Контроль розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами

Контроль розрахунків з покупцями і замовниками.

Контролюючи розрахунки з покупцями і замовниками ревізор застосовує такі методи як зустрічна перевірка, письмовий запит, вибіркова документальна перевірка та ін.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. Перевіряючи розрахунки з рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ревізор уточнює правильність ведення аналітичного обліку розрахунків і повноту відображення всіх проведених операцій щодо розрахунків з покупцями й замовниками.

Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів.

Рахунок 36 має два субрахунки:

- 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

- 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Основним джерелом інформації ревізії розрахункових операцій є первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками. Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах, а для обліку експортних угод – у договорах поставок. На суму оплати за відвантажену продукцію підприємство надає замовнику (покупцю) розрахункові документи. Перевіряючи повноту і своєчасність розрахунків покупців за придбану ними продукцію ревізор на основі інвентаризації розрахунків, надсилає копії карток аналітичного обліку (конкретні виписки при розрахунках з іногородніми покупцями. Підприємство – дебітор повертає картку протягом 10 днів з дня одержання. Після чого ревізором складається акт взаємозвірки.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Завданнями контролю дебіторської заборгованості є перевірка:

- наявності і правильності первинних документів, які є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

- правильності розрахунків по дебіторській заборгованості;

- правильності оцінки дебіторської заборгованості;

- належної класифікації дебіторської заборгованості і наявності відповідних необхідних пояснень у примітках до фінансової звітності;

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову (погашається після 12 місяців з дати балансу) та короткострокову (погашається протягом 12 місяців з дати балансу). Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в бухгалтерському балансі в першому розділі як необоротні активи, короткострокові – в другому розділі як оборотні активи.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення дебіторської заборгованості та правильності її оцінки, ревізор визначає перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим ревізором, а саме:

- перелік видів продукції, робіт та послуг, що реалізуються в кредит, встановлення обороту по кожному виду;

- кількість та адреси центрів по відвантаженню продукції (виконанню робіт, наданню послуг);

- характеристика покупців і замовників;

- список основних дебіторів;

- обсяг реалізації;

- схема виставлення рахунків;

- маркетингова політика підприємства (спосіб реалізації продукції, система реклами, цінова політика, визначення сумнівних та безнадійних боргів тощо).

При перевірці дебіторської заборгованості доцільним є застосування таких методів як зустрічна перевірка, письмовий запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичні процедури.

Ревізор повинен впевнитися, чи всі рахунки були зареєстровані, занесені в книгу продаж, чи вся продукція, яка була відвантажена до кінця звітного періоду була віднесена до реалізованої, а та, що не була оплачена відображена в обліку як дебіторська заборгованість.

До типових порушень, що зустрічаються під час перевірки дебіторської заборгованості можна віднести наступні:

- списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

- заміна виписок банку іншими або виправлення сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості;

- зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів;

- невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліку дебіторської заборгованості;

- неправильне оформлення або відсутність договорів;

- неправильна кореспонденція рахунків;

- шахрайство із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загальногосподарські витрати).

Кредиторська заборгованість є результатом одержання у позику коштів на визначений період, яка виникла в результаті подій, що відбулися, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства.

Кредиторську заборгованість поділяють на:

- довгострокову (на яку нараховуються відсотки та яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу);

- поточну (на яку не нараховується відсотки і термін погашення її до 12 місяців);

- забезпечення (зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу);

- непередбачена кредиторська заборгованість, яка може виникнути внаслідок минулих подій.

Ревізор повинен впевнитися, що всі довгострокові зобов’язання відображені в обліку на підставі кредитних угод, статутних документів, що всі рахунки постачальників, підрядників та інших кредиторів з поточних зобов’язань були зареєстровані в журналах надходження запасів та відомостях аналітичного обліку до них і тд.

Дата добавления: 2014-01-04