Принцип фінансування соціального забезпечення за рахунок страхових внесків і державного бюджету

Принцип забезпечення пенсіями й допомога ми на рівні прожиткового мінімуму.

Принцип диференціації «різниці» умов і норм соціального забезпечення залежно від характеру й тривалості трудової діяльності, рівня заробітної плати й розмірів страхових внесків працівників.

Найбільш характерними ознаками (підставами) для диференціації соціальних виплат (пенсій, допомоги, надання пільг) є умови праці, характер трудової діяльності й державної служби, страхові ризики, ступінь і причини втрати працездатності, розмір заробітної плати. Посилений зв’язок пенсій від заробітної плати й суми страхових внесків. Сьогодні всі працюючи за трудовим договором (контрактом) громадяни сплачують внески до фонду пенсійного страхування в диференційованому розмірі від об’єкта оподаткування.

Під прожитковим мінімумом розуміється вартісна величина, достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і мінімальних послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум, як принцип соціального забезпечення, чітко зафіксований у ст. 46 Конституції України: «Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законодавством». Законодавством встановлюються як види пенсій, так і порядок їх нарахування, а також розміри забезпечення пенсіями, рівень яких періодично підвищується. Розміри пенсійного забезпечення визначаються стосовно минулого заробітку працівника.

Співвідношення між заробітком і пенсією, допомогою, послугами й пільгами називається рівнем соціального забезпечення. Цей рівень у кожного робітника різний, однак законодавцем встановлений мінімальний розмір пенсії по старості на рівні 20% середньої заробітної плати по галузях економіки України за рік, що був до призначення пенсії. Про рівень соціального забезпечення можна судити лише в тому випадку, якщо такий вид забезпечення, як пенсія, обчислена із заробітку, забезпечує прожитковий мінімум.

Цей принцип прямо пов’язаний із джерелами фінансування – Пенсійним фондом, фондами соціального страхування України, Державним бюджетом. Державні фонди пенсійного забезпечення й соціального страхування становлять економічну основу всієї системи соціального забезпечення.

Пенсійний фонд України визнаний у правових актах як основний орган фінансування пенсійного забезпечення в державі. Організаційна відокремленість і особливий правовий статус Пенсійного фонду, як органу державної виконавчої влади, дозволяє акумулювати кошти цільового призначення.

Джерелами його фінансової частини є, страхові внески (збори), які визначені і призначені на пенсійне забезпечення. Страхові кошти поєднуються в бюджет Пенсійного фонду й вважаються фактично власністю держави, що має право на нього, однак це право здійснюється відповідно до цільового призначення фонду. Держава визначає розмір обов’язкових внесків і забезпечує їх своєчасне надходження, встановлює порядок призначення й виплати пенсій за рахунок коштів фонду, тобто правила його витрати. Якщо страхових коштів недостатньо для забезпечення всіх витрат на виплату пенсій, то держава вишукує додаткові асигнування у вигляді кредитів, дотацій і надходжень від податків на господарські операції.

Дата добавления: 2014-01-04