Сутність та види інвестицій

Лекція 6. Інвестиції

1. Сутність та види інвестицій

2. Крива попиту на інвестиції, невідсоткові фактори інвестицій

3. Мультиплікатор інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій.

В економічній літературі існує багато модифікацій поняття “інвестиції”, поява яких обумовлена специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій.

В найбільш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення («invest» з латинської означає “вкладати”). При цьому приріст капіталу повинний бути достатнім із тим, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

У відповідності до австрійської школи “граничної корисності” інвестиції трактуються як обмін задоволення потреб сьогодні на задоволення їх у майбутньому: “Інвестування представляє собою акт обміну задоволення сьогоднішньої потреби на очікуване задоволення її у майбутньому з допомогою інвестиційних благ”.

Джон Мейнард Кейнс трактував інвестиції як “поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду, як ту частину доходу за даний період, яка не була використана для споживання”.

Вітчизняні підручники з макроекономіки подають таке визначення сутності даного терміну: “Інвестиції – це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку” або “Інвестиції – це усі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню загальної величини капіталу в економічній системі”.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» “... інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання й інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід і інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності”.

Інвестиції здійснюються як підприємствами, так і домашніми господарствами і поділяються на три групи:

1) інвестиції в основний капітал, або виробничі інвестиції;

2) інвестиції в житлове будівництво;

3) інвестиції в приріст запасів.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг засобів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Існує прямий зв'язок між динамікою валового продукту, доходами населення, інвестиціями і зайнятістю. Продуктивні робочі місця утворюються, коли з'являється економічна потреба в них, яка спонукає підприємство інвестувати матеріальні та грошові ресурси у створення вакансій. Інвестиції потрібні також і для збереження наявних робочих місць. Коли ж виробничо-комерційна та фінансова діяльність підприємства погіршується, це часто-густо призводить до скорочення інвестицій і зайнятості.

Від чого ж залежать обсяги інвестицій? Фактори, що впливають на цей показник досить багаточисельні. Розглянемо лише основні з них.

Насамперед, обсяг інвестицій залежить від розподілу одержуваного прибутку на споживання і заощадження. Зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій і навпаки.

Значний вплив на обсяг інвестицій здійснює очікувана норма чистого прибутку. Це пов'язано з тим, що прибуток є основним спонукальним мотивом інвестицій. Чим вище очікувана норма чистого прибутку, тим відповідно вище буде й обсяг інвестицій і навпаки.

Істотний вплив на обсяг інвестицій здійснює також ставка позичкового відсотка. Справа в тому, що в процесі інвестування використовується не тільки власний, але і позиковий капітал. Зростання ставки позичкового відсотка викликає зниження обсягу інвестицій і навпаки.

Для прийняті рішення інвестори зіставляють очікувану норму чистої прибутку і відсоткову ставку. Якщо відсоткова стави нижча від очікуваної норми чистого прибутку, інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо, навпаки, — інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

Серед факторів, що здійснюють суттєвий вплив на обсяг інвестицій, слід відзначити також очікуваний темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим у більшому ступені буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів буде до нарощування обсягів інвестицій (особливу роль цей чинник відіграє в процесі довгострокового інвестування).

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різноманітних формах. З метою обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

1. За об'єктами вкладень коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед котрих найбільш значиму частку займають вкладення коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється особиста участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають достатньо точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, що опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і наступного управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній), а останні, зібрані в такий спосіб інвестиційні кошти, розміщують за своїм розсудом - вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміються, звичайно, вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т.п.).

Під довгостроковими інвестиціями розуміються вкладення капіталу на період понад один рік. Цей критерій прийнятий у практиці обліку, але як показує досвід, він потребує подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.

4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

Під приватними інвестиціями розуміються вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед - колективної.

Під державними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів.

Під іноземними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Під спільними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції усередині країни і за рубежем.

Під інвестиціями усередині країни (внутрішніми інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни.

Під інвестиціями за рубежем (закордонними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами територіальних кордонів даної країни (до цих інвестицій відносяться також придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн - акцій закордонних компаній, облігацій інших держав і т.п.).

Дата добавления: 2014-01-04