Структура грошового обороту. Готівковий та безготівковий сектори грошового обороту, їх характеристики

Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, взаємобалансуючись. Тому не слід плутати поняття грошовий оборот та грошовий обіг, оскільки останній обслуговує тільки сферу готівкового обігу. Грошовий оборот обслуговує безготівковий та готівковий оборот.

За економічним змістом грошовий оборот поділяється на такі сектори:

1. грошовий обіг, що обслуговує сферу обміну.

Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є: - еквівалентність – назустріч грошам переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості; - безповоротність – одержані продавцем гроші не повертаються до попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта; - прямолінійність – постійне віддалення грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продукту, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну називається грошовим обігом.

2. фіскально-бюджетний сектор, який пов’язаний зі сплатою податків на без еквівалентній та безповоротній основі

3. кредитний оборот – обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове використання.

Фіскально-бюджетний та кредитний оборот об’єднуються поняттям фінансово-кредитного сектору. Тут рух грошей відбувається нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг.

Значна частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу вартості ВНП. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу – він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним. Крім спільної риси - нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки безеквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб’єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною. Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування. Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін і одержує дохід. Отже, цей сектор грошового обороту називається кредитним оборотом.

Залежно від форми функціонування грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на готівковий і безготівковий.

Готівковий	Безготівковий
У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.	У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи, що створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їх самим, а й третім особам – банкам.

Готівка, як правило, використовується при виплаті заро­бітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо (тоб­то при витрачанні доходів населення).

У сфері безготівково­го грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві: розрахунки між підприємствами (фірма­ми), деякі види розрахунків підприємств і організацій з насе­ленням (наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі заробітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, за своєю специфікою готівковий обіг призна­чений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обі­гом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот гро­шей.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитиви;

- платіжні вимоги;

- векселі;

- інкасові доручення.

Форма безготівкових розрахунків визначається в договорі між постачальником і покупцем. Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається рівнем економічного розвитку країни, традиціями та ін.

Зазвичай у країнах з розвинутою ринковою економікою пануюче місце посідає безготівковий грошовий обіг, оскільки він забезпечує прискорення платежів, вимагає менших витрат, є більш мобільним і краще піддається контролю.

Дата добавления: 2014-01-04