Процес соціалізації відбувається у первинних і вторинних групах

Взаємодія індивіда і соціального середовища у процесі соціалізації відбувається у формі адаптації та інтериорізації.

Соціалізація - це процес, в якому відбувається засвоєння індивідом культурних норм та соціальних ролей.

Соціалізація особистості як процес

Максимальне поєднання з роллю називається рольовою ідентифікацією, а середнє або мінімальне -дистанціонуванням від ролі.

Люди у різній мірі ототожнюють себе зі своїми статусами та відповідними ролями.

У соціальній ролі поєднується особа і суспільство, соціальні ролі перетворюються на індивідуальну поведінку, а індивідуальні риси перетворюються на відповідність вимогам соціальних норм.

Для розуміння сутності соціальних явищ, системи взаємозв'язків людей в суспільстві необхідно знати, що є рушійною силою вчинків кожної

конкретної людини. Індивідуальна поведінка є основою розуміння життя соціальної групи або суспільства. Входження людини у соціальну спільноту визначається поняттям "соціалізація".

У зв'язку з тим, що людина є активним суб'єктом, взаємодія її з середовищем пов'язана не лише із засвоєнням її вимог, але й з можливістю змінювати середовище, впливати на нього.

Адаптація - це пасивне пристосування людини до соціального середовища.

Інтеріоризація - це активна взаємодія індивіда з середовищем, в якому людина робить свідомий вибір.

Пролонгований інфантилізм - дитинство, яке затрималось, виявляється у бажанні перекласти відповідальність на інших.

Соціалізація особистості відбувається під впливом агентів та інститутів соціалізації, які формують, спрямовують, стимулюють або обмежують формування особистості.

Агенти соціалізації - це люди, які відповідають за засвоєння культурних норм та соціальних ролей.

Інститути соціалізації - організації, які впливають на процесс соціалізації та організацію його.

Агенти та інститути соціалізації виконують важливі функції, а саме:

• навчання культурним нормам та зразкам поведінки;

• контроль за тим, як міцно, правильно та глибоко засвоєні соціальні норми та ролі.

Більшість дослідників вважають, що визначальне значення має первинна соціалізація, яка здійснюється сім'єю.

Сім'я виконує функцію посередника між дитиною та іншими соціальними системами.

Рівень відповідності родинних та загальних цінностей, що пропонуються дитині для засвоєння, може бути різним.

У зв'язку з тим, що сім'я деякий час є єдиним джерелом інформації про систему цінностей, яка панує у суспільстві, вона і формує модель поведінки характеру, адаптації або інтеграції індивіда у суспільство. В основі соціалізації лежить процес засвоєння рольової поведінки, який в значній мірі залежить від якості рольової поведінки рідних.

До соціалізації у вторинних групах індивід підходить зі сформованною самосвідомістю (ієрархією цінностей, зразками поведінки, уявленнями про суспільство тощо.). У цей час індивід стає членом різних соціальних груп, змінюється характер його взаємодії з цими групами.

Первинна соціалізація - це сфера міжособистісних відносин, вторинна - сфера соціальних відносин.

Соціалізація співвідносна з життєвими циклами. Життєві цикли пов'язані зі: зміною соціальних ролей, набуттям нового статусу, відмовою від попередніх звичок, оточення, дружніх зв'язків, зміною способу життя.

Дата добавления: 2014-01-04