Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Записи (Record)




План

Тема: Суміжні права

1. Поняття суміжних прав.

2. Об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

3. Особисті немайнові та майнові суміжні права та підстави їх виникнення.

4. Строк охорони суміжних прав.

5. Особливості захисту авторських та суміжних прав.

Література [1–2; 11–22; 24; 25; 28; 30; 36; 37; 39; 43–45; 49; 51]

 

 

1. Поняття суміжних прав. Інститут авторського права містить у своїй структурі певну сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання особливих об’єктів інтелектуальної власності - виконань творів, фонограм, відеограм та програм мовлення (суміжні права).

Назва «суміжні права» вказує на їх тісний зв’язок з авторським правом. Це пов’язане з тим, що виконання творів, фонограми, відеограми та програми мовлення створюються в результаті використання авторських творів, є однією з форм їх існування, тому і використання їх відбувається одночасно з використанням об’єктів авторського права. Це зумовило регулювання даних відносин на основі єдиних принципів. Тому традиційно суміжні права розглядаються як складова єдиного інституту права інтелектуальної власності - авторського права і суміжних прав. Головний принцип охорони суміжних прав полягає у тому, що виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права; виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців; організації мовлення повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм), ч.2 ст. 36 Закону.

У суб’єктивному розумінні суміжні права являють собою сукупність особистих немайнових та майнових прав виключного характеру, наданих законом виконавцям, виробникам фонограм і відеограм та організаціям мовлення.

2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. До об’єктів суміжних прав закон відносить: виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення (ст. 449 ЦК, ст. 35 Закону). До перших належать виконання будь-яких творів - літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших. Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограмою визнається відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Програма мовлення - це сукупність теле- або радіопередач, що безпосередньо або в запису транслюються на відстань за допомогою електромагнітних хвиль, які розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів.

Суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення. Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробником фонограми чи відеограми визнається фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звуко- чи відеозапис виконання або будь-яких звуків чи рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Організацією мовлення вважається телерадіоорганізація ефірного чи кабельного мовлення, яка здійснює публічне сповіщення радіо-чи телевізійних програм, як власного виробництва, так і виробництва інших організацій. За законом України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізацією може бути тільки юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми. Суб’єктами суміжних прав визнаються також особи - правонаступники, які набули виключні права на підставі договору або в порядку спадкування.

3. Особисті немайнові та майнові суміжні права і підстави їх виникнення. Зазначені права виникають за принципом відсутності формальностей з моменту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми або обнародування програми (передачі) мовлення. Творець даного продукту вправі сповістити всіх можливих користувачів про належність йому суміжних прав шляхом позначення примірників знаком охорони суміжних прав - латинська літера «р» у колі (від “phonogram” -звукозапис, фонограма), поряд з яким вказується ім’я чи назва правоволодільця та рік першої публікації. Законом встановлено принцип презумпції належності суміжних прав тим особам, які зазначені на правомірно розповсюджених примірниках.

Немайнові суміжні права. Виробнику фонограми чи відеограми, організації мовлення належить немайнове право на ім’я, а саме на зазначення свого імені або назви на носії, примірниках та на його згадування під час використання об’єкта. Право на ім’я виконавця має більш широкий зміст і включає також можливість вимагати згадування його імені у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням, якщо це можливо за даних умов використання. Крім того, право виконавця аналогічно праву автора поширюється на можливість використання псевдоніма. Виконавець також має право на захищеність свого виконання від дій, які можуть завдати шкоди його честі та репутації, і на забезпечення належної якості запису виконання. З метою захисту творчої індивідуальності виконавця йому надане право на визнання його творцем, що забезпечує захист від привласнення виконання іншою особою (ст. 423 ЦК, ст. 38 Закону).

Майнові права розрізняються за способами використання, які можуть бути різними стосовно того чи іншого об’єкта суміжних прав. Вони вичерпно передбачені у ЦК (ст. 452-455) та у Законі (ст. 39-41) окремо для кожного суб’єкта.

Виконавцеві належать такі майнові права, а саме права на: фіксацію виконання під час його здійснення; доведення виконання до відома публіки; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання; розповсюдження записів виконання.

Виробникам фонограм і виробникам відеограм надані такі майнові права, а саме право на: пряме або опосередковане відтворення відеограми, фонограми; розповсюдження фонограм і відеограм шляхом продажу, чи іншого відчуження, оренди оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; будь-яку видозміну фонограм та відеограм; імпорт фонограм, відеограм в Україну з метою їх поширення серед публіки.

Майнові права організацій мовлення складаються з права на: фіксацію програм на матеріальному носії; відтворення програми (передачі); публічне сповіщення програм (передач) мовлення шляхом трансляції та ретрансляції; представлення програми (передачі) мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Одночасно з будь-яким майновим правом суб’єкт суміжних прав може реалізувати право на винагороду за використання його продукту. Розмір і порядок її виплати узгоджується сторонами за їх власним вибором у договорі про розпорядження майновими правами. Розмір винагороди залежить від способу використання об’єкта, його обсягу, території розповсюдження примірників чи території сповіщення, строку використання, але в будь-якому разі не може бути меншим, ніж мінімальні ставки за відповідне використання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав».

Правомірне використання об’єктів суміжних прав без згоди правовласників та без виплати їм винагороди (інакше винятки у правах) допускається у випадках, встановлених законом (ст. 42 Закону), які визначаються аналогічно ви ниткам у майнових правах авторів творів, передбаченим у ст. 21-25 Закону. Аналіз зазначених статей дозволяє віднести до них такі способи вільного використання:

- використання коротких уривків з фонограм, відеограм, програм мовлення з полемічною, критичною, науковою або інформаційною метою в обсязі, виправданому цією метою;

- доведення фонограм, відеограм до відома публіки з метою освітлення поточних подій у обсязі, що виправдовується інформаційною метою;

- відтворення фонограм, відеограм, програм мовлення для використання в адміністративному та судовому провадженні в обсязі, що виправдовується цією метою;

- публічне виконання фонограм, демонстрування відеограм під час офіційних, релігійних церемоній та похорон.

До обмежень майнових суміжних прав, тобто звуження їх до можливості отримувати винагороду за певне використання, але без права забороняти таке, відносять: відтворення фонограм, відеограм, зафіксованих у них виконань, а також програм мовлення з навчальною або науково-дослідницькою метою в обсязі, який виправдовує дану мету, за умови виплати справедливої винагороди суб’єктам суміжних прав з урахуванням кількості відтворених примірників без права експортувати їх за межі України; відтворення в домашніх умовах в особистих цілях фонограм, відеограм, зафіксованих у них виконань та їх примірників[1]; публічне виконання, демонстрація та сповіщення опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у них виконань, яке дозволяється без згоди суб’єктів суміжних прав, але з виплатою їм винагороди в залежності від тривалості кожного використання, розміру доходів, одержаних від діяльності, пов'язаної з використанням цих об'єктів, або розміру витрат на здійснення їх використання[2].

Важливими принципами застосування винятків та обмежень майнових прав є обов’язкове дотримання особистих немайнових прав суб’єктів суміжних прав, а також недопущення завдання шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення.

4. Строк охорони суміжних прав. Цей строк визначає період у часі, коли охоронювані законом об’єкти можуть використовуватись тільки з дозволу правовласника. Охорона майнових прав на виконання фонограми, відеограми діє протягом 50 років з моменту, відповідно, або першого запису виконання, або першого опублікування фонограми чи відеограми (за відсутності опублікування - з моменту вироблення), або з моменту першого здійснення (публічного сповіщення) передачі (програми) мовлення. Цей строк починається з 1 січня року, наступного за роком вчинення названих дій. Особисті немайнові права на об’єкти суміжних прав охороняються безстрокове. Після спливу строку охорони об’єкти можуть використовуватися вільно, але з обов’язковим дотриманням особистих немайнових прав.

5. Особливості захисту авторських і суміжних прав. До мір цивільно-правової відповідальності за порушення авторських та суміжних прав відносять: стягнення збитків, стягнення незаконно отриманого порушником доходу та одноразова компенсація. Кожна з цих санкцій застосовується на користь правовласника і є альтернативою одна до одної (ст. 52 Закону), їх вибір здійснює сам позивач, обираючи оптимальний і зручний для себе спосіб захисту порушених прав. Найчастіше в результаті порушень інтелектуальних прав збитки правовласника полягають в упущеній вигоді. Проте, якщо на практиці виникають труднощі у визначенні і доведенні їх розміру, можливо замість збитків застосувати стягнення або незаконного доходу порушника, або разової компенсації у встановлених законом межах.

Порушення авторських та суміжних прав призводить або до зниження доходів правовласника, або унеможливлює отримання майнової вигоди від використання об’єкта. Тому отриманий у результаті незаконний дохід певною мірою є відображенням упущеної вигоди. Обґрунтувати наявність і розмір незаконного доходу іноді легше, ніж розрахувати упущену вигоду, оскільки він є реальною, а не передбачуваною величиною і може мати документальне підтвердження. У такому разі визначенню підлягає валовий дохід юридичних осіб згідно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або дохід фізичних осіб на підставі положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Стягненню підлягає та частина доходу, яка знаходиться в причинному зв’язку з протиправним порушенням інтелектуальних прав.

Стягнення разової компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат обирається позивачем на свій розсуд, а її сума заявляється в залежності від тяжкості наслідків порушення. Остаточно суми для стягнення визначає суд з урахуванням обсягу порушення та (або) намірів відповідача. При цьому можуть бути враховані способи неправомірного використання, обсяг контрафактної продукції, її вартість на ринку, територія її поширення, негативний вплив на подальшу діяльність правовласника та її доходність тощо.

 

 


[1] Виплата винагороди за таке використання здійснюється у формі відрахувань від вартості обладнання і матеріальних носіїв, що призначені для відтворення у домашніх умовах (див.: «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» Постанова Кабінету Міністрів України від 27 черв. 2003 р. № 992). Ці кошти сплачуються на рахунки організацій колективного управління для подальшого їх розподілу у встановлених законом пропорціях: авторам - 50 % отриманих коштів, виконавцям -25 %, а виробникам фонограм чи відеограм - 25 %.

[2] Розмір винагороди за подібне використання комерційних фонограм та відеограм встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січ. 2003 р. № 71.: «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати». До числа суб’єктів, які зобов’язані сплачувати зазначені платежі, належать зокрема: театри, концертні та циркові об’єднання, філармонії, цирки, будинки культури, кіноконцертні зали, дискотеки, танцювальні і концертні майданчики, парки, стадіони, спортивні зали, кінотеатри і відеосалони, кафе, ресторани, готелі, особи, які здійснюють публічне сповіщення та ретрансляцію фонограм, відеограм, виконань у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через мережу Інтернет тощо.

Це комбінований тип даних. Синонімом цього терміна є термін структура. Узагальненням цього поняття є база даних. За своєю природою запис подібний до масиву, оскільки обидві ці структуровані типи даних сформовані із набору окремих компонент. Водночас, якщо компоненти масиву обов’язково повинні бути одного типу, записи можуть містити компоненти різних типів. Кожну компоненту запису називають полем.

Приклад опису типу даних “Запис”

Type Zap Addr = Record

HouseNumber: Integer;

StreetName, CityName: String [20];

PeopleName: String;

End;

Var Address: Zap Addr; або

Var Address: Record

HouseNumber: Integer;

StreetName, CityName: String [20];

PeopleName: String;

End; Приклад присвоєння значень полям запису

Address.StreetName:= 'Драгоманова';

Address.CityName:= 'Львів';

Address.PeopleName:= 'Кованько Степан';

Оператор приєднання With...do

With Address do




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 306; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.