Діти, які досягли 15- річного віку, можуть, як виняток, прийматися на роботу за згодою батьків або особи, яка їх замінює

За загальним правилом, яке передбачає ст. 188 КЗпП України, вік з якого допускається прийняття дитини, у тому числі дитини – інваліда, на роботу становить 16 років

Сутністю працевлаштування інвалідів є нешкідливість його для здоров’я і набуття професійного статусу. Раціональне працевлаштування дітей – інвалідів повинно оцінюватися з медичних понять з одного боку, і соціально – економічних з іншого.

Соціальний захист дітей – інвалідів під час трудової діяльності.

Держава повинна забезпечувати право кожного, хто бажає навчатися, на здобуття освіти.

Гарантіями при здобутті дітьми – інвалідами освіти є:

по – перше, визнання права на освіту Конституцією України;

по – друге, право здобути освіту на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям;

по – третє, гарантованість Конституцією доступності та безоплатності освіти в державних і комунальних навчальних закладах;

по – четверте, законодавчо визначене коло навчальних закладів, у яких діти – інваліди утримуються за рахунок держави;

по – п’яте, законодавче встановлення пільг для зарахування дітей – інвалідів до навчальних закладів.

Однією з найважливіших сфер життя, де дитина – інвалід потребує соціального захисту, є сфера праці. Сьогодні праця дітей з обмеженими можливостями – це відносно нова і невивчена проблема. Захист дітей від економічної експлуатації встановлюється на міжнародному рівні. За основу працевлаштування інвалідів приймається нешкідливість його для здоров’я і збереження попереднього життєвого рівня.

Раціональне працевлаштування інвалідів у відповідних медичних умовах при дотриманні принципу відповідності величини виробничих навантажень фізичним можливостям дитини – інваліда ототожнюється з поняттям адекватне працевлаштування.

Соціальні фактори (віддаленість підприємства від місця проживання, доступність транспорту та ін.), економічні (кваліфікація, рівень заробітної плати тощо) є основними складовими поняття рівноцінного працевлаштування.

Для підготовки молоді до виробничої праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно – технічних та середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди їхньому здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними 14 – річного віку за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює.

Факторами, що перешкоджають працевлаштуванню дітей – інвалідів є: віддаленість місця роботи від місця проживання, низький заробіток, неможливість сумісництва праці з навчанням, пропозиція роботи, яка є несприятливою за станом здоров’я, невідповідність роботи набутій професії або спеціальності, неотримання професії взагалі, відсутність досвіду роботи.

Суб’єктивний фактор – неможливість конкурувати зі здоровими на ринку праці. Важливою причиною відмови в прийнятті на роботу є їхній низький освітній та професійний рівень.

Працевлаштування інвалідів можна розглядати у двох аспектах: як юридичну гарантію, яка забезпечує право на працю всіх громадян (у тому числі інвалідів), і як вид соціального захисту інвалідів (професійна реабілітація інвалідів, як засіб інтеграції їх у суспільство).

Дата добавления: 2014-01-04