Формування

Етапи: 1) первинна міграція; 2) вторинна м-ція

Первинна м-ція – переміщення н. і г. з нафтогенеруючих товщ, складених слабо проникними глинистими породами, у пласти-колектори. П-нна м-ція відбувається у гідродинамічній системі при стисненні глинистих товщ і перетіканні елізійних вод із розчиненими в них ВВ у пласти-колектори.

Такі процеси відбуваються в інтервалах глибин 1-6 км, найбільш активно 2-4 км. Особливу роль на цьому етапі відіграють відроджені води, оскільки вони мають аномально високу розчинну здатність і тому сприяють м-ції ВВ у колектори.

Вторинна м-ція переміщення н. і г. у пластах-колекторах із подальшим утворенням покладу. Їй сприяють різні фактори у т. ч. можливість перенесення нафти у вигляді мікроемульсії у складі 2-3-фазних потоків.

Поклади ВВ формуються у так званих ексфільтраційних водонапірних системах, де на фоні прогнутих ділянок із більш високими геостатичними тисками – п’єзомаксимуми, зустрічаються підняття, характеризуються меншими значеннями тисків – п’єзомінімуми.

П’єзомаксимуми розглядаються як зони н-г-утворення чи близькі до них, а п’єзомінімуми – характеризуються відставанням у накопиченні порід, у їх бік спрямована м-ція флюїдів і вони відносяться до зон н-г-накопичення.

У локальних структурах, до яких рухаються потоки седиментаційних вод, відбувається повільне приховане розвантаження через водотривку покрівлю. Створений дефіцит тиску сприяє підтоку нових порцій води, з яких виділяються ВВ. Виділенню н. із водних розчинів та утворенню чи формуванню покладів сприяють фактори: * зміна товщини каналів; * молекулярне просіювання (осмос).

Поклади газу формуються у результат і виділення розчинених газів у вільну фазу та накопичення їх у пастках. Швидкість насичення пластових вод газами залежить від: *збагачення порід ОР-ю; * інтенсивності процесів газогенерації; * Ргідростат.; * мінералізації; * температури розчину.

Провідним фактором формування покладів газу є тектонічний.

При негативних тектон рухах в осадових породах підсилюються процеси генерації ВВ (зб. Р і Т), при підйомі території Рпласт знижується і це призводить до інтенсивного виділення розчинених газів, а відтак і формування газових покладів.

Подальше існування покладів н. і г. залежить від 2-х протилежних процесів: концентрації та розсіювання.

При концентрації відб. Накопичення покладів ВВ, а при розсіюванні – руйнування.

Руйнування покладів може бути механічним (гідравлічним), фізико-хімічним та біохімічним.

Механічне руйнування відб. у рез. вимивання н. і г. із пастки підземними водами у підвішеному стані. Основний фактор даного процесу – зміна гідродинамічного градієнту у пласті, що призводить до утворення ВНК чи ГНК.

Залежність нахилу ВНК чи ГНК від гідравлічного ухилу розрах. за ф-лою: tgθ,де і=h/l- гідравлічний ухил, θ – кут між поверхнею ВНК та горизонтальною площиною. Для нафтових покладів це значення = 2-10, для газових =1-1,5.

Умови збереження чи руйнування покладів ВВ у пастках склепінного типу визначаються співвідношенням кута нахилу ВНК (θ) та кута падіння крила (α). Якщо θ>α – н. і г. вимиваються із пастки, якщо навпаки – збереження покладу.

Фізико-хімічне руйнування, як правило, відбувається у газових покладах та газових шапках нафтових. При зануренні покладу зростає Рпласт., він не компенсується змінами у складі розчину і відбувається зростання газонасичення води. Найб харктериний цей процес на глибинах із Т=100-120 градусів.

Хім. руйнування покладів ВВ відбувається у результаті їх окиснення киснем, кисеньвміщуючими сульфатами розчиненими у пластових водах, а також бактеріями (близько 600 м).

Дата добавления: 2014-01-04