Позитивний інституціоналізм

В 1930-1950 рр. інституціоналізм характеризувався, перш за все, позитивістською спрямованістю (на відміну від критичної спрямованості раннього інституціоналізму) і бажанням оздоровити ринкову економіку.

9.5.1 Американський позитивний інституціоналізм

В США ідеї, висунуті Вебленом, розвивали «інтелектуальні бунтарі», до яких відносять інституціоналістів нової генерації: Адольфа Берлі (1895-1978), Гарднера Мінза (1896-1976), Джона Моріса Кларка (1884-1963), Стюарта Чейза (1888-1970)

та ін. Вони вважали, що висновки Веблена про «штучне заморожування виробництва корпораціями», згубні наслідки панування «великого бізнесу» знайшли пряме підтвердження у період економічного спаду та наступної тривалої депресії.

Так, Дж. М. Кларк (син відомого представника неокласичної теорії Дж. Б. Кларка) в працях «Соціальний контроль над бізнесом» (1926), «Стратегічні фактори економічного циклу» (1934) доводив необхідність встановлення державного контролю над монополістичними корпораціями, вважаючи, що держава має перейти від позицій спостерігача до виконання функцій організатора національного виробництва. Головне завдання держави - антициклічне регулювання, яке включає зростання державних витрат, стимулювання прибутків і зайнятості населення.

Берлі і Мінз аналізуючи структуру монополістичної корпорації, вивчали процес відокремлення власності від безпосереднього управління виробництвом, вбачаючи в цьому посилення ролі технократів (технічної інтелігенції). На зростання ролі технократів в майбутньому суспільстві (і зниження ролі найманої праці) вказував в своїй праці «Технократія» (1913) Чейз.

Нові інституціоналісти взяли активну участь у розробці «нового курсу» президента США Ф. Рузвельта, коли була практично легалізована центральна для інституціоналізму ідея державного контролю ринкової економіки. В теоретичному плані вони виступили як безпосередні попередники кейнсіанства.

9.5.2 Інституціональні теорії Йозефа Шумпетера

Австро-американський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950) прагнув поєднати економічну теорію, економічну соціологію та історію економічного аналізу. Він ввів в обіг поняття «інновації» - це нововведення в області технології чи організації управління. Під інноваціями Шумпетер розумів нові продукти, нові технології, освоєння нових ринків збуту і джерел сировини, маркетингові розробки. Інновації спрямовані на підвищення продуктивності.

Шумпетер приділяв велику увагу розгляду питань про механізм функціонування і розвитку ринкової економіки. В книзі «Теорія економічного розвитку» (1911) він намагався знайти відповідь на питання, «як економічна система виробляє ту силу, яка невпинно її змінює».

Головною фігурою, яка здійснює «нові виробничі комбінації», є підприємець. Це не обов'язково власник, ним може бути і менеджер, головне, щоб він був здатен втілювати нове в практику. Стимулом для підприємницької діяльності є підприємницький прибуток, який виникає тільки за умови запровадження нових виробничих комбінацій (в умовах динаміки). В умовах статики (звичайного господарського кругообігу) підприємницького прибутку не існує.

З новаторською діяльністю Шумпетер пов'язує і циклічну форму розвитку економіки. Він намагається знайти залежність між трьома типами циклів - довгими, середніми і короткими. Стрімке піднесення виробництва (бум) Шумпетер пояснює появою певного нововведення, яке починає приносити прибуток і породжує лавину «дотичних» інновацій. Але прибутки зменшуються, період процвітання закінчується, настає рецесія (застій), яка продовжується доти, доки не знайдуться нові новатори, які будуть впроваджувати нововведення в виробництво. Так як нововведення здійснюються стрибкоподібно, з'являється циклічність економічного розвитку.

Конкуренцію нововведень Шумпетер називає ефективною конкуренцією. А монополію, яка утворюється внаслідок конкуренції нововведень, називає

і • гр • • и • и • и • и

ефективною монополією. Така монополія ґрунтується на певній стійкій ринковій перевазі, здобутій у жорсткій конкурентній боротьбі. За таких умов монопольний прибуток стає винагородою за нововведення, але він є тимчасовим, і зникає під дією того ж механізму конкуренції, тобто внаслідок інновацій конкурентів.

Дата добавления: 2014-01-04