Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психічне здоров'я і фактори ризику в дитячому віці




Наукового визначення поняття норма особистості не існує. Між нормальним типом поведінки і патологічним знаходиться величезна кількість перехідних форм. Психічні прояви особистості знаходяться в компетенції психоневрології, психіатрії. В компетенцію педагога ж входить корекція розвитку, що відхиляється від норми, у здорових психічно дітей. Ці труднощі психічного і особистісного розвитку дитини є лише відхиленням від норми, а не симптомом психічного захворювання. В літературі такі порушення називають чинниками ризику (Г.С.Абрамова).

В дошкільному віці чинниками ризику є такі особливості поведінки дитини:

♦ виражена психомоторна розгальмованість, труднощі вироблення гальмівних реакцій і заборон, відповідних віку; труднощі в організації поведінки навіть в ігрових ситуаціях;

♦ схильність дитини до „космічної нечесності” — прикрашання ситуації, примітивні вигадки, які дитина використовує як засіб виходу зі скрутної ситуації або конфлікту;

♦ дитина дуже схильна до неправильних форм поведінки, „все погане до неї так і липне”, вона імітує відхилення у поведінці однолітків, більш старших дітей і дорослих;

♦ інфантильні емоційні прояви з руховими розрядками, гучним настирним плачем і криком;

♦ імпульсивна поведінки, емоційна запальність, яка обумовлює сварки і бійки навіть з незначної причини;

♦ пряма непокора і негативізм, озлобленість, агресія у відповідь на покарання, зауваження, заборони, втечі як реакції у відповідь протесту таін.

В молодшому шкільному віці чинниками ризику є наступні особливості поведінки:

♦ поєднання низької пізнавальної активності і особистісної незрілості, які суперечать наростаючим вимогам до соціальної ролі школяра;

♦ моторна розгальмованість, яка поєднується з ейфоричним настроєм;

♦ підвищена сенсорна спрага у вигляді прагнення до гострих відчуттів і бездумних вражень;

♦ інтерес до ситуацій, що включають агресію, жорстокість;

♦ наявність невмотивованих коливань настрою, конфліктності, забіякуватості у відповідь на незначні вимоги або заборони;

♦ негативне ставлення до занять, епізодичні прогули окремих „нецікавих уроків”;

♦ втечі з дому при загрозі покарання як захисна реакція;

♦ реакції протесту, пов'язані з небажанням займатися в школі, відмова від занять із самопідготовки; навмисне невиконання домашніх завдань на зло дорослим;

♦ гіперкомпенсаторні реакції з прагненням звернути на себе увагу грубістю, злобними витівками, невиконанням вимог вчителя;

♦ виявлення на кінець навчання у початкових класах масової школи стійких пропусків зосновних розділів програми; неможливість засвоєння подальших розділів програми внаслідок слабого інтелекту і відсутності інтересу до навчання;

♦ наростаюче тяжіння до асоціальних форм поведінки під впливом більш старших дітей і дорослих;

♦ дефекти виховання у вигляді безконтрольності, бездоглядності, грубої авторитарності, асоціальної поведінки членів сім'ї.

Як визначити, чи є поведінка дитини лише відхиленням від норми або симптомом психічного захворювання? Які вікові особливості прояву відхилень? Не дивлячись на складність проблеми, існують різні підходи до її розв’язання.

Порушення розвитку, за даними психоневрології, дитячих психіатрів, фахівців в області лікувальної педагогіки, найбільш різко проявляються в емоційно-вольовій сфері дитини і її характері (А.Ф. Лазурський. В.П. Кащенко, М.І. Буянов, А.І. Захаров. А.Е. Личко і ін.). В літературі виділяються різні характерологічні і поведінкові відхилення дитини. Найтиповішими з них є: розгальмованість, гіперактивністъ; підвищена емоційна збудливість (афектна), сором’язливість, лякливість, наявність хворобливих страхів (фобій), пасивність, аутична поведінка, імпульсивність, підвищена навіюваність, жорстокість, деспотизм; безцільна брехня, безцільна крадіжка, пристрасть до бродяжництва, лінь.

Закономірно постає питання про те, як визначити педагогу ступінь тяжкості порушення, встановити, чи лежить це відхилення в межах „норми” або є патологічним? Однозначних критеріїв не існує.

Відомий „критерій психопатій Ганнушкіна — Кербікова”, який дозволяє визначити патологію характеру (Ю.Б. Гіппенрейтер).

Перша ознака — відносна стабільність характеру в часі, тобто він мало міняється протягом життя.

Друга ознака — „тотальність проявів характеру”: одні і ті ж риси виявляються скрізь: удома, в дитячому садку, на відпочинку.

Третя ознака — соціальна дезадаптація, що полягає в тому, що у людини виникають постійні життєві труднощі, які пов’язані з проблемами у поведінці.

Англійський фахівець в області дитячої психіатрії М. Раттер для оцінки відхилень в будь-якій поведінці запропонує наступні критерії:

1. Вікові особливості і статева приналежність дитини.

2. Тривалість збереження розладу.

3. Життєві обставини. Вони можуть викликати тимчасові коливання в поведінці і емоційному стані дітей.

4. Диференціація нормальної і аномальної поведінки не може бути абсолютною. Поведінка дитини повинна оцінюватися з погляду норм її безпосереднього культурного середовища. Тому важливо враховувати соціокультурні відмінності, які мають місце в суспільстві. Необхідно зважати на ступінь порушення поведінки, тяжкість і частоту симптомів.

7. При аналізі дитячої поведінки слід порівнювати її прояви не тільки з тими рисами, які характерні для дітей взагалі, але і з тими, які є звичайними для даної дитини. Слід обов’язково враховувати ситуацію, в якій відбувається порушення поведінки.

Таким чином, вирішуючи питання про відхилення поведінки від норми, слід брати до уваги, на переконання М. Раттера, комбінацію зі всіх названих критеріїв.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1855; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.