Створення Чехословаччини. 3. Угорщина в міжвоєнний період

План.

1. Становлення Польщі.

3. Угорщина в міжвоєнний період.

1. Становлення Польщі.

Поляки плекали надію на відновлення національної незалежності, сподіваючись, що з початком загальноєвропейської катастрофи — Першої світової війни, у якій усі три, чи хоча б одна з держав-загарбниць зазнала поразки. У ході бойових дій російська частина Польщі була окупована австро-німецькими військами. У роки війни склалися два політичні табори, які боролися за відновлення польської державності.

Перший, під керівництвом лідера Польської соціалістичної партії Юзефа Пілсудського (1867-1935), закликав стати на бік австро-німецького блоку.

Другий, на чолі із засновником Національно-демократичної партії Романом Дмовським, став на бік країн Антанти і, відповідно, орієнтувався на Петербург.

На початку серпня 1915 р. німці зайняли Варшаву. Але через між партійні чвари серед поляків справжнього польського уряду так і не було створено. Німеччина 5 листопада 1916 р. дозволяє проголосити Акт створення Польської держави й організувати польський дорадчий орган при австрійській владі — Тимчасову державну раду.

Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині прискорили процес державного відродження Польщі. Після перемоги лютневої революції у Росії Тимчасовий уряд визнав право поляків на власну державу. Але наприкінці 1917 р. між Пілсудським, який почав налагоджувати контакти з Антантою, і німецьким командуванням виник конфлікт, унаслідок якого він потрапив до в'язниці.

У листопаді 1918 р. відбулася революція в Німеччині, яка прискорила розв'язання «польського питання». Після звільнення Польщі від окупації у ніч з 6 на 7 листопада у м. Любліні лівими партіями був утворений перший уряд незалежної Польщі на чолі з галицьким політиком соціал-демократом Ігнаци Дашинським. 10 листопада Варшава урочисто зустрічала звільненого революцією з ув'язнення Ю. Пілсудського.

На початку 1918 р. у Королівстві Польському, що було частиною Російської імперії, а з 1915р. було окуповане німецько – австрійським військами, спостерігається піднесення національного руху. Очолює його лідер правих соціалістів (ППС) Ю. Пілсудський, що командував польським легіоном. Розуміючи, що Німеччина і Австрія зазнають поразки, він налагодив зв’язок з Антантою. За це був заарештований.

Однак 7-8 листопада 1918р. представники лівих партій (ліве крило ППС, ГСД, ПЛП) створили в Любліні незалежний уряд, який очолив лідер ГСД З. Гашинський. Було проголошено:

· Польську Народну Республіку;

· демократичні свободи.

Та 10 листопада у Варшаві Регентська Рада передає владу Ю. Пілсудському. Головою уряду стає Є. Морачевський.

26 січня 1919 р. відбулись вибори до Установчих зборів, що ухвалили малу конституцію. Необмежені права отримав “начальник держави” Ю. Пілсудський.

Вже наприкінці 1918р. Польща була втягнута у війну в Сх. Галичині (ЗУНР). За підтримки Антанти до липня 1919р. їм вдалось окупувати всю Сх. Галичину. Та до 1923р. ця територія вважалась тимчасово окупованою. Польща підписала договір “Про захист прав національних меншин”. Лише в 1923р. Рада послів визнала за Польщою право на Сх. Галичину.

Згідно Версальської мирної конференції до Польщі відійшли Познань, частина Помор’я, Данцингський кордон, Теминська Сілезія. Армія нараховувала 738 тис. чоловік.

25 квітня 1920 р. польська армія з армією УНР розгорнула бойові дії проти більшовиків. Вже до 6 травня була захоплена вся Правобережна Україна. Однак 12 червня більшовики розгорнули наступ і до серпня вдерлись в Польщу, лише перемога 15 серпня 1920 р. підприємство Модліном заставила обидві сторони розпочати мирні переговори.

18 березня 1921р. у Ризі було підписано мирний договір:

· Польща визнає УРСР;

· армію УНР інтерновано;

· Східна Галичина та Західна Білорусь входили до складу Польщі.

17 березня 1921р. у Польщі було прийнято конституцію:

· законодавча влада належала сейму і сенату;

· парламент обирався на 5 років;

· виборче право отримали всі громадяни з 21 року;

· бути обраним могли з 25 років;

· президент обирався на 7 років парламентом.

Юзеф Пілсудський був далекоглядним політиком. Незважаючи на тиск з боку урядів Антанти, він не підтримав російських білогвардійців у їхній боротьбі проти більшовиків. Бо розумів, що в разі перемоги монархістів і реставрації «єдиної, неділимої Росії» шанси Польщі зберегти незалежність стали б мінімальними. Юзеф Бек намагався проводити Великопольську політику, однак з постійною оглядкою на Францію, Англію та сподівався на формування могутнього франко-німецько-польського військового блоку, який буде скерованим проти СРСР.

На Паризькій конференції, за активної підтримки Франції, Польща отримала право на окупацію Східної Галичини, повернула собі землі Сілезії та здобула вихід до Балтійського моря. Ю. Пілсудський результатами конфе-ренції був незадоволений. У квітні 1920 р. він уклав союз з Петлюрою і розпочав широкий наступ проти більшовиків. Польським військам вдалося взяти Київ, але скоро Червона Армія повернула його собі і вдалим походом дійшла аж до Варшави. З допомогою країн Антанти та патріотично налаштованих поляків Пілсудському вдалося звільнити територію Польщі. У березні 1921 р. в Ризі був підписаний мирний договір, за яким землі Західної України і Західної Білорусії залишились у поляків.

Лінія Керзона — умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджом Керзоном як можлива границя перемир'я в війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою другою Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919—1920 року.

Польща будувала й власні концепції свого позиціонування в Європі. Бек в 1935 році активно проробляв ідею входження в блок Швеція-Балтійська Антанта, куди входили Латвія, Фінляндія, Естонія. Та умовою вступу було включення Литви на федеративних засадах в склад Польщі.

У грудні 1923р. до владу прийшов уряд соціал–демократа В. Грабського. Було здійснено ряд заходів по стабілізації валюти, створені умови для капіталовкладення.

Погіршення міжнародного становища, й “митна війна” з Німеччиною ускладнило внутрішнє становище держави, зміцнюється авторитет Ю.Пілсудського, що відстоював ідею “сильної влади” і мав підтримку в армії.

12 травня 1926р. війська, вірні Пілсудському, взяли під контроль Варшаву, заколот підтримали робітники.

14 травня 1926р. парламент обрав президентом З. Мощіцького, а Ю. Пілсудський став диктатором. Було проголошено режим “санації”.

Внаслідок значних іноземних капіталовкладень економіка країни частково стабілізується. Більше 70% польського населення було сільським. Промисловість Польщі була в основному роздріблена. Торгівля і ремесла знаходилась в руках європейської громади (3 млн). Промислових робітників було 1 млн. В 933р. було 400 тис. безробітних, допомогу отривали лише 67 тис.

Польща однією з перших відчула удар світової кризи в 1929р. була паралізована текстильна промисловість, знизився експорт (на 66%). Дефіцит бюджету зріс до 337 млн. Злотих. Зростає кількість безробітних (1,5 млн.). все це призводить до загострення соціальних конфліктів.

Для посилення влади в 1935р. була прийнята нова конституція:

· президент був непідконтрольний;

· уряд, парламент, суди, збройні сили підпорядковані президенту;

· уряд був незалежним від парламета;

· скасовувався ряд громадських прав.

Однак 10 травня 1935р. диктатор помер. Державу фактично очолює міністр збройних сил генерал Є. Риз – Смігли та група “полковників” (Славой – Складковський, В. Бек).

В 1938р. Польща спробувала розв’язати конфлікт з Литвою, але під тиском СРСР відмовилась від ультиматуму. В 1921 і 1925рр. Польща уклала договір з Францією про взаємодопомогу. У листопаді 1938р. використовуючи мюнхенську змову Польща приєднала Тешинську Сілезія.

Правлячі кола Німеччини посилюють тиск на уряд Польщі з вимогою побудови екстериторіальної автостради через Данцигський коридор, а також передачі Гданська.

Дата добавления: 2014-01-04