Медичне забезпечення дітей – інвалідів

Матеріальне забезпечення дітей – інвалідів – це грошові виплати або допомога в натуральній формі, які виплачуються (надаються) з державного бюджету або з інших джерел дитині – інваліду або її сім’ї з метою забезпечення достатнього життєвого рівня, подолання та компенсації існуючих обмежень.

Дітям – інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і соціальну пенсію, призначається або допомога або пенсія за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Допомоги є одним із видів матеріального забезпечення, їм притаманні всі принципи соціального забезпечення.

Але є принципи які притаманні тільки матеріальному забезпеченню: - мобільність в наданні допомоги; адресності; диференційного підходу при визначенні розмірів і видів допомоги; комплексності; соціального реагування; гарантованості надання допомоги при різкому погіршанні матеріального стану; пріоритетності в наданні соціальної допомоги сім’ям з дітьми; стимулювання до подолання життєвих труднощів.

Іншим видом державної допомоги дітям – інвалідам є соціальні пенсії, які передбачались ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та державна соціальна допомога згідно із ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам».

Проаналізувавши чинне законодавство про матеріальне забезпечення дітей – інвалідів, можна зробити класифікацію видів матеріального забезпечення за такими підставами:

1. залежно від періодичності виплати:

- одноразове матеріальне забезпечення;

- систематичне матеріальне забезпечення.

2. Залежно від форми надання:

а) грошова допомога:

- матеріальне забезпечення;

- житлово – комунальні субсидії;

- допомога на догляд;

- допомога на поховання;

- позики;

б) натуральна допомога:

- надання одягу, взуття тощо;

в) гуманітарна допомога;

г) благодійна допомога.

3. Залежно від суб’єкта отримання:

а) діти – інваліди;

б) батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники дитини – інваліда;

в) одинока мати або батько, які фактично здійснюють догляд за дитиною – інвалідом.

4. Залежно від джерел фінансування:

а) з Державного бюджету;

б) з місцевих бюджетів;

в) з фондів:

Пенсійного фонду,

з Фонду, для вжиття заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,

з Фонду соціального страхування;

г) від недержавних організацій та з благодійних фондів.

5. Залежно від юридичного факту, при настанні якого надається забезпечення:

а) інвалідність дитини в наслідок Чорнобильської катастрофи;

б) ВІЛ – інфіковані діти;

в) інвалідність дитини в наслідок інших захворювань.

Отже матеріальне забезпечення дитини - інваліда полягає:

- у реалізації конституційного права на забезпечення достатнього рівня життя;

- у матеріальній підтримці сімей, які мають дітей з вадами розумового або фізичного розвитку;

- у соціальній підтримці сімей які внаслідок свого матеріального стану потребують соціальних допоміг для подолання та компенсацій обмежень у дитини – інваліда.

Діти – інваліди як громадяни України відповідно до ст. 49 Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров’я, мають право на охорону здоров’я та медичну допомогу. Стандартними правилами забезпечення рівних можливостей для інвалідів передбачається необхідність державам забезпечити ефективне медичне обслуговування інвалідів, вжити заходів для розробки програм раннього виявлення, оцінки та лікування дефектів, здійсненням яких будуть займатися багато дисциплінарні групи фахівців, що дозволить запобігти та скорочувати масштаби інвалідності або ліквідувати її наслідки.

Стан здоров’я населення останніми роками значно погіршився. Причиною тому є шкідливі чинники, які спричиняють зростання захворювань серед дорослих і дітей.

Вирішення проблем дітей інвалідів не можна покладати лише на сім’ю або спеціальні інтернатні установи. Необхідно приділяти значну увагу ефективній медичній допомозі дітям – інвалідам, щоб забезпечити їм відновлення здоров’я, належне піклування, доступ до освіти, соціального, культурного і духовного життя.

На реалізацію зазначених цілей спрямовані, зокрема, положення Національної програми «Діти України», яка визначає ранню реабілітацію хворих дітей і дітей – інвалідів як проблему національного значення, що потребує першочергового вирішення.

Аналіз змісту ст.36 ЗУ «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» дозволяє дійти висновку, що медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді забезпечення медикаментами та надання послуг із медичної реабілітації. Законодавством визначається система медичного забезпечення інвалідів, у тому числі й дітей – інвалідів.

Медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на консультування, діагностику, профілактику і лікування закладами охорони здоров’я, особами, які займаються підприємницькою діяльністю, суб’єктами господарювання різних організаційно – правових форм, з метою забезпечення реалізації права громадян на охорону здоров’я у планових, невідкладних, екстремальних ситуаціях. Водночас медичні послуги – це дії, спрямовані на надання допомоги хворому із захисту життя і здоров’я.

Терміни «медична допомога» та «медичні послуги» є синонімами, оскільки вони передбачають заходи, що спрямовані на надання необхідної допомоги особі у зв’язку зі станом її здоров’я.

Право дітей з обмеженими можливостями на охорону здоров’я, медичну допомогу передбачає надання необхідної допомоги і забезпечення можливості довготривалого активного життя, яке гарантується ефективним медичним обслуговуванням. Це право складається з цілого комплексу прав, у тому числі права на достатній життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення. При цьому в одних випадках підвищується матеріальна забезпеченість зазначеного права, інших – організаційна. До першої групи слід віднести безкоштовну видачу ліків, путівок до санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку, оплату проїздів до них інваліду й особі, яка його супроводжує.

До другої віднесено позачергова госпіталізація, першочергове направлення до санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку, переважне обслуговування в амбулаторно – поліклінічних установах, що виконують роль додаткових організаційних гарантій та підвищують доступність цих послуг для дітей – інвалідів.

Дата добавления: 2014-01-04