Вступ до екології людини

Лекція 1.

6.040106

6.140106

ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

для студентів напрямів підготовки

денної та заочної форм навчання

Затверджено

Радою спеціальностей 7(8).04010602, 7(8).04010603, 7(8).04010604

та напряму підготовки бакалаврів

Протокол № від 201__р.

Одеса ОНАХТ 2012

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ» для студентів напрямку підготовки 6.040106/ Укл. Г.В. Кіріяк. – Одеса: ОНАХТ, 2011. – 49 с.

Укладач Г.В. Кіріяк, канд. хім. наук., асистент.

Відповідальна за випуск: зав. кафедрою Г.В. Крусір, д-р техн. наук, доцент.

· Передумови виникнення науки “Екологія людини”.

· Визначення “екології людини” як науки; місце екології людини серед підрозділів сучасної екології, об’єкт дослідження і основні завдання екології людини.

· Методи дослідження екології людини.

· Зв’язок екології людини з іншими дисциплінами.

Теорія і практика антропоекологічних досліджень ґрунтуються на осмисленні, переробленні та удосконаленні методів інших дисциплін: природної і соціальної географії, демографії, економіки, соціології, біології, етнографії, медицини. Для створення методичних основ екології людини важливим є розуміння Ті як науки про закони розвитку просторово-часових систем, у яких формуються здоров'я населення і його демографічна поведінка і які виникли на земній поверхні у процесі взаємодії людських спільнот і природних комплексів (антропоекосистем), про методи регулювання цих систем і управління ними. Щоб у процесі вивчення антропоекосистем отримати ви­важену, комплексну характеристику цих специфічних територіальних утворень, необхідно наявну інформацію інтерпретувати в суто антропоекологічному аспекті з використанням ідей і прийомів, властивих саме екології людини.

Екологія людини як інтегральна дисципліна.

Термін «екологія людини» запропонували у 1921 р. американські дослідники Роберт Парк (1864—1944) і Ернест Берджес (1886—1966). Він був використаний у соціологічних дослідженнях населення м. Чикаго. При цьому вивчали такі соціальні процеси і явища, як урбанізація, соціальна структура, політичні рухи, расові відносини, соціальні зміни, релігія, родина та ін. У 1922 р. американсь­кий учений Харлан Берроуз виступив на засіданні Асоціа­ції американських географів з доповіддю «Географія як екологія людини». За його визначенням, екологія людини охоплює відносини між людьми і територією.

Екологія (грец. oikos — оселя, середовище і logos — слово,вчен­ня) людини (антропоекологія) — міждисциплінарна наука, яка досліджує загальні закономірності взаємодії людини, популяції людей з довкіллям, вплив чинників зовнішнього середовища на функціонування людського організму, цілеспрямоване управління збереженням і поліпшенням здоров'я населення.

Цю науку можна розглядати як екологію, в центрі ува­ги якої перебуває людина. У цьому і полягає головна від­мінність між загальною екологією і екологією людини: перша займається визначенням законів існування довкіл­ля, друга — проблемою життєдіяльності людини у ньому.

Антропоекологію не можна ототожнювати з соціоекологією. Перша вивчає взаємодію з природою людини як біоло­гічної істоти на рівні організму та популяції, що займають свою екологічну нішу в загальній екосистемі, а соціоекологія досліджує взаємодії з природою людського суспільства, яке впливає на довкілля господарською діяльністю.

Російський еколог Влаіль Казначеєв назвав екологію людини комплексним науковим напрямом, що досліджує закономірності взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем, питання розвитку народонаселення, збереження і розвитку здоров'я людей, удосконалення фізичних і психічних можливостей людини. Важливе значення екології людини полягає в науково-практичному розкритті закономірностей соціально-екологічного, виробничо-господарського освоєння регіонів планети Земля, особливостей їхнього перетворення з переходом біосфери в ноосферу, вивченні природно-історичних законів збереження і розвитку здоров'я людей у процесі такого освоєння. У космічному аспекті екологія людини стає космічною антропоекологією — комплексом наук про середовище існування людини на Землі та в умовах космічного простору, — вказував вчений.

Предметом екології людини як науки є вивчення взає­модії людського організму і людської популяції із середо­вищем їхнього існування як цілісної системи, а об'єктом дослідження цієї науки — антропоекосистема. Людина при цьому фігурує на рівнях окремого організму і популяції, а довкілля охоплює природні, культурні, техногенні компоненти.

Отже, метою екології людини є забезпечення суспільства відповідною інформацією, яка сприятиме оптимізації життєвого середовища людини і процесів, що відбуваються у людському суспільстві, гармонізації взаємодії людей між собою і з навколишнім середовищем.

Основне практичне завдання екології людини полягає у створенні здорового, екологічно чистого, безпечного і соціально комфортного середовища існування людини.

Екологія людини виконує численні функції (табл. 1.1).

Функції екології людини

Таблиця 1.1

Функції	Зміст
Теоретико- пізнавальна	Нагромадження, систематизація, узагальнення знань про закономірності взаємодії людини і довкілля; вироблення науково обґрунтованих висновків, прогнозів стосовно змін у природі внаслідок певної діяльності людини, рекомендацій щодо доцільності конкретних заходів
Інформаційна	Інформування суспільства про процеси і явища у природі, форми і способи раціональної поведінки людини
Просвітницька	Реалізація просвітницьких програм, акцій
Виховна	Виховання екологічної культури, формування екологічної свідомості у населення
Практично- перетворювальна	Реалізація на основі науково обґрунтованих прогнозів і рекомендацій конкретних заходів щодо збереження, оздоровлення довкілля, оптимізації поведінки людини в ньому
Соціально-економічного контролю	Цілеспрямований аналіз ситуацій, обґрунтування суспільних норм, забезпечення функціонування механізмів контролю за їх реалізацією
Організаційно- управлінська	Організація, аналіз, коригування процесів в антропоекосистемі

В екології людини акумульовано надбання багатьох природничих і суспільних наук, унаслідок синтезу яких вона сформувалася у багатовимірну галузь знань, своєрідну філософію гармонійного буття людини у світі. Основна особливість екології людини полягає у виокремленні із за­гального контексту екології, охорони природи найскладні­шого компонента — людини, в дослідженні різноманітних впливів на неї (природного, техногенного, культурного середовища), законів і закономірностей її гармонійного співіснування з довкіллям.

Питання для самоконтролю.

1. Поняття «екологія людини».

2. Основні функції екології людини.

3. Зв’язок з іншими науками.

Дата добавления: 2014-01-04