Особливості процесу прийняття управлінських рішень

Одним із факторів, який визначає ефективність управлінської діяльності керівників середньої освіти, є прийняття управлінського рішення, під яким розуміють вибір керівником най оптимальнішого, адекватного конкретній ситуації способу розв'язання управлінської проблеми.

Етапи прийняття управлінських рішень.

Перший етап полягає у виявленні та усвідомленні керівником управлінської проблеми, чіткому формулюванні завдання, яке необхідно виконати.

Наприклад, директор однієї зі шкіл на по­чатку навчального року в процесі взаємодії з членами свого пе­дагогічного колективу відчув деяке роздратування вчителів при обговоренні ділових питань, незадоволення розв'язанням конк­ретних проблем, скептичне ставлення до себе. У колективі поча-да створюватися негативна соціально-психологічна атмосфера. Проаналізувавши ситуацію, директор зрозумів, що причиною є відповідна поведінка дуже авторитетної в школі вчительки ма­тематики, яка була невдоволена розподілом навчальних годин і, щоб «віддячити» директору, почала проводити з колегами відповідну «роботу». Отож, розв'язання проблеми полягало на­самперед у «нейтралізації» негативного фактора.

Другий етап — це всебічний розгляд і аналіз можливих аль­тернатив, шляхів, способів розв'язання управлінської проблеми.

Наприклад, в ситуації, описаній вище, директор може «змоделю-вати» найрізноманітніші способи вирішення цієї проблеми — від найбільш авторитарних (наказ про неетичну поведінку вчитель­ки; звільнення її з роботи або клопотання про переведення в дру­гий педагогічний колектив тощо) до демократичних (зустріч з вчителькою, з'ясування причин її невдоволення і внесення відповідних змін у розподіл навчальних годин; створення умов для задоволення потреб, зв'язаних з професійним удосконален­ням учительки, допомога у вирішенні її сімейних проблем; орга­нізація широкого обговорення недоліків, які спостерігалися в ро­боті адміністрації та педагогічного колективу). Чим більшу кіль­кість можливих альтернатив знайдено, чим багатше їх «смисло­ве поле», тим більша ймовірністьефективного розв'язання управлінської проблеми.

Третій етап характеризується вибором найдоцільнішого в да­ній конкретній ситуації способу розв'язання управлінської проб­леми з аналізом та аргументацією (як для себе, так і оточення) основних факторів, які зумовили саме такий вибір.

Так, у наве­деній вище ситуації керівник школи з усіх можливих способів розв'язання проблеми вибрав такий: провести зустріч з вчитель­кою, з'ясувати причини її поведінки, проаналізувати вимоги, які висуває вчителька, та(максимально, враховуючи можливості шко­ли, задовольнити їх.

На вибір саме цього варіанта розв'язання проблеми вплинули такі фактори:

• професійна компетентність і творчі здібності вчительки;

• її високий авторитет серед вчителів та учнів;

• скрутні сімейні обставини (хворий чоловік, на лікування якого потрібні додаткові матеріальні витрати);

• орієнтація на забезпечення нормальних умов для праці кож­ного вчителя та створення сприятливого соціально-психо-логічного клімату в колективі;

• демократичний стиль керівництва;

• адекватна самооцінка адміністрацією навчального закладу результатів своєї діяльності.

За інших обставин (низька професійна підготовка вчительки; неповага до неї з боку учнівського та педагогічного колективу; авторитарний стиль керівництва директора школи; завищена самооцінка своєї діяльності адміністрацією школи) рішення ди­ректора школи могло б бути прямо протилежним. Отже, вміння керівника всебічно проаналізувати фактори, які визначають зміст конкретної управлінської ситуації, на основі цього здійснити адекватний вибір — важлива характеристика третього етапу.

Вимоги до прийняття управлінських рішень керівниками освітніх організацій

Управлінські рішення (УР) мають відповідати пев­ним вимогам:

По-перше, науково обґрун­тованими, тобто базуватись на використанні законів та закономірностей таких наук, як юриспруденція, теорія управління, економіка, педагогіка, психологія, враховувати останні наукові досягнення, ґрунтуватися на всебічному, міждисциплінарному аналізі певної проблеми. Відсутність такого підходу може призводити до прийняття некваліфікованих рішень, зорієнтованих не на перспективу, а на застарілі підходи до розв'язання управлінсь­ких проблем.

По-друге, УР треба приймати своєчасно, тобто тоді, коли цього вимагає конкретна проблема. Затримка щодо прийняття УР може негативно позна­читись на результативності діяльності, породжувати відчуття невдоволення в учасників управлінської взаємодії, втрату додат­кових можливостей для оптимізації діяльності.

По-третє, УР мають мати чітке формулю­вання, тобто стисло і зрозуміло повинні відображати зміст проб­леми і способи її розв'язання, називати конкретних осіб, відпові­дальних за ті чи інші напрями та види діяльності, термін, протя­гом якого проблему треба вирішити. Нечіткі формулювання можуть призвести до неадекватного розуміння суті завдання, перекладання відповідальності з одного працівника на іншого, порушення терміну виконання тощо.

По-четверте, УР мають бути реальними для виконання, тобто враховувати наявність умов для розв'язування тих чи інших проблем (фінансово-матеріальна база, науково-технічні можливості, людські ресурси, час для виконання тощо). Відсутність адекватного аналізу необхідних умов для реалізації рішення може спровокувати стресову ситуацію в колективі, пси­хофізіологічні перевантаження працівників.

По-п'яте, УР повинні обов'язково передба­чати механізм контролю виконання (звіти адміністрації та конк­ретних працівників на засіданнях педагогічних, шкільних рад, атестаційних комісій, проведення фронтальних перевірок, від­відування уроків тощо), оскільки сам факт прийняття рішення ще не гарантує обов'язкового його виконання, а відсутність кон­тролю за недостатньої саморегуляції працівників не забезпечує регламентованої та своєчасної діяльності.

На прийняття УР у системі середньої освіти впливають дві групи факторів: об'єктивні (зв'язані безпо­середньо з управлінською ситуацією) та суб'єктивні (зумовлені індивідуально-психологічними характеристиками самого керів­ника), які в конкретних управлінських ситуаціях тісно взаємо­діють одна з одною.

До об'єктивних факторів належать ті, які зумовлені:

- соціально-політичним та економічним розвитком суспільства в даний історичний період (рівень соціальної та економічної стабільності; ступінь економічної захищеності соціальних інсти­туцій та окремих працівників; наявність стресогенних факторів);

- особливостями функціонування системи середньої освіти як певної соціальної галузі (специфіка завдань, що стоять перед закладами середньої освіти; складність об'єкта управління; низь­кий статус системи середньої освіти в суспільстві);

- управлінсь­ким статусом керівника або працівників, з якими він взаємодіє (директор школи; зав. райво, міськво, облво; член педагогічногоколективу);

- типом керованого навчального закладу (звичайні школи; ліцеї, гімназії; авторські школи);

- характеристиками проблеми, яку необхідно розв'язати (міра складності проблеми;її новизна; значущість для членів педагогічного колективу);

- умовами розв'язання проблеми (матеріально-технічне та фінансове забезпечення; час, який приділяється для розв'язання проблеми; наявність управлінської команди; рівень компетент­ності, творчого потенціалу педагогічного колективу; особливос­ті його соціально-психологічного клімату).

Суб'єктивні фактори, що впливають на прийняття управ­лінського рішення, — це індивідуально-психологічні характерис­тики керівника, які пов'язані:

- зі змістом управлінської діяль­ності (рівень компетентності керівника; його творчий потенціал; організаторські здібності; ставлення до проблеми);

- особливос­тями у виконанні управлінської діяльності (рівень домагань керів­ника; його здатність до ризику; готовність брати на себе відповідальність; тип темпераменту керівника; психофізіологіч­ний стан);

- особливостями взаємодії керівника з іншими учасни­ками управлінського процесу (стиль керівництва управлінця; ставлення керівника до конкретних учасників взаємодії; ступінь довіри керівника до своїх підлеглих);

- рівнем саморегуляції керівником своєї діяльності та поведінки (адекватність само­оцінки; ступінь самовладання).

Сукупність індивідуально-психологічних характеристик керівника визначає особистісний профіль прийняття ним управ­лінських рішень, тобто найхарактерніші для нього способи, при­йоми аналізу та розв'язання управлінських проблем.

Поряд з індивідуальними формами існують і колегіальні форми прийняття управлінських рішень (оперативні наради, за­сідання педагогічних рад, рад шкіл, атестаційних комісій тощо). Такі форми, крім позитивних моментів (зростання творчого по­тенціалу учасників взаємодії, їх активності, підвищення значу­щості прийнятого рішення), вимагають від керівників додаткових організаційних і змістовно-психологічних зусиль. Залежно від завдання та конкретної ситуації доцільно чергувати викорис­тання індивідуальних і колегіальних способів прийняття управ­лінських рішень.

Дата добавления: 2014-01-04