і резервні позиції МВФ;

— вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;

— центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національних валют;

— країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).

Курс валюти — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування — визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют:

— співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках;

— співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Дата добавления: 2014-01-04