Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Прийоми збору емпіричної інформації

Існують три принципових класи методів збору первинних емпіричних даних: пряме спостереження, аналіз документів і опитування. Техніка їх застосування настільки різноманітна, що деякі модифікації набувають статус самостійних методів, наприклад, інтерв'ю чи анкетне опитування.

Спостереження як метод збору соціологічної інформації

Безпосереднє спостереження за поведінкою людей при певній ситуації і відразу фіксація результатів.

Від повсякденного наукове спостереження відрізняється тим, що воно підпорядковано ясному дослідницькому завданню, планується за заздалегідь обміркованою процедурою, дані фіксуються в протоколах чи щоденниках за визначеною системою, інформація, отримана шляхом спостереження, повинна піддаватися контролю на обґрунтованість і стійкість.

За ступенем формалізованості виділяють неконтрольоване чи нестандартне і контрольоване спостереження. У першому варіанті дослідник користається загальним принциповим планом, у другому події реєструються за детально розробленою процедурою. У цьому випадку є бланк для спостереження, що заповнюється спостерігачем, використовуються також кіно-фотодокументи. Наприклад, спостереження за учасниками в ході ділової гри, наради, лекції, мітингу тощо.


Потрібна серія спостережень і різних спостерігачів. Тоді результати виходять досить достовірними.

Спостереження буває включеним і невключеним. При цьому важливо, щоб спостерігач своєю присутністю не вносив флуктуації в діяльність колективу, не виявляв зовні підвищеного інтересу, більше слухав і запам'ятовував, не приймав чиєїсь сторони, не записував свої спостереження на очах.

Переваги включених спостережень очевидні: вони дають найбільш яскраві безпосередні спостереження, допомагають краще зрозуміти вчинки людей. Але з цим же пов'язані й основні недоліки такого способу. Дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, занадто вживатися в роль співучасника подій. Як правило, підсумком включеного спостереження є соціологічне есе, а не строгий науковий звіт.

Існує і моральна проблема включеного спостереження: наскільки взагалі етичне маскування під рядового учасника?

Якщо спостереження проводиться поза науковою установою, то воно називається польовим. Можуть бути і лабораторні спостереження, коли людей запрошують для бесіди, ділової гри. Спостереження можуть бути одномоментними, систематичними.

Перш ніж почати спостереження, необхідно визначити об'єкт, сформулювати проблеми, поставити дослідницькі завдання, підготувати інструментарій, способи опису результатів. Спостереження - незамінне джерело соціологічної інформації на стадії загальної розвідки.

Як самостійний спосіб спостереження - основа для дослідження мітингів, демонстрацій. Більш поширене його застосування як доповнення до інших джерел отримання інформації. Так, включене спостереження в сполученні з наступними масовими обстеженнями дозволяє доповнити сухий, але репрезентативний матеріал більш живими зведеннями, свого роду «картинками».

Документальні джерела

Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото-, кіно-, відеоплівці. У цьому розумінні значення терміна відрізняється від загальновживаного: як правило, документом називаються лише офіційні матеріали.

З історії соціології відомі приклади, коли документальні джерела були головним способом отримання потрібної для дослідження інформації. Ф.Енгельс написав свою книгу про становище робітничого класу в Англії, використовуючи офіційні документи парламентських комісій, спостереження умов життя і побуту робітників.


В історії соціології широко відомий факт, коли основою дослідження стали особисті документи. На початку XX ст. американський соціолог У. Томас і польський - Ф.Званецький почали кропітке вивчення для того, щоб описати становище польських емігрантів у Європі й Америці. У числі використаних документів були переписка селян-емігрантів з рідними, що залишилися в Польщі, архіви емігрантських газет, матеріали церковнопарафіяльних громад, земляцтв, благодійних громад, судові матеріали і, нарешті, унікальна автобіографія одного із селян обсягом у 300 сторінок, написана на прохання дослідників.

Документи бувають цільовими, підготовленими спеціально для даного дослідження.

За ступенем персоніфікації документи поділяються на особисті і безособові.

До особистих відносяться картки індивідуального обліку, (наприклад, бібліотечні формуляри, анкети, бланки, особисті справи, щоденники, мемуари, матеріали поіменного голосування в представницьких органах влади).

Безособові документи - це статистичні архіви, преса, протоколи, в яких висвітлюються ті чи інші події.

Залежно від статусу документального джерела виділяються документи офіційні і неофіційні. До перших відносяться урядові матеріали, постанови, заяви, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, ділова кореспонденція, фінансова звітність тощо.

Особливу групу документів утворюють матеріали засобів масової інформації.

Нарешті, за джерелом інформації документи поділяють на первинні і вторинні. Первинні складаються на базі прямого спостереження чи опитування. Вторинні являють собою вже деяке узагальнення, обробку чи опис, зроблений на основі первинних документів.

Тут виникає проблема вірогідності інформації. Перше золоте правило в роботі з документами - чітко розрізняти опис самої події і його оцінку, а також особисті інтереси автора документа.

Основні труднощі при роботі з документом - уміння читати його дані мовою гіпотез дослідження, тому що документ був складений зовсім не для того, щоб перевірити гіпотези соціолога. Тому приводиться в документах виділяти індикатори (ознаки) ключових понять дослідження. Якісний аналіз - необхідна умова для всіх наступних кількісних операцій. Квантифікація текстового матеріалу отримала дуже широке поширення в 40-і рр. XX ст., для неї була розроблена спеціальна процедура контент-аналізу.


Контент-аналп - це перевід у кількісні показники масової текстової інформації з наступною її статистичною обробкою. Частота цитування того чи іншого вченого - показник його наукового авторитету. Частота згадування суспільного діяча чи суспільно-політичного руху свідчить про їх авторитет.

Можна використовувати конкурси творів, біографій, що повідомляються через ЗМІ. Підсумки аналізу таких документів публікуються у вигляді напівсоціологічних нарисів і часто піднімають серйозні суспільні проблеми.

Анкетні опитування й інтерв'ю

Опитування - незамінний прийом отримання інформації, є майже універсальним методом.

Мистецтво використання цього методу полягає в тому, щоб знати, про що саме запитувати, як запитувати, які задавати питання, і, нарешті, переконатися в тому, що можна вірити отриманим відповідям. Існують два прийоми опитувальних методів: інтерв'ю й анкетні опитування.

Інтерв'ю - проведена за визначеним планом бесіда, що припускає прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей виробляється інтерв'юером чи його асистентом, можливо, на плівку.

Існує безліч різновидів інтерв'ю. За технікою проведення розрізняються вільні, фокусовані і формалізовані інтерв'ю.

Вільні інтерв'ю - це тривалі бесіди з респондентом без строгої деталізації питань.

Формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю допускає детальну розробку всієї процедури, включаючи загальний план бесіди, визначену послідовність і конструкцію питань, варіанти можливих відповідей.

Фокусоване (клінічне) інтерв'ю - виявлення відносно вузького кола реакцій опитуваного. За допомогою такого інтерв'ю можна вивчати реакцію людей на повідомлення ЗМІ, рекламу. Причому інформацію попередньо обробляють за допомогою контент-аналізу. У фокусованому інтерв'ю прагнуть визначити, які змістовні одиниці тексту, повідомлення виявилися в центрі уваги опитаних, які ~ на периферії і що зовсім не залишилося в пам'яті.

Варто виділити ненаправлені інтерв'ю, у яких ініціатива може належати респонденту - інтерв'ю як би допомагає йому вилити Душу.

При проведенні інтерв'ю багато що залежить від підготовки, Досвіду самого інтерв'юера. Чоловіки воліють опитувати чоловіків. Негативно позначається велика різниця у віці між респондентом і інтерв'юером. Як помітили соціологи, інтерв'ювання вдома має свій


мінус: сприймаючи соціолога як гостя, господарі з увічливосі намагаються говорити тільки приємне.

За способом організації можна відзначити індивідуальні групові інтерв'ю. Це планована бесіда, у процесі якої дослідни прагне викликати дискусію в групі.

Порівняно недавно і головним чином у виборчих технологія: почали використовувати техніку фокуса-групи. По суті, інтерв'ює] тут виступає ініціатором і ведучим дискусії з заданої проблемі (особисті якості потенційних кандидатів, програми політичних партії тощо) Телефонні інтерв'ю застосовують для оперативного зондаж; суспільної думки. При цьому коло опитуваних мож< використовуватися багаторазово.

Анкетне опитування припускає жорстко фіксований порядок, зміст і форму відповідей, причому вони реєструються респондентом або наодинці із самим собою (заочне опитування), абс в присутності інтерв'юера (пряме опитування).

Анкетні опитування класифікуються за змістом і конструкцією запитань, що задаються. Розрізняють: відкриті опитування, коли респонденти висловлюються у вільній формі; закриті опитування, коли в опитувальному листі (анкеті) усі варіанти відповідей заздалегідь передбачені; напівзакриті анкети комбінують обидві процедури.

Аркуші всенародних референдумів - це закритий варіант анкети.

Анкетні опитування поштою відрізняються від анкетування на місці: у першому варіанті очікується повернення анкети за заздалегідь оплаченому поштовому відправленню, у другому соціолог сам «збирає» заповнені анкети. Поштове опитування в 10-20 разів дешевше. Правда, повернення анкет невелике, тому інколи здійснюють повідомлення поштою чи по телефону.

Особливий різновид оперативних опитувань -радіотелевізійні з прямою телефонною лінією, що допускає і негайну комп'ютерну обробку даних. Дуже добре можна використовувати при з'ясуванні рейтингу кандидатів у депутати.

Групове анкетування відрізняється від індивідуального. Анкетують відразу до 30-40 чоловік: анкетер збирає опитуваних, інструктує і залишає для заповнення анкети. Організація роздавального анкетування, включаючи опитування за місцем проживання, більш трудомістка, ніж, наприклад, опитування поштою чи через газету. Але газетні опитування навряд чи можуть вважатися репрезентативними, вони можливі на стадії пілотажного дослідження. намацування соціальних проблем.


При проведенні опитувань не треба забувати, що анкета виявляє суб'єктивні оцінки, які піддані коливанням, наприклад, передвиборні симпатії виборців. Тому при будь-якому різновиді соціологічного дослідження не можна розтягувати опитування в часі, тому що до кінця опитування оцінки опитуваних можуть сильно змінитися під впливом зовнішніх факторів, обставин.

Таким чином, опитування можна проводити в усній формі -інтерв'ю й у писемній формі - анкетування. Але зміст однаковий: отримати відповіді респондентів на визначені, заздалегідь сформульовані: питання. Причому кожне питання анкети треба розглядати як специфічний вимірювальний інструмент для фіксації визначеної інформації.

Існують: питання про факти; питання про знання; питання про думки; установки, мотиви; запитання контактні: «Будь ласка, розкажіть нам про себе»; запитання-фільтри, наприклад, при опитуванні на сімейно-побутові теми можна ввести у вигляді фільтрів питання про сімейний стан, про кількість дітей у сім'ї тощо; запитайня-пастки, наприклад, серед варіантів відповіді можуть бути запропоновані для оцінки неіснуюча книга, письменник, фільм, суспільний діяч чи рух. Або: «Чи задоволені ви обраною професією?», і через якийсь проміжок: «Чи бажаєте ви, щоб ваші діти вибрали вашу професію?». У студентському варіанті: «Чи задоволені ви обраною професією?» і «Чи бажаєте ви перейти на інший факультет?».

Виділяють також запитання-шкали, меню, запитання-діалоги, запитання-ілюстрації, запитання-тести, запитання-індєкси, коли на основі відповідей роблять такий висновок: наприклад, про рівень інформованості.

Основні вимоги до складання анкет: питання повинні бути зрозумілі для опитуваних, враховувати їх рівень; прості і ясні. Потім: не нести значних емоційних навантажень, формулюватися нейтрально, не видавати установок дослідника. Правильне формулювання питання припускає нейтральну інтонацію.

У закритих запитаннях усі можливі варіанти відповіді повинні бути перераховані. Можна розбити варіанти відповіді на змістовні блоки. Не слід стомлювати опитуваних, витрати часу на заповнення анкети повинні складати не більше ЗО хвилин.

Звичайна послідовність побудови анкети така:

• Вступ, у якому зазначено, яка організація проводить

опитування і для чого. Як правило, підкреслюється анонімність відповідей. Усю демографічну інформацію краще відносити в кінець анкети.


Вступні запитання, які повинні зацікавити
респондента і максимально полегшити йому включитися в роботу. На
початку анкети не повинні ставитися важкі або такі, що турбують
респондента запитання.

• Для пожвавлення тексту можна використовувати
жартівливі малюнки, стрілки, циферблат, знак «стоп», фотографії
пізнаваних осіб тощо.

Форми проведення опитування - групова, індивідуальна. Роздавальні анкети, поштові, пресові, анонімні і не анонімні. Не всі припустимо й в анонімних опитуваннях. Гарний приклад нетактовності соціолога приведений у книзі фінського письменника Марти Ларни «Четвертий хребець».

Комічний випадок мав місце у Франції, коли у відповіді на запитання: «Яка смертність у вашому селі?», - один гуморист відповів: «У нашому селі рано чи пізно вмирає кожен».

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Методологія й організація соціологічних досліджень | Методи обробки соціологічної інформації
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 739; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.038 сек.