Етапи розвитку поглядів на управління якістю

Перший етап (1900 — 1920 роки - відбраківки дефектної продукції),

Організаційно вона припускала встановлення технічних і виробничих норм фахівцями й інженерами, а робітники лише зобов'язані їх виконувати. Були введені перші професіонали в області якості - інспектори (технічні контролери).

Відзначені вище особливості системи Тейлора робили її системою управління якістю кожного окремо взятого виробу (деталі). Головний орієнтир при виготовленні продукції - щоб продукція відповідала своєму функціональному призначенню і встановленим на неї вимогам

Другий етап. (1920- 1950 роки статистичних методів управління якістю)

Продукція - це результат здійснення виробничих процесів, і незабаром стало ясно, що управляти треба процесами. Системи якості ускладнилися, тому що в них були включені служби, що використовують статистичні методи. З’явилась спеціальність – інженер по якості, що повинен був аналізувати якість і дефекти виробів. Загалом акцент з інспекції і виявлення дефектів був перенесений на їхнє попередження шляхом виявлення причин дефектів і їхнього усунення на основі вивчення процесів і керування ними

Третій етап . (1950 - 1980 роки - TQC (тотальний контроль якості),

До головних завдань TQC віднесено прогнозоване усунення потенційних невідповідностей у продукції на стадії конструкторської розробки, перевірка якості продукції, що постачається, комплектуючих і матеріалів, а також управління виробництвом, розвиток служби сервісного обслуговування й нагляд за дотриманням відповідності заданим вимогам до якості. Основою стала ідея про те, що більша частина дефектів закладається на стадії розробки через недостатню якість проектних робіт, тому є доцільність моделювання процесів виробництва з метою виявлення та усунення конструкторських та технологічних дефектів до початку виробництва.

Четвертий етап. (1980 - 1990 роки тотального менеджменту якості(TQM),

Управління якістю продукції розглядалося як управління усім виробництвом за критерієм якості продукції, що випускається. Таким чином, управління всіма сферами діяльності підприємства організується виходячи з інтересів якості, на перший план висувається якість продукції, і вся робота підприємства підкоряється цій меті. Управління на цьому етапі спрямовано на задоволення потреб безпосередніх споживачів продукції.

П'ятий етап. 1990 - 2000 роки сертифікації систем якості.

В 90-і рр. підсилився вплив суспільства на підприємства, а підприємства стали усе більше враховувати інтереси суспільства. Це привело до появи стандартів серії ИСО 14000, що встановлюють вимоги до систем менеджменту з погляду захисту навколишнього середовища й безпеки продукції. З'являються й корпоративні системи управління якістю, які ставлять своєю метою посилення вимог міжнародних стандартів і враховують специфіку таких корпорацій. Зокрема стандарт QS 9000 "Вимоги до систем якості". автомобілебудування. Впровадження стандартів ИСО 14000 і QS 9000, а також методів самооцінки по моделях премій по якості - головне досягнення п'ятого етапу розвитку систем управління якістю. Управління якістю розглядається як управління всім виробництвом по критерію найбільш повного задоволення потреб споживачів, суспільства та вдосконалення діяльності підприємства.

Дата добавления: 2014-01-04