Тема 3. Контрольно-ревізійний процес

До пунктів 3-6

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колектив­на монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л.: Українські технології, 2005. — 296 с.

2. Вацеба О.М. Тенденції розвитку наукових досліджень в галузі фізич­ної культури та спорту серед молодих вчених України // Молода спор­тивна наука України: Збірник наукових статей з галузі фізичної культу­ри і спорту. - Львів: ЛД1ФК, 2000. - Випуск 4. - С. 5-6.

3. Ермаков С.С. Исследования в спорте: анализ информации в сети ин-тернет Украины, России и Республики Беларусь // Педагогіка, психо­логія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: 36. наук. пр. за ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 18. - С. 51-58.

4. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996. - 127 с.

5. Зайдовий Ю. Історико-політичні та організаційні аспекти формування і розвитку Національних олімпійських структур в Україні та країнах Єв­ропи. - Л.: Українські технології, 2004. - 176 с.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (від 18 червня 1999 року) // Голос України. - 1999. - 17 липня.

7. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». - К., 1994. - 22 с.

8. Кухтій А.О. Організаційні основи розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні впродовж XX століття: Автореф. дис... канд. фіз. вих.: 24.00.02 / Львівський держ. інст.-т фізичної культури. -Львів, 2002.-20 с.

9. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. - К., 2004. - 16 с.

10. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

11. Свістельник І.Р. Спортивний інформаційний простір України у мережі Інтернет. - Л., 2004. - 32 с.

12. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К„ 1998. - 48 с.

13. 1470 авторефератов диссертаций по физическому воспитанию и спо­рту: Украйна, Россия: 1990-2000 гг. (Физическое воспитание и спорт, педагогика, биология, медицина, психология) / Сост. С.С. Єрмаков. - Харьков: ХХПИ, 2000. - 58 с.

3.1. Загальна характеристика контрольно-ревізійної діяльності(самостійне вивчення)

3.2. Планування ревізійної роботи

3.3. Підготовка до проведення ревізії

3.4. Організація проведення ревізії на підприємстві

3.5. Ревізійний процес: планування і порядок ревізійних дій

3.6. Тактичні прийоми отримання пояснень (самостійне вивчення)

оформлення

3.1. Загальна характеристика контрольно-ревізійної діяльності(самостійне вивчення)

Наука про господарський контроль формує ряд положень, що вимагають особливих, підвищених вимог до моральних якостей контролерів. Ревізійна етика закріплює і відображає в практичному плані високий ступінь регламентації багатьох сторін моральної діяльності ревізорів. Значна частина етичних положень знаходить правове закріплення в інструкціях, положеннях і рекомендаціях з організації і здійснення ревізій.

Професійна етика – це історично складена сукупність моральних норм, звичаїв і правил, що характеризують поведінку людей визначених професій. Вона існує лише в тих видах діяльності, які носять постійний характер, мають свої традиції, елементи морально-психологічного плану, що склалися

Ревізійна етика як система спеціальних знань про мораль ревізора вивчає область свідомості і поведінки ревізорів, моральних відносин і закономірностей їх формування. Професійна зрілість ревізора характеризується не тільки визначеною сумою знань, вмінь і навичок, але включає і відповідний рівень морального розвитку особистості, опанування нею моральних вимог своєї професії.

Бухгалтер-ревізор – посадова особа внутрішньовідомчого контролю, до обов’язків якої входить проведення ревізії діяльності суб’єктів господарювання

Перед бухгалтером-ревізором поставлене відповідальне завдання – не тільки виявляти недоліки в діяльності підприємства, але й вміти їх
своєчасно усувати.

Головним обов’язком ревізора є проведення детальної ревізії та оформлення її висновків актом. Виявляючи факти та відображаючи їх в акті ревізії, ревізор повинен бути принциповим та об’єктивним. Від його оцінки стану справ залежить правильність, конкретність та оперативність рішення керівника організації, що призначила ревізію, за матеріалами ревізії та перевірки.

Ревізор повинен бути компетентним в організації обліку та звітності, плануванні та в інших питаннях, пов’язаних з господарським контролем та проведенням ревізій; він зобов’язаний добре знати основні прийоми аналізу господарської діяльності підприємств та організацій.

В процесі ревізії ревізору часто доводиться давати роз’яснення, вказівки з питань організації документування, обліку та звітності, обґрунтовувати свої пояснення законодавчими актами тощо. Для цього у ревізора повинен бути довідковий матеріал, на який він може посилатись.

Оскільки ревізор не може мати у себе в будь-який момент всіх необхідних довідкових матеріалів, доцільно вести в алфавітному порядку конспект із записами короткого змісту постанов, наказів, розпоряджень, інструкцій із зазначенням де, коли опубліковані ці постанови, накази, інструкції тощо.

Ревізор повинен вміти не тільки відібрати необхідну інформацію, але й закріпити та підтвердити отримані факти та свідчення про них в актах, накопичувальних відомостях, довідках, аналітичних таблицях, розрахунках та інших документах.

Ревізор несе повну відповідальність за правильне, обґрунтоване та об’єктивне відображення фактів, викладених в акті ревізії, а також за приховування виявлених ним порушень та зловживань.

Для вирішення спеціальних та вузькотехнічних питань (визначення фізико-хімічних властивостей товару, якості проектно-технічної документації, виконаних інженерно-технічних робіт тощо) ревізор має право залучати працівників відповідних спеціальностей, спеціалістів-експертів. Це в обов’язковому порядку узгоджується з керівником підприємства.

Кадрове забезпечення контрольно-ревізійних служб залежить від багатьох умов: правильності визначення штатної чисельності, укомплектованості штатів, професійної підготовки ревізорів, підвищення їх кваліфікації тощо.

Контрольна діяльність в умовах ринкових відносин набуває зовсім іншого характеру – із необхідності виявляти, знаходити недоліки та невідповідність діяльності підконтрольного об’єкта чітким вказівкам та рішенням керівництва, вона перетворюється на роботу з вивчення, аналізу, порівняння інформації, що сприяє підвищенню якості діяльності того чи іншого суб’єкта господарювання, його дій в межах закону.

Кваліфікація ревізора – це ступінь його вміння і придатності до виконання контрольно-ревізійної роботи. Її визначають набутими знаннями, вміннями, досвідченістю і професійними навичками

При виконанні різних контрольних функцій до ревізорів висуваються і різні вимоги щодо обсягу знань, вмінь і навичок в роботі. Наприклад, різними будуть вимоги до ревізора, старшого ревізора, керівника ревізійного відділу або управління. Рівень знань повинен бути вищий у тих ревізорів, які обіймають вищу посаду в контрольно-ревізійному апараті.

Деталізований перелік і опис всіх контрольно-ревізійних дій, що зустрічаються в практиці, з поділом їх на групи, залежно від вказаних вище ознак і з характеристикою вимог, яким повинен відповідати ревізор на даній конкретній посаді, носить назву кваліфікаційної характеристики працівника контрольно-ревізійної служби.

Рівень кваліфікації ревізора повинен визначатися тим, наскільки його підготовка проявляється в діяльності, як застосовуються отримані ним знання в ході проведення ревізій. Велике значення для діяльності ревізора має рівень бухгалтерських, економічних і правових знань. Головною передумовою досягнення ревізором належної професійної кваліфікації є отримання ним бухгалтерської освіти та наявність схильності до контрольно-ревізійної діяльності.

Отримання ревізором відповідної кваліфікації залежить від терміну роботи на цій посаді, деякою мірою від видів виконуваної контрольно-ревізійної роботи, освіти і характеру попередньої роботи. Спостерігається певний взаємозв’язок між освітою, характером попередніх занять і ступенем інтенсивності набуття ревізорами професійної кваліфікації.

Високий рівень кваліфікації поступово переходить в майстерність, яка характеризує досконалість здійснення ревізорської діяльності.

Майстерність – це високий рівень кваліфікації, пізнання не того, що лежить на поверхні, а проникнення в суть досліджуваних явищ, в глибинні господарські процеси, це швидка і точна обліково-правова і економічна оцінка явищ, що підлягають перевірці

В міру збільшення стажу роботи підвищується рівень ревізорської кваліфікації, а найкращі результати від проведених ревізій слід очікувати від ревізорів, що мають 8-10 років стажу роботи. Проте, інколи, робота окремих ревізорів, що мають значний стаж роботи, оцінюється негативно. Це говорить про те, що отримання високої кваліфікації пов’язане з великою кількістю інших факторів, серед яких стаж не завжди відіграє вирішальну роль. Зустрічаються також такі недоліки в діяльності ревізорів, як недбалість, невпевненість, повільність, неврівноваженість, грубість, а також недоліки в організації роботи з проведення ревізії – порушення порядку підготовки до ревізії і принципів її організації, неякісне вивчення фактів, недбалість у складанні ревізорських документів, проведення ревізій при відсутності зацікавлених осіб тощо.

Швидкому одержанню досвіду і майстерності інколи заважає різка невідповідність умов попередньої професії тим умовам, в яких здійснюється ревізорська діяльність. Наприклад, коли особа працювала декілька років бухгалтером або економістом, тобто як виконавець, на ревізорській посаді вона неможе самостійно приймати рішення. Для ревізора важливим є не просто загальний стаж роботи, хоча це теж необхідно, а досвід, що формує систему його поглядів. Це особливо важливо у зв’язку з самостійним характером діяльності ревізора.

Розробка професіограми ревізора необхідна для вирішення багатьох актуальних задач. У зв’язку із зростанням вимог до ревізорських служб необхідно на науковій основі вирішувати питання підбору і розстановки кадрів. Це неможливо здійснити без відповідної профорієнтації та профвідбору, що проводяться на науковій основі.

Професіограма ревізора – це складна ієрархічна структура, в якій відображені всі аспекти професійної діяльності, а також особисті якості, навички і вміння

Основними аспектами професіограми ревізора є пошуковий, соціальний, реконструктивний, комунікативний, організаційний та засвідчувальний характер (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Особисті якості ревізора

№ з/п	Сфера діяльності	Якості ревізора
Позитивні	Негативні
1	2	3	4
	Пошуково-пізнавальна	Спостережливість (цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ через призму професійно-ревізійної діяльності); уважність (увага у психічній діяльності до певних об’єктів)	Неуважність, відсутність пошукової домінанти (ревізійного азарту)

1	2	3	4
	Реконструктивна	Вміння всебічно аналізувати отриману інформацію, формулювати гіпотези; творчий, оригінальний підхід до розв’язання завдань; проникливість	Низький рівень інтелекту, стереотипність і консервативність мислення
	Організаційна	Самодисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість; організаторські здібності	Нецілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей
	Засвідчувальна	Розвинута письмова мова; вміння швидко узагальнювати інформацію; вміння письмово описувати факти	Недбалість, невміння швидко передавати усну мову письмово
	Комунікативна	Емоційна врівноваженість; тактовність; вміння чітко формулювати свої думки	Імпульсивність, надмірна сором’язливість, брутальна поведінка
	Соціальна	Намагання встановити істину, справедливість; гуманізм; чесність	Цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, авантюризм

Ревізори для заняття ревізорською діяльністю повинні мати професійне покликання. Воно є лише результатом спеціальної підготовки осіб в сфері обліку і контролю та наслідком їх ревізійної роботи. Покликання нерозривно пов’язано з цілою сукупністю людських почуттів, навиків, особливостей розуму, емоційних процесів.

До особливо важливих якостей особистості ревізора належать: цілеспрямованість, творча уява, зібраність, винахідливість і самостійність. Емоційно-вольовий образ ревізора повинен характеризуватися такими професійними якостями, як принциповість, рішучість, організованість, наполегливість, ініціативність і любов до своєї професії.

Найважливіший принцип ревізії – її виховний вплив, що передбачає наявність у ревізора високого рівня світогляду та свідомості. Для ревізора, як вихователя, протипоказані упередженість, підозрілість, пихатість, зазнайство, дратівливість, різкість, необ’єктивність і байдужість. В той же час ревізору, як вихователю, необхідно вміти зрозуміло і чітко висловлювати свої думки, не проявляти свого особистого ставлення до фактів, що вивчаються. Ревізору належить доброзичливо відноситись до всіх зацікавлених в результатах ревізії осіб, ввічливо поводитись з ними. Тому такими якостями, як людяність, чуттєвість, уважність, об’єктивність, привабливість і ввічливість обов’язково повинен володіти кожен ревізор.

Серед інтелектуальних якостей ревізора важливе місце повинні займати знання, навички і вміння, пам’ять і уява, мова і мовлення. Зосередженість і спостережливість важливі ревізорські якості, які сприяють виявленню в обліку всього того, що може мати значення для ревізії, вмілому застосуванню прийомів вивчення документальної інформації.

Наука про контроль за рівнем організаторських здібностей, вмінням вирішувати поставлені завдання, розвитком аналітичної думки і комунікабельності поділяє ревізорів на три групи.

Ревізори-організатори. В структурі їх діяльності переважають організаторські якості, вони намагаються всі чи більшість питань вирішувати колективними зусиллями багатьох учасників ревізії: колег по ревізійній роботі, облікових працівників, спеціалістів підприємства, що ревізується, внутрішніх контролерів тощо. Такі ревізори не бажають проводити ревізії і інвентаризації одноосібно, їм подобається організовувати людей, давати їм завдання, інструктувати, приймати від них матеріали перевірок, узагальнювати і доповідати результати ревізій і перевірок. Таких ревізорів доцільно використовувати в якості керівників ревізійних бригад і тримати в резерві на висування на посаду керівника контрольно-ревізійного відділу (управління).

Ревізори-мислителі. В їх діяльності переважають реконструктивні якості. Вони люблять вивчати великі і складні ситуації, що потребують значної уваги і напруги, працюють зазвичай поодинці, не бажають і не вміють керувати людьми, не люблять перевіряти незначні факти, ретельно і системно вивчають кожну операцію. Цьому типу ревізорів доцільно доручати ревізії великих підприємств, що потребують значної професійної майстерності і високої інтелектуальної підготовки.

Ревізори-співбесідники. В їх діяльності переважають комунікативні якості. Вони дуже комунікабельні і легко вступають в контакти з незнайомими людьми. Улюбленою ревізійною дією є отримання пояснень і роз’яснень. Таким ревізорам доцільно доручати проведення ревізій і перевірок, пов’язаних з отриманням великої кількості пояснень.

Головна зброя ревізора – думка, що ґрунтується на фундаментальних знаннях. Велике значення для його мислення мають і такі якості його розуму, як глибина і ширина, мобільність і швидкість, самостійність і цілеспрямованість, критичність і гнучкість. Зупинимося детальніше на якостях творчого мислення ревізора.

Проблемний характер вивчення письмової інформації проявляється в умінні ревізора знайти і виділити факти, що підлягають ретельному вивченню, дослідженню, виявленню проблемних ситуацій там, де багатьом здається, що їх там немає, що в операціях, які вивчаються, все легко і просто.

Оперативність мислення – це поєднання розумових процедур ревізора з його спостережливістю і уявою, це гнучкість і оперативність застосування різних способів і прийомів в ході перевірки фактів, виявлення і вивчення господарських порушень більш простим шляхом, в короткі строки; вміння швидко розв’язувати завдання та оцінювати ситуацію, вживати необхідних заходів.

Динамічність мислення полягає в умінні ревізора швидко і творчо орієнтуватися в інформації, що вивчається, за тривалий період (рік, два), запам’ятовувати, на що саме звернути увагу, від чого слід абстрагуватися, швидко охопити необхідне коло операцій, що вивчаються, і зважити обставини, якими слід розумно керуватися, висуваючи і перевіряючи ревізійні версії.

Широта мислення – вміння ревізора охоплювати широке коло питань і фактів, застосовуючи знання з різних галузей науки та практики. Широта ревізійного мислення виявляється в продуктивності його творчої роботи при вивченні різних питань. Дана якість необхідна ревізору в ході ревізії, і тим більше в процесі вивчення відомих фактів розкрадань, привласнень і зловживань, де потрібна велика різнобічність, раціональне застосування професійних знань і попереднього досвіду. Ревізор повинен мати масштабне мислення, що дозволяє немов би програвати варіанти перевірки не в одному напрямі, не одним відомим в ревізії прийомом, а по всьому ланцюгу здійснення господарських операцій, застосовуючи сукупність способів і прийомів. Для цього вимагаються глибокі професійні знання, без яких сучасний ревізор не може передбачити хід ревізійного пошуку.

Глибина мислення – вміння ревізора якнайглибше проникати у суть фактів, зрозуміти зміст того, що трапилось, передбачити найближчі та віддалені, прямі та побічні результати явищ і дій. Глибина ревізійного мислення проявляється в умінні ревізора виявити суттєві властивості, зв’язок і відношення між фактами, що вивчаються. Конкретним вираженням глибини мислення є вміле поєднання ревізором аналізу і синтезу, індукції і дедукції.

Сміливість, оригінальність і обґрунтованість висунення ревізійних версій в ході ревізії і їх безпомилкове вирішення. Ревізор, володіючи такими якостями, дуже швидко може конструювати найбільш вірогідні версії перевірки тих чи інших фактів, проаналізувати і безпомилково зупинитися на найбільш достовірних.

Логічність ревізійного мислення полягає в правильній послідовності процесу мислення, суворості ревізійних роздумів, вмінні робити узагальнюючі висновки із багатьох і різних документальних фактів. Можна рекомендувати таку приблизну схему побудови моделі ревізійного мислення: а) визначення завдань і черговості їх осмислення (висування версій і їх перевірка ревізійними діями); б) визначення джерел документальної інформації, способів і прийомів вирішення завдань з урахуванням додатково отриманої інформації (аналіз фактів, побудова системи непрямих і прямих документальних підтверджень, враховуючи протиріччя в них і пояснення зацікавлених осіб).

Критичність, неупередженість і об’єктивність ревізорського мислення. Цих якостей ревізори повинні дотримуватися протягом всього ревізійного процесу. Вони виступають як би основою процесу мислення, без чого ревізор не може встановити об’єктивну істину і матеріали ревізії в такому випадку перетворюються на спірні, недоведені, що потребують додаткового вивчення та перевірки.

Самостійність – вміння ревізора ставити мету і завдання, а також визначити шляхи їх реалізації без сторонньої допомоги.

Цілеспрямованість – вольова спрямованість ревізорського мислення на розв’язання певного завдання, здатність тривалий час тримати його у свідомості, а також послідовно, планомірно думати над його розв’язанням.

Гнучкість – вміння ревізора розглядати явища з різних точок зору, встановлювати їх залежність і зв’язки; перебудовувати на ходу власну діяльність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації.

Ревізор – це спеціаліст, який має ревізійні знання, причому не загальні відомості з бухгалтерського обліку і економіки, а професійні, тобто фундаментальні та спеціалізовані знання

Фундаментальними називають знання, що дають розуміння внутрішніх закономірностей діяльності підприємств. Вони складаються з знань усіх важливих економіко-правових понять і категорій.

Спеціалізованими називають конкретні ревізійні знання, що використовуються для потреб того чи іншого виду ревізійної роботи.

Ревізор – це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання ревізійних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у ревізійному процесі, які належать до його професійної компетенції

Розглянемо основні характеристики ревізійної професії:

– гуманна професія, тобто спрямована, насамперед, на забезпечення контролю діяльності підприємств;

– соціально значуща професія, тому що пов’язана з державою і діяльністю підприємств, важливими соціальними явищами; при цьому ревізори часто мають значні владні повноваження;

– високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплювати різноманітні сфери життя суспільства з урахуванням складних заплутаних фінансово-господарських проблем;

– точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату;

– професія має організований характер, тому що завдання ревізора полягає в організації ревізійного процесу, виконанні обов’язків, використанні прав;

– професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виникають у діяльності ревізора, але ця свобода повинна перебувати в межах закону;

– відповідальна робота, оскільки завжди пов’язана з юридичними та фізичними особами, і виключає помилки.

Поняття ревізійної професії застосовується незалежно від того, яку конкретну роботу виконує ревізор; воно дає змогу охарактеризувати всі важливі якості професії ревізора. Разом з тим види ревізійної роботи відрізняються за змістом, конкретними функціями, професійними якостями. Тому від професії ревізора необхідно відрізняти спеціальності, з яких вона може складатись. Основні ревізорські спеціальності – ревізор-бухгалтер, ревізор-економіст, ревізор-технолог, ревізор-інвентаризатор тощо.

Права і обов’язки ревізора є важливим елементом, що характеризує його соціальний статус. Престиж (авторитет) ревізора визначається його соціальною роллю як посадової особи, яка виступає від імені державного органу і одночасно громадянина, що володіє сукупністю визначених прав і обов’язків перед суспільством. Щодо професії ревізора престиж означає вплив, повагу, якими користується особа, яка здійснює контрольну діяльність.

Основними умовами, що сприяють зростанню престижу ревізора, є: а) єдність системи контролю та функції контролю, як особливого виду державної і громадської діяльності; б) особливе положення контрольно-ревізійного органу – незалежного і підпорядкованого тільки відповідно до закону визначеному органу державної влади; в) спрямованість ревізійної діяльності на охорону національного багатства, виявлення і попередження крадіжок, безгосподарності і марнотратства. Це сприяє тому, що громадяни оцінюють можливість і корисність ревізійної діяльності особисто для себе і всіх членів суспільства.

Громадська думка засуджує порушення ревізором норм моралі значно суворіше, ніж особами інших професій. Пояснюється це передусім тим, що в ревізорах бачать людей, соціальна значимість професії яких полягає в справі збереження народного надбання і боротьби з розкраданнями, зловживаннями і безгосподарністю. Освіта, досвід і майстерність спеціаліста-ревізора лише тоді вважаються дійсно цінними, коли вони поєднуються з його глибокою моральною зрілістю.

Ревізії великих багатогалузевих підприємств за своїм характером і обсягом надзвичайно різноманітні. Різноплановість роботи ревізора передбачає його широку бухгалтерську, економічну, фінансову, правову і загальну ерудицію, вміння приймати безпомилкові рішення у зв’язку з виявленими порушеннями, різними за своїм характером, складністю та способами кінцевої перевірки. Ревізор повинен бути добрим психологом, тонким знавцем бухгалтерської справи і ревізійної техніки. В ході ревізії він найчастіше стикається з бухгалтерськими, фінансовими і правовими питаннями і тому для нього обов’язковими є знання методики ревізії, точність думки і переконливість аргументації.

Високий авторитет ревізора надає впевненість колективу, який ревізується, в його об’єктивності, неупередженості при проведенні ревізії, правильній оцінці виявлених фактів, в об’єктивності і справедливості висновків ревізії і прийнятті рішень відповідно них. Авторитет ревізора спонукає всіх працівників підприємства, що ревізується, звертатися до нього за пропозиціями, рекомендаціями з усунення відомих порушень або зловживань, спонукає учасників безумовно підпорядковуватись вимогам ревізора. Підтримання престижу ревізійних органів важливо також з точки зору виховання у працівників поваги до державного та інших видів контролю, необхідності надання ревізорам практичної допомоги. Все це створює сприятливі умови для процесу здійснення контролю, виявлення і попередження господарських порушень. Авторитетний ревізор може завжди розраховувати на допомогу працівників підприємства, що ревізується, у виконанні завдань, пов’язаних з проведенням ревізії.

Обов’язком будь-якого ревізора є виконання виховної функції, що має свої особливості, обумовлені відповідним положенням ревізора як посадової особи. Ревізія проводиться в умовах гласності, що є гарантією об’єктивності і доступності її результатів, а також підконтрольності ревізійних органів широкому колу користувачів. Діяльність ревізора пов’язана з виконанням великого обсягу роботи з виявлення і попередження господарських порушень, що викликає необхідність безпосереднього контакту, взаємозв’язку з працюючими. Звідси, престиж ревізора значною мірою обумовлений характером оцінки працівниками якості та ефективності його діяльності. Це означає, що інформованість, обізнаність колективу, що ревізується, про належну, відповідну функціональним обов’язкам діяльність ревізора служить позитивним фактором престижу і, навпаки, неякісне проведення ревізії, недобросовісне ставлення ревізора до справи зменшує довіру до нього, знижує його авторитет.

Ревізія потребує чіткого аналізу ситуацій і досконало вивірених записів в акті ревізії. Головне для ревізора – це вміння користуватись наданими правами. В ході перевірки ревізійна влада повинна реалізуватись повністю, але таке право необхідно використовувати обережно, обдумано і не на шкоду підприємству та особам, яких перевіряють, ревізійному органу.

Професійна культура ревізора покликана визначити межі поширення моральних норм на службову діяльність; затверджувати загальнолюдські цінності, українські національні традиції та звичаї, теоретично обґрунтувати їх необхідність, сутність та специфіку прояву на практиці, відображати норми службової поведінки працівників, піддавати її критичному аналізу, сприяти доцільному вибору тих чи інших правил взаємовідносин та принципів професійної моралі. Складові професійної культури ревізора наведені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Компоненти культури ревізора

Внутрішні аспекти цих та інших видів культур є компонентами культури ревізора. Кожний вид культури впливає на професійні, моральні якості, поведінку ревізора, яка повинна ґрунтуватись на свідомому виконанні норм моралі та права.

Духовна культура ревізора – це ступінь засвоєння ревізором норм природного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практична реалізація цих цінностей у його професійній діяльності.

Структурними елементами духовної культури ревізора повинні бути:

– філософське знання законів Всесвіту;

– інтелектуальне осмислення історії людства, народних традицій, релігії, художньої літератури, мистецтва;

– дотримання норм етики;

– використання загальнолюдських цінностей у правовому полі.

Духовну культуру ревізора як сукупність видів культур визначають такі принципи: державність, моральність, інтелектуальність, людяність, глибинність, синтез культурних здобутків людства, безмежність, пріоритет духовного над матеріальним.

Під національною культурою ревізора розуміється знання культурно-правової спадщини та прав української нації, усвідомлення її політико-правової мети, засвоєння культури мовлення та їх впровадження у професійну діяльність. Чинниками національної культури ревізора є державна українська мова, мовлення (слово), режим мовлення та етикет.

Поряд із національним обов’язком для національної культури ревізора велике значення має його конституційний (державний) обов’язок, який випливає із Конституції України. Згідно з ним, ревізор зобов’язаний захищати свою Вітчизну, незалежність, територіальну цілісність держави, спрямовувати громадян на збереження природи, національної культурної спадщини.

Політична культура – це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реально втілювати їх у життя. Політичній культурі належить важливе місце у професійній культурі ревізора, оскільки його діяльність стосується таких важливих політичних сфер, як держава
і підприємництво.

Політика культури ревізора проявляється у реалізації здобутих знань:

– розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ, їх суті та призначення;

– вмінні прогнозувати політичні явища.

Реальне втілення політичних знань і вміння проявляються у тому, що ревізор у своїй діяльності враховує такі дані:

– загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет над груповими;

– громадський обов’язок повинен бути важливішим за особисті інтереси;

– ідеологічні погляди не повинні впливати на професійний обов’язок ревізора;

– дотримання ідей демократії і правової держави.

Моральна культура ревізора є результатом становлення власної гармонії між досягнутим максимальним рівнем вищої моральності й активним використанням моральних норм у контрольно-ревізійній діяльності. Культура поведінки ревізора повинна відповідати його високій моральній свідомості, під якою розуміється не лише службова, а й побутова поведінка. Ревізор завжди і всюди повинен бути носієм морально-правових норм, виступати творцем нових моральних цінностей у контролі, пропагувати і доводити на власному прикладі, що будувати життя потрібно за моральними законами.

Правова культура ревізора – це знання облікових та економічно-правових теорій, чинного законодавства, вміння і навичок їх реалізувати, а також дотримання правил проведення ревізії.

Ознаками правової культури ревізора є:

– знання облікової та економіко-практичної теорії – основних обліково-економічних понять, категорій, термінів та закономірностей функціонування господарських явищ;

– знання чинного законодавства, включаючи стандарти обліку – досконала орієнтація у змісті основних законів з метою їх реалізації у професійній діяльності;

– навички щодо реалізації законодавства – вміння тлумачити закони, правила, положення, статути, інструкції тощо, тобто розуміти їх зміст, застосовувати законодавчі норми в конкретних життєвих ситуаціях;

– повага і дотримання чинного законодавства.

Психологічна культура ревізора – це органічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів аутотренінгу, саморегуляції тощо), відповідних професійно-психологічних якостей, які здійснюють ефективний вплив на розв’язання правових ситуацій.

Особливості видів психологічної культури доцільно розглядати за такою ознакою, як темперамент особистості ревізора (холеричний, сангвінічний, флегматичний, меланхолічний). У зв’язку з цим можна говорити про психологічну культуру ревізора-сангвініка, психологічну культуру ревізора-холерика, психологічну культуру ревізора-флегматика, психологічну культуру ревізора-меланхоліка.

Психологічна культура для ревізора має велике практичне значення. Передусім вона визначає його стиль мислення та ділове мовлення, що дає змогу зрозуміти своє місце в суспільстві та серед колег, де можливі зверхність, формальне ставлення до справи. Крім цього, психологічна культура активізує свідомість, розвиває почуття, забезпечує ревізору розумну (обґрунтовану, виважену) дію його волі.

Інтелектуальна культура ревізора – це знання законів логіки, вміння її використовувати у вивченні господарських операцій, здатність ревізора приймати логічно обґрунтовані рішення, забезпечувати їх підтвердження.

Загалом інтелект – це якісні й кількісні характеристики розуму, своєрідний його критерій. Якщо розум даний людині природою, то інтелект, в основному, є результатом соціалізації особи. Інтелект має такі властивості, як абстрактність, розсудливість, особливості сприйняття, пам’ять, мислення, уява, а також творчість, яка проявляється у практичному мисленні, широті творчості, високому потенціалі, свободі мислення тощо.

Внутрішня культура ревізора – це вміння регулювати почуття, формувати переконання з метою розв’язання правових завдань.

Внутрішні елементи культури ревізора формуються під впливом певних норм. Практично усі моральні принципи та норми можна вважати основними засобами впливу на внутрішні елементи культури ревізора. Це, насамперед, ввічливість, вдумливість, поміркованість, тактовність, чесність, правдивість, відвертість, простота, скромність, великодушність, вірність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога тощо.

Внутрішню культуру ревізора визначають такі основні принципи: збереження професійної таємниці, дотримання слова, толерантність, взаємоповага, духовний і моральний самоконтроль, самовідданість.

Емоційна культура ревізора – це здатність ревізора на основі почуттів здійснювати вольовий вплив на ситуацію, що вивчається. Вона проявляється в наступних принципах: пошук істини, емоційна оптимальність та ефективність, емоційно-правова рівновага, ревізорська зацікавленість.

Педагогічна культура ревізора – це творче освоєння теорії й методики проведення економіко-правового виховання громадян на засадах педагогічної теорії, педагогічної технології та професійного такту. Сформульоване визначення педагогічної культури ревізора передбачає, що ревізор повинен мати хоча б елементарні педагогічні знання, здібності та навички виховної роботи.

Основними принципами педагогічної культури ревізора є: педагогічні здібності, евристичність, внутрішня зібраність під час вибору лінії поведінки, мовленнєвий етикет, відповідальне ставлення до виховання громадян, почуття міри, принциповість, поступливість, почуття гумору.

Етична культура ревізора – це знання моральних прав і обов’язків та використання їх у професійній діяльності.

Етична культура ревізора включає два аспекти:

– визначення існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;

– дотримання цих норм у професійній діяльності.

Основними принципами етичної культури ревізора є: гуманне ставлення до людини, чесність і правдивість, доброзичливість і чуйність, простота і скромність, дотримання службової і комерційної таємниці.

Естетичнакультура ревізора – це розуміння ревізором правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці з метою ефективного розв’язання ревізійних завдань.

До основних принципів естетичної культури ревізора належать: ревізорська гармонія, естетична домінанта, феномен творчої волі, ревізорська алегоричність, професійна мажорність, службовий дизайн.

Складовими естетичної культури ревізора є:

– культура мови – це літературна мова, вільне володіння контрольно-ревізійною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння обрати правильний тон при розмові;

– культура зовнішнього вигляду – це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для ревізорів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має офіційно-державний характер;

– культура організації робочого місця – це створення естетичної обстановки діяльності ревізора, комфортності. Однак ревізор повинен орієнтуватись на зацікавлених в ревізії осіб, а тому його робоче місце не повинно їх відволікати;

– культура підготовки ревізійних документів – відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних помилок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.

Інформаційна культура ревізора – це ступінь володіння належним обсягом інформації для забезпечення прав і свобод громадян, вміння одержати та ефективно реалізувати її у контрольно-ревізійній діяльності. Функціонування інформаційної культури ревізора визначають наступні принципи: достовірності, точності, повноти, необхідності, корисності, справедливості, раціональності, доцільності, вільного обміну, об’єктивності, відповідальності, надійності інформації.

Економічнакультура ревізора передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у галузі економіки для ефективного здійснення економіко-правового регулювання.

Основними принципами економічної культури ревізора є: цивілізованість, мобілізованість, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність.

Важливими функціями економічної культури ревізора є сприяння дотриманню податкової дисципліни (ліквідація проблеми неплатежів, пропаганда податкового законодавства, посилення відповідальності суб’єктів права за невиконання договірних зобов’язань тощо) та перетворенню тіньової економіки на державну; встановлення причинно-наслідкових зв’язків між економічними та правовими явищами, формування нового економічного мислення.

Акторськакультура ревізора – це вміння в процесі проведення ревізії так зіграти роль, щоб мати можливість залучити до співпраці осіб, причетних до неї, з метою встановлення фактичних обставин та прийняття правильного рішення.

Основними принципами акторської культури ревізора є: життєва правда, творча свобода, віра у справедливий ревізорський висновок, економічно-правова імпровізація, використання потенціалу контрольно-ревізійних дій.

Акторській культурі ревізора властиві наступні функції:

– творче висунення, складання та вирішення ревізійних версій;

– виявлення ревізійного підтексту;

– створення необхідних емоційних ситуацій;

– запобігання ревізійної монотонності;

– забезпечення динамічності службових відносин з особами, які беруть участь в ревізії (з учасниками ревізії).

Основні функції зовнішньої культури ревізора зводяться до того, що вона формує службовий етикет контрольно-ревізійної діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-етичного кодексу.

Службовий етикет ревізора – це традиційно встановлена у державних, громадських або приватних організаціях і закріплена у нормативних актах форма виконання службових обов’язків (з громадянами, колегами по службі тощо).

Отже, культура ревізора складається з різних компонентів, і тільки високий рівень культури дає можливість реалізувати ревізору високе соціальне призначення.

Дата добавления: 2014-01-04