КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Причини уповільнення промислового розвитку Франції
Промисловий розвиток Франції в аналізований нами період також істотно сповільнився, причинами цього стали: 1) в 1871 році Франція потерпіла нищівну військову поразку, що спричинила втрату Ельзаса і Лотарингії; 2) загибель 1,5 млн. чоловік, що складало 3,5% населення країни; 3) контрибуцію в 5 млрд, франків та інші «втрати» у розмірі більше 10 млрд. франків. 4) велика частка привозної (дорогої) сировини, що знижувало конкурентноздатність французьких товарів на світовому ринку; 5) здороження робочої сили, що було викликано значною часткою сільськогосподарського населення (більш половини). У промисловості було зайнято всього 2 млн. чоловік, у той час як у сільському господарстві — 5, у торгівлі — 4 мільйони. Усе це призвело до переорієнтування капіталів з внутрішнього на зовнішні. Франція перетворилася в найбільшого кредитора Заходу. Тільки Росії було надано позик на 12 мільярдів франків (біля 5 млрд. золотих рублів). За темпами ж концентрації банківського капіталу Франція займала перше місце у світі. Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної Європи та США і мав ряд особливостей: 1. Зміни у розвитку Японії почалися у 1853 р., коли невелика американська ескадра під командуванням Перрі ввійшла у Токійську бухту і змусила Японію відкритися для торгівлі із США, а потім і з іншими державами. 2. В 1868 р. відбулась революція «Мейдзі» — державний переворот, внаслідок якого було ліквідовано феодальний режим Токугава і започатковано процес модернізації. 3. Держава відіграла важливу роль в індустріалізації — уряд створював свої власні підприємства, а згодом передавав їх у приватні руки.
4. Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок вільної робочої сили. 5. Уряд всіляко сприяв розвиткові системи загальної освіти. 6. В Японії починає формуватися стан підприємців. У нього вливалися колишні воїни-самураї, які привнесли традиції старого самурайського кодексу — чесність, вірність справі та дисципліну. Самураї відіграли вирішальну роль в утворенні нового підприємництва. 7. Важливу роль в індустріалізації Японії, відіграв іноземний капітал, але в цілому японці покладалися на власні заощадження. Не хоч і затримувало «злет» економіки, але робило її стійкою та надійною у наступні десятиліття. Отже, промисловий переворот та індустріалізація в Японії відбувались одночасно і проходили прискореними темпами. Разом з тим, доцільно відзначити, що напередодні Першої світової війни Японія залишалася аграрно-індустріальною країною; 60% її населення було зайняте в сільському господарстві. Глибокі якісні зміни у суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу останньої третини ХІХ ст. зумовлюють нагальну потребу узгодження абстракцій політичної економії з проблемами економічної практики. Починається перегляд самого предмету економічної теорії. У центрі досліджень постає проблема дослідження поведінки та принципів оптимізації рішень основних господарюючих суб’єктів – споживачів і фірм, ефективного використання обмежених ресурсів. Ставляться задачі, що допускають математичне формулювання і мають математичне рішення. Принципово змінюється методологія досліджень. Виникнення маржиналізму. Австрійська школа граничної корисності. Маржиналізм (marginal - граничний) – напрям економічної думки 70-90-х років XIX ст., представлений концепціями австрійської, кембриджської, американської, шведської та математичної шкіл. Ґрунтується на дослідженні граничних (маржинальних) величин на різних рівнях економічної системи – фірми, галузі, національної економіки.
Принципова зміна парадигми економічної теорії, яка дала підставу для тверджень про “маржинальну революцію”, полягала у докорінних змінах методологічних підходів і самого змісту науки. Провідною проблемою досліджень стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів. Об’єктивний, якісний і причинно-наслідковий аналіз класичної школи поступається місцем суб’єктивному, кількісному та функціональному аналізу. Принцип ідеологічної нейтральності аналізу спричиняє зміну назви науки: “політична економія” замінюється більш нейтральною – “економікс”. Маржиналістська революція була підготовлена дослідженнями попередників –німецьких і французьких учених 40-50-х рр. ХІХ ст. – Г.Госсена, Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, А.Курно, які започаткували граничний аналіз.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 257; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |