Методи соціологічного дослідження

Слово метод походить від грецького “шлях до чогось”. У соціології метод – це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності

Соціологи використовують різноманітні методи, жоден з яких не є універсальним і має свої чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому існують методи адекватні або неадекватні(тобто відповідні і невідповідні) поставленій меті і завданням. Надійність методу забезпечується не лише його обгрунтованістю, а й дотриманням правил застосування. Серед методів соціологічного дослідження найчастіше використовують такі

1) аналіз документів; 2) опитування; 3) спостереження; 4) експе­римент; 5) соціометрія

Метод аналізу документів, тобто спеціально створених предметів, призначених для передавання чи зберігання інформації. Залежно від засобів фіксації даних їх розподіляють передусім на такі: 1) текстові;

2) статистичні(цифрова форма викладу); 3) іконографічні (кіно-відео-фотофокументація, картини), кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень. Аналіз документів має два варі­анти, чи дві сторони — зовнішню та внутрішню. Зовнішній аналіз до­кументів пов'язаний з появою документа, його загальною характерис­тикою, видом, формою, обставинами формування, автором, метою створення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз документів — це дослідження їхнього змісту, сутності інформації, що в них містить­ся, у контексті завдань дослідження за відповідною схемою, визначен­ням текстових індикаторів ключових понять концепції дослідження.

Крім тра­диційного (класичного, якісного) аналізу документів застосовують контент-аналіз (формалізований, кількісний). Перший передбачає все розмаїття розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію змісту документа, а другий з'ясовує змістові одиниці, які можна одно­значно фіксувати та переводити у кількісні показники за допомогою одиниць рахування. Індикаторами одиниць тут можуть бути окремі поняття, теми, події, імена. За допомогою одиниць рахування здійснюється кількісна оцінка об'єкта, частота появи ознак його у полі зору дослід­ника, що фіксується з математичною точністю. Саме високий ступінь точності, коли є великий обсяг несистематизованого матеріалу, — перевага контент-аналізу. Обмеженість його полягає в тому, що не всю різноманітність змісту документа можна виміряти за допомогою кількісних показників. Традиційний і формалізований аналізи доку­ментів взаємодоповнюються, компенсуючи недоліки один одного.

Метод опитування (анкетування та інтерв’ю) Опитування — це метод одержання пер­винної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або пись­мовому зверненні до людей, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях.

Запитання, які соціолог адресує респондентові, поділяються на такі: 1) результативні (змістові) — щодо змісту об'єкта; 2) функціо­нальні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування (функціонально-психологічні, для усунення напруженості; запитання-фільтри для визначення того, чи належить респондент до вка­заної групи) 3) контрольні запитання (для перевірки вірогідності даних).

Крім того, залежно від наявності можливих відповідей запитання диференціюються на такі: 1) відкриті (можливі відповіді не пропону­ються); 2) закриті (пропонуються можливі відповіді). Існує кілька зак­ритих запитань: а) «так — ні»; б) альтернативні; в) запитання-меню. Альтернативні відрізняються від варіанту «так — ні» врівноваженістю формулювання, тобто вони містять обидві можливі відповіді. Різнови­дом альтернативного є шкальне запитання, коли респондент відзначає інтенсивність одного з варіантів. Запитання-меню не виключає один з варіантів, а навпаки, пропонує (меню) кілька варіантів відповідей.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їх зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відпо­відей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи.

За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) ан­кетування; 2) інтерв'ювання. Кожен з цих видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поді­ляється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв'ю (тобто бесіда, що проводиться за планом) може бути особистим, телефонним, клінічним (глибоким, тривалим) і фоку­сованим (короткочасним).

Метод спостереження. Спостереження — це пряма реєстрація подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.

На відміну від буденного спостереження у науковому спостере­женні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, опрацювання та інтерпретації даних, що дозволяє забезпе­чити відносну надійність інформації. Головним об'єктом при цьому є поведінка окремих людей і соціальних груп, а також умови їх діяль­ності. Залежно від ступеня участі спостерігача в ситуації, що дослід­жується, розрізняють: 1) включене спостереження (за участю спо­стерігача ); 2) невключене (без участі дослідника, який перебуває поза об'єктом, лише фіксуючи те, що відбувається). Тим часом як при включеному спостереженні соціолог бере безпосередню участь у досліджуваному процесі, перебуває в контакті з людьми, за якими веде спостереження, діє спільно з ними.

Продовжуючи тему диференціації соціологічних методів, слід за­уважити, що за місцем проведення та умовами організації спостере­ження поділяють на такі: 1) польові (які проводяться в природних умовах, у реальній життєвій ситуації, за безпосереднього контакту з об'єктом); 2) лабораторні (за яких умови навколишнього середови­ща та ситуація, що спостерігається, визначаються дослідником).

Спостереження може проводитись як відносно самостійно, так і у зв'язку з експериментом. Диференціація між ними полягає в тому, що в експеримент і дослідник активно втручається в перебіг процесу, що вивчається, з метою набуття потрібних знань.

Метод експерименту Специфіка експери­менту — у відсутності відомостей про нього у тих, хто досліджуєть­ся, щоб не деформувати очікувані результати. У свою чергу, експери­мент проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов. Розрізняють дві основні функції соціального експерименту як од­ного з методів соціологічних досліджень: 1) досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності; 2) перевірка наукових гіпотез, тобто визначення ефективності функціонування об'єкта.

Виходячи з того, що соціальний експеримент є способом одер­жання інформації про кількісні та якісні зміни показників об'єкта внаслідок впливу на нього керованих і контрольованих факторів, роз­різняють два типи експерименту: натурний і уявний. Перший пе­редбачає втручання експериментатора у природний хід подій, а дру­гий — коли замість маніпуляцій з реальними об'єктами дослідник оперує інформацією про об'єкт.

Метод соціометрія, використовується при вимірі стосунків між членами малих соціальних груп. Як вважає його засновник Дж. Морено, соціометрія — це певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки «неформальних» взаємовідносин між індивідами, а саме: структури соціальних груп та соціальної дистанції між їх членами з погляду на їх особисті переваги.

При проведенні соціологічних досліджень соціологічні методи ви­користовують, як правило, в комплексі, тобто в інтегрованому вигляді, що характеризується певними обмеженнями кожного з них стосовно повноти, об'єктивності, якості та швидкості отримання соціологічної інформації.

Дата добавления: 2014-01-04