Об'єкт і предмет соціології. Зв'язок соціологіїз іншими науками

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство, але цього визначення недостатньо, бо суспільство може бути об'єктом всіх гуманітарних наук (філософії, політології, історії тощо). Взагалі поняття об'єкта дослідження включає ту частину об'єктивної реальності, яка характеризує якість, що вивчається лише даною наукою. Об'єктом соціологічного пізнання є вся сукупність зв'язків і відносин, які називаються соціальними. Оскільки вони в кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані певним способом, то об'єктом соціологічного пізнання є соціальна система. Завдання соціологічної науки полягає у типологізації соціальних систем, дослідженні зв'язків та відносин кожного типологізованого об'єкта на рівні закономірностей, одержанні конкретного наукового знання про механізми їх дій і форми прояву в різних соціальних системах для цілеспрямованого управління ними.

Предметом же будь-якого дослідження є результат дослідницьких дій чи діяльності. Предмет соціології не є тотожним об'єкту. Найпоширенішим серед вітчизняних та зарубіжних соціологів є підхід, коли при визначенні предмета соціологічного пізнання як ключове виділяється те чи інше соціальне явище або процес.

Так, російський соціолог В.Н.Іванов розглядає соціологію як науку, що вивчає соціальні відносини в їх найширшому розумінні -включаючи дослідження громадянського суспільства, відносини між різними групами в суспільстві залежно від їх ролей в економічному, духовному житті, залежно від способу життя, рівня особистого розвитку.

В.А.Ядов вказує, що соціологія - наука про становлення і функціонування соціальних спільностей, організацій та процесів як модулів їх існування, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільностями, наука про закономірності соціальних дій та масової поведінки.

Відомий польський соціолог Ян Щепанський вважає, що предметом соціологічних досліджень є явища і процеси виникнення різних форм спільного життя людей, структури різних форм людських спільностей, явища і процеси, що виникають із взаємодії людей, сили, які об'єднують і руйнують ці спільності, зміни та перетворення, що відбуваються в них

Спостереження - планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій чи Іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.

Стани суспільні - традиційні, порівняно замкнуті соціальні групи доіндустріального суспільства, що різняться успадкованими: юридично фіксованим статусом, правами, обов'язками та моральними нормами.

Статус особистісний - становище, яке людини займає в малій, або первинній, групі, в залежності від того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями.

Статус соціальний - 1) становище, яке людина займає об'єктивно в соціальній структурі суспільства; 2) становище людини, яке вона автоматично займає як представник великої соціальної групи (професійної, класової, наукової, демографічної і т.д.).

Стратифікація соціальна (від лат. зїгаіит - верства, пласт і Гасеге - робити) - водночас процес і результат соціального розшарування елементів соціальної структури. Як процес, це - підтримуване інституцій ними зразками, нормами, а також легітимними і нелегітимними моделями реальної поведінки відтворення нерівного доступу індивідів та їх об'єднань до дефіцитних благ і ресурсів. Як результат - це ієрархічне, вертикальне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння і розпорядження певними благами.

Субкультура - культура окремої соціальної спільноти (групи, класу, регіону, конфесії тощо), що чимось відрізняється від традиційної культури суспільства.

Суїцид - індивідуальне або групове самогубство, вчинене окремою людиною чи певною спільнотою з різних причин і мотивів свідомо умисленим або імпульсивним чином у стані афекту.

Урбанізація (від франц. игЬапізаііоп, лат. игЬапиз - міський, игЬз -місто) - історичний процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства, обумовлений об'єктивною необхідністю концентрації та інтеграції матеріального і духовного виробництва, форм і засобів соціального спілкування.

Фокусоване групове інтерв'ю - якісний метод збору інформації, що ґрунтується не на чергуванні запитань інтерв'юера та відповідей респондента, а на дискусії між самими респондентами з приводу проблеми, яка вивчається.

8 109

Розвиток соціальний - такий тип змін у суспільстві, що відзначається переходом усіх соціальних відносин до якісно нового стану.

Роль соціальна - нормативний різновид поведінки індивіда, який займає певну соціальну позицію (в суспільстві, групі, організації) І виконує відповідні їй функції.

Середовище соціальне - сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що впливають на її свідомість і поведінку.

Соціалізація (від лат. зосіаіів - суспільний) - процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків та відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

Соціальна група - найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні та соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними Інститутами.

Соціальний контроль - процеси в соціальній системі (суспільстві, групі), що забезпечують її стійкість та можливість управління функціонуванням її елементів (людьми, інститутами тощо); механізм оцінки і санкціонування діяльності елементів соціальних систем з точки зору суспільних інтересів та домінуючи норм; спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує впорядковану взаємодію її елементів за допомогою нормативного (в т.ч. правового) її регулювання.

Соціальні верстви - різновид поділу одиниць суспільства, що виділяються на основі однієї чи кількох природних або суспільних відмінностей (етнічних, демографічних, економічних, соціальних, політичних, правових, психологічних, релігійних тощо).

Соціальні відносини - усвідомлені і чуттєво сприйняті індивідами сукупності повторювальних взаємодій, які співвіднесені за своїм смислом одна з одною і які характеризуються відповідною поведінкою.

Соціометрія (від лат. восіеіаз - суспільство та грецьк. уєтрєо -міряю) - галузь соціальної психології, пов'язана із вивченням міжособистісних стосунків у малих соціальних групах.

Соціум (від лат. зосіит - загальне, спільне) - тип соціальності, що існує як стійка спільність людей, котра характеризується єдністю природних, суспільно-виробничих, духовних та ін. умов життєдіяльності, генетичним зв'язком поколінь, стабільністю соціальної організації, певною культурою.

Спільнота соціальна - сукупність людей, об'єднаних спільними ознаками (чинниками), наприклад, поселення, мова, релігія, професія. Розмір прибутку, єдність мети та завдань діяльності тощо.

Український соціолог В.М.Піча наголошує, що соціологія - це наука про рушійні сили свідомості та поведінку людей як членів громадянського суспільства. Предмет соціології як науки включає: реальну суспільну свідомість з усіма протиріччями її розвитку; діяльність, дійсну поведінку людей, котрі виступають як предметне втілення (за формою, змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, ще фіксуються у живій свідомості; умови, в яких розвивається і здійснюється реальна свідомість та діяльність, справжня поведінка людей.

Російсько-американський соціолог П.Сорокін називає соціологію наукою, що вивчає поведінку людей, що живуть у середовищі собі подібних. З одного боку, вона вивчає явища взаємодії людей один з одним, а з другого - явища, які виникають із цієї взаємодії.

Американський соціолог Н.Дж.Смєлзер наголошує на тому, що соціологія - це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин.

Отже, предметом соціології є реальна суспільна свідомість у всьому ЇЇ суперечливому розвитку - діяльність, поведінка людей, які виступають як предметне втілення знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, що фіксуються в реальній свідомості; умови, в яких здійснюється та розвивається реальна свідомість і діяльність, поведінка людей.

Як наука про суспільство, соціологія включає в себе як загальну теорію соціальної багатоманітності явищ і процесів суспільного життя, що є об'єктами дослідженні суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних специфічних об'єктів, н-д, соціальні теорії праці (соціологія праці), освіти (соціологія освіти), релігії (соціологія релігії).

Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство і його структуру, забезпечує розуміння законів та закономірностей взаємодії його різних структур.

Так, соціологія тісно пов'язана із соціальною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, спираються на знання у галузі психоаналізу і психіатрії. В свою чергу психологи застосовують загальносоціологічні методи -анкетні опитування, Інтерв'ю, соціальний експеримент, контент-аналіз.

Спільними для соціології та соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки та ціннісні орієнтації, думки і настрої людей, але кожна має свій специфічний підхід до вивчення цих явищ. Так, при вивченні громадської думки соціолога в першу чергу цікавлять закономірності її формування у певних групах людей, а соціального психолога - пізнання психологічних механізмів формування І виразу громадської думки.

108 9

Соціологія співпрацює і з соціальною статистикою, предметом якої є соціальна сфера суспільства, галузь соціальних процесів та відносин. Соціальна статистика забезпечує інформаційну базу для аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтирах і поведінці індивідів та груп, для підготовки науково обгрунтованих загальнодержавних та регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів та проектів соціального розвитку.

Тісний зв'язок соціології зі знаннями з права та правознавства. Виникає навіть соціологія права.

Соціологія, особливо прикладна, ґрунтується на математичних знаннях і методах.

Проте найбільш тісно соціологія пов'язана з історією. Об'єктом і предметом досліджень і однієї, і другої є суспільство та його закономірності в їх конкретних проявах. Проте якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, які мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Якщо історія концентрує увагу на вивченні соціальних явищ, що виступають унікальними і неповторними в часі та просторі, то соціологія вивчає властивості всього суспільства, що повторюються в часі і просторі, тобто стають загальними, спільними для всіх соціокультурних явищ.

Соціологія взаємодіє і з політичною економією. Оскільки основною формою існування суспільства є матеріальне виробництво і економічна діяльність, то зміни в засобах виробництва, зміна ролі і місця людини у виробничому процесі впливають на еволюцію соціальної діяльності людей. Сама ж трудова діяльність людини змінюється з урахуванням розвитку самої ж людини як соціальної істоти. І це досліджує уже соціологія.

Зв'язок соціології та політології проявляється у тому, що соціологія вивчає громадянське суспільство, політологія - політичне життя суспільства, політичні відносини. Взаємодія двох наук - соціології та політології породжує нову галузь науки - політичну соціологію. Зв'язок соціології та політології визначається, по-перше, тим, що виявити закономірності політичного життя можна лише враховуючи особливості суспільства в цілому як соціальної системи, по-друге, суспільство не можна зрозуміти і змінити без впливу на суспільство політичних структур та різноманітних режимів.

Соціологія тісно зв'язана з філософією. В основі зв'язку -початкова цілісність соціальної думки людства. Закони, категорії, принципи філософії лежать в основі понять соціології суспільства, суспільних відносин, соціальних зв'язків, соціальних дій тощо. Філософія вивчає такі поняття, як матерія та свідомість, соціологія ж - соціальну структуру, соціальні інститути, культуру, соціальну організацію суспільства та ін. Якщо ж філософія вивчає суть людини, особи, то

Особа маргінальна ("проміжна") - тип особистості, що формується (або опиняється) на межі різних соціальних середовищ: міста і села, класів, поколінь, культур, ідеологій, рас, тому вона визначається особливою, зокрема, дуже суперечливою, конфліктною, свідомістю і поведінкою.

Особистість - це інтегральна соціальна якість, яка формується у індивіда в процесі включення його в систему суспільних відносин, опанування ним матеріальних, духовних предметів людської культури, соціальний досвід.

Патологія соціальна - специфічна форма відхилення від інституціонально обумовлених вимог до соціальної поведінки, яка виявляється: 1) в індивідуальних та групових діях, що пов'язані з нехтуванням соціальними нормами; 2) у масовому порушенні процесів соціальної адаптації при дезорганізації суспільної системи.

Престиж соціальний (від фр. ргеєііде - чарування, чари, від лат. ргезіідіигп - Ілюзія, обман почуттів) - співвідносна оцінка соціальної ваги різних об'єктів, явищ, які поділяють члени певного суспільства, групи на підставі прийнятої системи цінностей.

Прогрес і регрес - співвідносні поняття, що означають розвиток суспільства або його підсистем по висхідній лінії, від менш досконалого стану до більш досконалого (прогрес) і повернення до старих, віджилих форм розвитку, що свідчать про суспільний застій і деградацію (регрес).

Протосоціологія (від грецьк. про - перший, лат. зосіеіав -суспільство, грецьк. Лбуої; - вчення, поняття) - прасоціологія, ретроспективна соціологія - передісторія соціологічного знання, елементи якого існують у системі синкретичного суспільствознавства і філософії до його диференціації та спеціалізації на окремі науки.

Прошарок соціальний - сукупність індивідів, які мають загалом однаковий соціальний статус, що забезпечує їм приблизно рівний доступ до системи благ; більш-менш стійкі у часі утворення, одні з яких, залежно від історичних, культурних і соціально-економічних обставин існують упродовж досить тривалого періоду, інші динамічно виникають і зникають, формуються і розпадаються.

Репрезентативність - властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності.

Респондент (від лат. гезропсіег - відповідати, відкликатися) -особа, яка в процесі опитування виступає як джерело первинної інформації.

Рівень життя — поняття, що характеризує міру задоволення соціально-економічних та духовних потреб людей. Виявляється у кількості та якості благ та послуг, споживаються, починаючи від первинних вітальних потреб (у харчуванні, житлі, одязі, освіті, праці, відпочинку та ін.) і закінчуючи високими потребами, пов'язаними із задоволеннями духовних, моральних та естетичних запитів.

Макросоціологія (від грецьк. уахро? - великий) - сукупність загальних теоретичних знань у системі соціології, що є результатом макросоціологічних досліджень, тобто досліджень, які охоплюють вивчення великих соціальних об'єктів - суспільства в цілому, його складових частин (систем, підсистем, агрегатів, сфер), масштабних соціальних явищ і процесів, інститутів, поведінки людських мас.

Метод індуктивний - спосіб одержання узагальнюючого знання на підставі окремих даних.

Механізм соціальний - сукупність дій, вчинків, відносин, невід'ємних від їх суб'єктів-носіїв, завдяки яким відбувається те чи інше соціальне явище, здійснюється соціальний процес, і які становлять внутрішній каркас їх (явища, процесу) існування (функціонування) або перетворення.

Міграція (від лат. тідгаііо - переселення) у широкому значенні -процес просторового переміщення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вужчому значенні під міграцією розуміють сукупність переселень людей, пов'язаних зі зміною ними місця проживання на постійно чи на порівняно довготривалий строк, що приводять до зміни територіального розміщення населення.

Мікросоціологія (від грецьк. /лхро£ - малий) - сукупність соціологічних знань з пізнавально-гносеологічною орієнтацією та вивчення т. зв. мікрооб'єктів (міжособистісні взаємодії, стосунки, комунікативні зв'язки в малих групах, поведінка індивіда, окремі "м ікро масштаб ні" соціальні явища і процеси тощо).

Мобільність соціальна - процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури: класами, прошарками, групами, статусами, позиціями.

Мотивація - це 1) сукупність тривких мотивів та конкретно закріплених у життєвому досвіді людини її життєвих потреб; 2) процес актуалізації якого-небудь мотиву та його функціонування - внутрішнього потягу до діяльності певної спрямованості; 3) внутрішній психологічний та психофізичний процес, що безпосередньо зумовлює дану діяльність людини, здійснює її активацію та орієнтацію.

Напруженість соціальна - стан, який виникає в суспільстві внаслідок дії дестабілізуючих факторів і виявляється у зростанні негативних соціальних настроїв та деструктивної поведінки, що таїть у собі небезпеку соціального "вибуху", руйнування певних соціальних структур чи всього суспільства.

Опитування - термін, що позначає процес отримання відомостей про досліджуваний об'єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником (чи його представником - людиною, спеціальним технічним пристроєм) та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.

соціологія -особу як соціальний тип Якщо ж філософія вивчає соціальні відносини в їх суті, то соціологія - соціальну взаємодію і соціальні взаємозв'язки, зв'язки та ін. Звичайно ж, соціологія вирішує завдання непосильні загальній філософії - безпосередньо перероблює конкретні дані суспільного життя.

Крім того, соціологія спирається і на результати досліджень економічної теорії, соціальної філософії, етнографії, культурології тощо.

Нині переважаючою стає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження з точки зору кількох наук, до поєднання їх пізнавальних можливостей.

Дата добавления: 2014-01-04