Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Еволюція земної кори. Каледонський тектоно-магматичний цикл, який завершився у ранньому девоні, суттєво ускладнив структуру земної кори




Каледонський тектоно-магматичний цикл, який завершився у ранньому девоні, суттєво ускладнив структуру земної кори. Спаяними воєдино виявились континентальні брили Східної Європи та Північної Америки, які від Гондвани відділялись океанічним басейном Палеотетісу, а від об'єднаного з каледонідами Сибірського материка (Ангариди) - Уральським океанічним басейном, частиною Палеоазіатського океану.
У пізньому палеозої спостерігалась тенденція до закриття океанічних басейнів, одні з яких до кінця етапу повністю замкнулись, інші - ускладнили внутрішню структуру. Зупинимось на деяких особливостях розвитку в описуваний час Середземноморського та Урало-Монгольського поясів.
У межах Середземноморського поясу (Палеотетіс) у пізньому палеозої розвивався цілий ряд геосинклінальних систем та областей. М.В.Муратов (1974) виділяє 9 областей, серед них Західно-Європейську, Південно-Європейську, Північно-Африканську, Південно-Західної Азії, Добруджинсько-Бухарську та ін. Найбільш істотні події відбувалися в Західно-Європейській області. Вона охоплює територію таких сучасних країн, як Польща, Німеччина, Бельгія, Голландія, Люксембург, Франція, Чехія, Словаччина, південь Англії. В девонському періоді в численних геосинклінальних прогинах, які існували ще з початку палеозою, тут відклались потужні (до 10-15 км) товщі осадових і вулканогенних порід. Осадконагромадження продовжувалось і у ранньому карбоні, коли відкладались вапняки та глинисті фації (останні - до 4-5 км). В кінці раннього карбону проявились інтенсивні складкоутворюючі процеси герцинського орогенезу. Девонські і нижньокам'яновугільні відклади були зім'яті в складки, підняті і перетворені в молоді складчасті країни. Виникли гірські ланцюги Судет, Рудних, Рейнських Сланцевих гір, Арденн, Гарцу, гори Корсики, Сардинії, Піренейського півострова (крім Піренеїв та Андалузьких гір). Тобто головний геосинклінальний етап девону та раннього карбону тут змінився орогенним, який тривав до кінця пермі. На північ від новостворених гірських масивів почалося формування крайового прогину, який називають Західно-Європейським, або "великим вугільним каналом Європи". В ньому протягом середнього карбону відклалась потужна вугленосна товща (відомі нині вугільні басейни Південно-Уельський, Франко-Бельгійський, Рурський, Сілезький і ін.). Вугленагромадження проходило в умовах заболочених приморських рівнин, які періодично затоплювались морем (паралічний тип вуглеутворення). У пізньому карбоні опускання в прогині закінчились і осадконагромадження відбувалось уже в континентальних умовах, при цьому в порівняно невеликих міжгірних западинах відкладались конгломерати, пісковики і вугленосні товщі озерного типу (Саарський басейн). Континентальний режим зберігся і в ранній пермі. В умовах засушливого клімату нагромаджувались червоноколірні пісковики, конгломерати та глини, проявлявся наземний вулканізм, у пізній пермі частина області покривалась морем, в якому відкладались вапняки, глини з гіпсами, калійною та кам'яною сіллю (Стасфуртський басейн у Німеччині). Таким чином, з кінця пермі область вступає у платформену стадію розвитку.
Послідовність подій, проілюстрована на прикладі Західно-Європейської області, в цілому типова і для багатьох інших областей Середземноморського поясу. Згідно із мобілістськими реконструкціями, в девоні в межах Палеотетісу відомі острівні дуги, які відділялись западинами окраїнних та внутрішніх морів від Східно-Європейської платформи (головний геосинклінальний етап).
Острівні дуги цього часу відомі на Великому Кавказі, на Балканах, в Альпах і ін. Тут відкладались потужні товщі теригенних порід (алевроліти, пісковики, кремнисті сланці, яшми) та продукти підводного вулканізму (базальти, андезити тощо). На південь від острівних дуг протягувався Палеотетіс з корою океанічного типу, який фіксується по офіолітах Південної іспанії, Альп, Західних Карпат, Північної Туреччини, Великого Кавказу і Північного Памиру. В середині кам'яновугільного періоду почалось закриття Палеотетісу, внаслідок зближення континентальних брил. Процес супроводжувався складкоутворенням, вторгненням гранітних інтрузій (орогенний етап). В межах поясу герциніди сформувались, крім вище перерахованих ділянок,також на території, яка розташовується на південь від Східно-Європейської платформи і охоплює Степовий Крим, Передкавказзя, Устюрт, Мангишлак, Каракум. Нині ці герциніди складають фундамент молодої Скіфської (або Скіфсько-Туранської) платформи. Утворились також південні відроги гір Атлас, які причленились з півночі до Гондвани.
Таким чином, до кінця палеозою більша частина Середземноморського поясу була охоплена орогенезом. На заході його герциніди спаяли Гондвану із Західною Європою, дальше на схід Палеотетіс відкривався в Палеотихий океан, представляючи собою обширну затоку, яка ніби розклинювала об'єднані континентальні масиви Гондвани та північних материків. Вважають, що до цього часу (кінець палеозою-початок мезозою) відноситься і зародження нового океану Тетіс (чи Неотетіс), еволюція якого проходила уже на альпійському етапі.
В Урало-Монгольському поясі продовжувався розвиток Уралу. В девоні і ранньому карбоні тут існували два меридіональних прогини, розділені підняттям Уралтау. В західному відкладались уламкові і карбонатні породи потужністю 2-3 км, у східному - осадово-вулканогенна товща: пісковики, глини, лави, туфи, яшми потужністю до 12-13 км (стадія формування острівних дуг). На початку середнього карбону на Уралі завершується головний геосинклінальний етап розвитку і починається орогенний, який продовжувався, як і в Західній Європі, до кінця пермі. Уральська геосинклінальна система охоплюється герцинською складчастістю, яка супроводжується потужним гранітоїдним магматизмом. З останнім зв'язані численні уральські родовища заліза, золота, поліметалів, дорогоцінних каменів. На межі молодої складчастої гірської країни і Східно-Європейської платформи в кінці карбону закладається меридіональний Передуральський крайовий прогин. У пермському періоді прогин виповнюється червоно- і строкатоколірною грубоуламковою моласою за рахунок руйнування молодих Уральських гір.
Після заповнення прогину моласами, коли на місці морського басейну залишились напівізольовані водойми - лагуни, в них осаджується потужна соленосна товща (родовища калійних солей Солікамська і Березників). У північній частині прогину формується вугленосна серія Печорського басейну. Осадження в один і той же час таких різних за складом відкладів пояснюється розташуванням окремих частин прогину в різних кліматичних зонах - соленагромадження проходило в арідному поясі, вуглеутворення - в помірному гумідному. З кінця пермі Урал вступає у стадію молодої платформи.
Крім Уралу, герцинським гороутворенням в межах поясу були сформовані структури Нової Землі, Пай-Хою, Південного Тянь-Шаню, а також численні гірські масиви Монголо-Охотської області (гори Монголії і Північного Китаю).
Отже, тривала еволюція Урало-Монгольського поясу, сформованого на місці Палеоазіатського океану, привела до поступового закриття окремих прогинів, виникнення вулканічних острівних дуг і окраїнних морів внаслідок субдукції, загальної складчастості, спричиненої зближенням континентальних масивів. При цьому проходила обдукція океанічної кори на континентальну, роздроблення її, утворення покривів та насувів. В кінці палеозою Палеоазіатський океан припинив своє існування. В північній та центральній його частині спаялись в єдине ціле Лавренція та Ангарида, тут почала формуватися епіпалеозойська Західно-Сибірська плита. В південній частині Палеоазіатського океану герциніди причленили Китайський материк до Ангариди. Як наслідок описуваних подій було оформлення на кінець палеозою величезного суперконтиненту Лавразія (об'єднані Лавренція, Ангарида та Китайський материк).
В Західно-Тихоокеанському поясі у пізньому палеозої переважали геосинклінальні умови, герцинські структури утворилися лише у Східній Австралії, наростивши Гондвану.
В Атлантичному поясі сформувалися південні відроги Аппалацьких гір, вздовж яких по межі з Північно-Американською платформою заклався Передаппалацький прогин.
В Арктичному поясі герцинським гороутворенням були сформовавані острови Канадського архіпелагу.
Таким чином, на кінець пізнього палеозою повністю завершили геосинклінальний розвиток три великі геосинклінальні пояси: Арктичний, Північно-Атлантичний та Урало-Монгольський. Лавразія, об'єднавшись в західній частині Палеотетісу із Гондваною (Аппалачі, Західна Європа і Північна Африка), утворили єдиний пізньопалеозойський материк Пангея, який омивався водами Палеотихого океану.
Східно-Європейська платформа у складі материка Лавренція в девоні пережила найбільшу трансгресію за весь час свого існування. При цьому широкі опускання відбувались в основному, починаючи із середнього девону, на початку періоду платформа була осушена і залишкові басейни відомі лише в західній частині. Осадки нижнього девону (червоноколірні пісковики, аргіліти) зокрема поширені на Поділлі і відслонюються в долині р. Дністер та його лівих приток. Трансгресія у середньому девоні призвела до утворення обширного мілководного морського басейну, який покривав західні, центральні та східні райони платформи. Відклади девону відомі тут в межах так званих Головного девонського поля (захід платформи) та Центрального девонського поля (центральна частина).
Складені вони переважно карбонатами, а також пісковиками, конгломератами, гіпсами, часто строкато- та червоноколірними. В кінці девону відбувалось поступове скорочення площі морського басейну, в західній та центральній частинах в лагунах відкладаються доломіти, гіпси, кам'яна та калійна солі. До відкладів девону приурочені значні поклади нафти (Волго-Уральська нафто-газоносна провінція).
В кам'яновугільному періоді платформа покривалась епіконтинентальними морями. Відклади цього віку менш поширені ніж девонські, однак відомі майже у всіх синеклізах та западинах. Це переважно вапняки, доломіти з багатою морською фауною безхребетних: коралів, брахіопод, найпростіших. Потужність їх зростає із заходу на схід від 400 до 750 м. Вугленагромадження у карбоні на території платформи відбувалось також в Московській синеклізі (Підмосковний буровугільний басейн) і у Львівському прогині (Львівсько-Люблінський кам'яновугільний басейн). Вугленосні відклади Підмосков'я в північно-західному напрямку заміщуються бокситоносними (Тихвінське і Північно-Онезьке родовища), а у східному - нафтогазоносними осадками Волго-Уральської провінції. В ранній пермі значні площі Східно-Європейської платформи покривалися неглибоким морем, в якому відкладались карбонати. Морський басейн поступово скорочувався і вже в кінці ранньої перми перетворився у дуже велику лагуну, можливо найбільшу в історії Землі. В сухому жаркому кліматі відкладаються доломіти, гіпси, солі. В кінці пермського періоду море надовго покидає територію платформи, яка перетворюється в обширну акумулятивну рівнину, де відкладаються річкові, озерні, еолові червоноколірні осадки.
Підняття, що охопили платформу у пізньопермську епоху були пов'язані із проявами герцинського орогенезу в суміжних геосинклінальних поясах - Урало-Монгольському та Середземноморському.
У південній частині платформи опускання у девоні супроводжувались дробленням фундаменту з утворенням окремих блоків та вулканічною діяльністю. Тут був створений вузький глибокий прогин - Дніпровсько-Донецький авлакоген, у східній частині якого розташований Донбас. На протязі девону в авлакогені відклались теригенні (конгломерати, гравеліти, вапняки) та ефузивні породи загальною потужністю до 1300м. В ранньому карбоні осаджувались карбонати, а протягом середнього та пізнього карбону відклалась дуже потужна (до 18 км) паралічна вугленосна серія порід, в якій нараховується до 300 прошарків вугілля. Нагромадження такої потужної товщі проходило в умовах інтенсивного прогинання авлакогена із одночасною компенсацією значною кількістю уламкового матеріалу, який зносився із прилягаючих підвищень (Український щит). У пермському періоді вугленагромадження припинилось, а у водоймах, що залишились від морського басейну, в умовах сухого клімату відкладались гіпси і солі (Артемівське родовище кам'яної солі). Прогинання в авлакогені закінчились аж на початку мезозою, він виповнився осадками і припинив своє існування.
Сибірська платформа в пізньому палеозої покривалася морем лише по окраїнах. Починаючи з середнього карбону і до кінця пермі тут відкладалась потужна вугленосна серія - в межах Тунгуської синеклізи формувався найбільший у світі за запасами Тунгуський басейн. Вугленагромадження проходило в умовах низовинної рівнини, покритої деревною рослинністю і торфовищами при помірно теплому, вологому кліматі. В кінці пермського періоду в межах синеклізи спостерігалась бурхлива наземна вулканічна діяльність. Вулкани розміщувались вздовж глибинних розломів, що виникли при швидкому й різкому опусканні окремих частин синеклізи. Формувалась дуже потужна товща (більше 3000м) ефузивів основного складу - базальтів, туфів, туфобрекчій тощо, так звана трапова формація, типова для платформ. З формацією пов'язані численні сибірські родовища алмазів, міді, нікелю, кобальту.
Гондвана у пізньому палеозої також покривалася мілководними морями лише в окраїнних частинах, залишаючись в основному припіднятою областю розмиву. Тут в описуваний період відбулося одне з найбільших в історії Землі наземне зледеніння, назване великим гондванським зледенінням. Почалося воно з середини карбону і розтягнулось в часі на 50 млн. років. Встановлюється 5 тривалих льодовикових епох, які чергувалися з короткими міжльодовиков'ями.
Товщина льодового панцира досягала 6 км. Центр зледеніння розташувався на території сучасної Південної Африки. Сліди цього давнього зледеніння у вигляді тилітів, флювіогляціальних відкладів та решток льодовикового рельєфу відомі на всіх материках, які входили до складу Гондвани: Індії, Південній Америці, Австралії та Антарктиді. Всі вони знаходились тоді поблизу південного полюса.
В пермському періоді відбулось певне потепління, сліди наземного зледеніння відомі лише в Австралії. Осадконагромадження відбувалось в континентальних умовах, відомі озерні та алювіальні відклади, з якими пов'язані в деяких місцях (південь Африки) родовища кам'яного вугілля. В умовах помірного вологого клімату на величезних площах поширювалась однотипна флора - ліси папоротеподібних (p. Glossopteris), рештки якої знаходять на всіх південних материках. Останній факт використовувався А.Вегенером для обгрунтування спільності палеозойської історії цих континентів у складі Гондвани.
В кінці пермського періоду на Гондвані почались процеси, які в мезозої призвели до повного розколу - почалося формування континентальних рифтів і перший такий рифт виник, очевидно, на місці Мозамбікської протоки, що спричинило відділення від материка о.Мадагаскар. Свідченням цього є наявність прошарків вапняків з багатою морською фауною серед червоноколірних континентальних нагромаджень у західній частині острова. Осадження їх відбулось в пізній пермі на дні новоствореної Мозамбікської протоки.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 446; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.