Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Відносини учасників




2.1. Регулювання основних організаційно-економічних відносин

Як правило, організаційно-економічні відносини основних учас­ників корпорацій більш-менш чітко регламентуються законодавчи­ми положеннями і в окремих випадках внутрішньокорпоративними документами. В цілому економічна роль засновників та інших акці­онерів, їх вплив на діяльність товариства чітко розписані в таких документах, як статут, положення про загальні збори акціонерів, їх представницькі органи. Іноді акціонерні товариства розробляють окремі положення про порядок роботи з акціонерами, які стосуються організаційних аспектів. Як правило, такі положення містять пунк­ти про ознайомлення акціонерів з інформацією або документами товариства, особливості подання акціонерами заяв і їх розгляд, офор­млення та реєстрацію довіреностей акціонерів, перереєстрацію їх прав власності. Інші положення, наприклад про особливості отримання акціонерами дивідендів, про фонди товариства, стосуються більшою мірою економічних аспектів. Безпосередньо економічні відносини закладаються в пункти положення "Про цінні папери товариства", які стосуються умов оплати акцій, опціонів на придбання акцій, об­лігацій тощо. Однак більш важливою є регламентація таких економіч­них відносин, які можуть суттєво вплинути на діяльність корпорації.

Виходячи з цього, чіткого трактування потребують способи на­буття контрольного пакета акцій і купівлі значних пакетів. Річ у тім, що в умовах вільного руху акцій на ринках цінних паперів правління акціонерного товариства може й не знати про те, що кон­трольні чи блокуючи пакети перейшли в інші руки. Тому такі поло­ження мають якоюсь мірою теоретичний характер і прийнятні лише за умови відповідності вимогам чинного законодавства. Слід ви­знати, що в Україні законодавче це питання недостатньо врегульо­вано. Тому в положення слід закласти вимоги до закупівлі пакетів, зокрема контрольного, акцій.

Затвердження такого положення має враховувати взаємовідно­сини учасників, де є пов'язані (афілійовані) особи. Можна також розробити окремо таке положення. Оскільки поняття "пов'язані осо­би" визначається чинним законодавством, пункти внутрішньокорпоративних документів не повинні йому суперечити. Існують до­сить обґрунтовані думки фахівців, що в регуляторну базу потрібно закласти поняття "афілійована" особа і дати відповідне законодав­че трактування. До такого положення має ввійти регламентація за­інтересованості в укладанні угод з погляду посадових осіб корпора­ції, крупних акціонерів, які володіють спільно зі своєю пов'язаною (афілійованою) особою (особами) певною (визначеною чинним за­конодавством) кількістю голосуючих акцій AT.

Слід визначити поняття значної майнової угоди (іноді таку угоду називають правочином) у AT, оскільки її кількісне вираження у кож­ному акціонерному товаристві буде своє і залежатиме від його розмі­рів. Звичайно, при цьому необхідно враховувати вимоги законодавства (якщо такі є) і визначити розміри значних угод для корпорації.

Насамперед треба чітко визначити вартість майна, що є об'єктом значної угоди, і орган корпоративного управління, який повинен ви­значати її та регламентувати порядок здійснення. Так, досить часто в положення закладається вимога щодо рішення про здійснення знач­ної майнової угоди, вартість якої становить 25—50 відсотків балансо­вої вартості активів AT на дату прийняття рішення про її здійснен­ня. У такому разі можна встановити, що рішення має прийматися радою AT одноголосно, а за умови відсутності одноголосного вирі­шення — бути переданим на розгляд загальних зборів. Наприклад, можна закласти в положення вимогу, що рішення про здійснення значної майнової угоди (вартість майна становить більш як 50 відсотків балансової вартості активів AT на дату прийняття рішення про укладання такої угоди) приймається загальними зборами більшістю в три четверті голосів власників голосуючих акцій, при­сутніх на зборах.

Таке положення може бути дійовим тільки за умови ув'язки його з чинним антимонопольним законодавством. Якщо є спроби здійснити такі дії з боку пов'язаних (афілійованих) осіб, вони по­винні довести до ради товариства (правління AT) свою заінтересо­ваність про здійснення передбачуваної угоди до моменту прийнят­тя рішення про її укладання, надати їм необхідну інформацію щодо своєї участі в майбутній угоді, а також інші відомості, де вони мо­жуть бути заінтересованими особами. Доцільно визначити вимоги до порядку укладання угод, в яких є заінтересованість, особливо щодо участі в обговоренні та в голосуванні з питань, що стосуються такої угоди, винесення на розгляд окремих органів корпорації тих чи інших угод.

Оскільки в реальній практиці досить часто зустрічаються випад­ки недотримання вимог до укладання угод, потрібно чітко сформулювати наслідки цього, умови визнання їх недійсними, відпові­дальність за певні розміри збитків, завданих корпорації.

Важливим моментом є регулювання антиконкурентної діяль­ності всередині самої корпорації. По-перше, в законодавчій базі України не досить чітко сформульовані умови віднесення дій влас­ників чи персоналу корпорації до конкурентних, тому у внутрішній системі управління потрібно це чітко визначити. Для цього прий­мають документи про заборону конкурентної діяльності в AT із занесенням до них певних вимог. Наприклад, члени керівних органів корпорації не мають права без погодження ради товариства або за­гальних зборів бути членами правління або управлінцями, які не­суть персональну відповідальність в іншому господарському това­ристві, крім тих, які створені цією корпорацією.

Крім наведених вище підходів, згідно з якими дії посадових осіб можуть вважатися конкурентними щодо AT, конкурентними діями акціонерів і персоналу щодо AT можуть також вважатися: навмис­не поширення свідомо неправдивих відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації AT та його майновим інтересам, закупівля структурними підрозділами, дочірніми та залежними підприємства­ми AT сировини і матеріалів за завищеними і реалізація продукції за зниженими цінами, якщо ця продукція є профільною для AT, розголошення комерційної таємниці, яку можуть використати конкуренти на шкоду AT, неправомірне збирання інформації, що містить комерційну таємницю AT, схиляння членів персоналу AT до розго­лошення інформації, що містить комерційну таємницю, використан­ня товарних знаків AT підприємствами, у яких особа — член персо­налу AT має частку власності або перебуває у трудових відносинах, схиляння до бойкоту AT інших юридичних осіб — контрагентів з господарської діяльності, схиляння до розриву договорів з AT. У положенні також має бути визначена відповідальність за порушен­ня пунктів положення.

Не можна стверджувати, що конче потрібно розробляти окремо таке положення, його можна внести окремим розділом, наприклад в Положення про персонал та ін. У цілому наведені положення не вичерпують усіх відносин акціонерів, посадових осіб і їх можна роз­ширювати, регламентуючи більшу чи меншу функцію менеджменту та інших працівників, стосунки акціонерів з корпорацією.

2.2. Інтелектуальна власність у корпорації

Важливим елементом регулювання відносин учасників є поло­ження про інтелектуальну власність у корпорації, порядок її вико­ристання в AT, форми і порядок її включення до статутного фонду, придбання нематеріальних активів і їх відображення в балансі. Річ

у тім, що завдяки невизначеності цих питань у попередні роки бага­то статутних фондів виявились "збагаченими" інтелектуальною влас­ністю, яка практично не мала ніякої реальної вартості. Якщо для матеріальних внесків у товариство було розроблено більш-менш прийнятні методи оцінок, то з нематеріальними активами довгий час не було чіткої визначеності.

Практика свідчить, що інтелектуальна власність передається для використання в AT у вигляді нематеріальних активів. Як правило, нематеріальні активи в корпорації можуть утворюватись через вне­сення їх як частки до статутного фонду підприємства, купівлі ви­ключних (чи невиключних) прав на володіння ними, передавання у спадщину (наприклад, право попереднього користування), безоплат­ну передачу сторонніми юридичними чи фізичними особами, пере­творення авторських свідоцтв колишнього СРСР на сучасні патенти, захист документами виключного права раціоналізаторських пропо­зицій, які відповідають умовам патентоспроможності, легалізацію (якщо це потрібно) ноу-хау і відповідного його захисту як винаходу.

Положення має містити пункти щодо нематеріальних активів. Як свідчить практика, нематеріальні активи можуть використову­ватися як внески до статутного фонду, набуватись AT і передава­тись на баланс у таких формах, як право власності на винахід, право власності на корисну модель, право власності на промисловий зра­зок, право власності на знаки для товарів і послуг (засвідчується патентом), право власності на сорти рослин (засвідчується патен­том), право власності на фірмове найменування (для акціонерів або продавців — юридичних осіб), право власності на програми ЕОМ — це право на публікацію, відтворення, поширення та інші дії по вве­денню в господарський оборот сукупності даних і команд, що при­значені для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату, право власності на базу да­них — це право на публікацію, відтворення, поширення та інші дії по введенню у господарський оборот сукупності даних (статей, роз­рахунків тощо), систематизованих для пошуку й обробки за допомогою ЕОМ, право власності на науково-технічну інформацію. Об'єктом науково-технічної інформації можуть бути результати на­уково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяль­ності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, викори­стання та поширення.

Крім того, до інтелектуальної власності також можуть належати інші нематеріальні активи, які також мають знайти відображення у внутрішньонормативних документах. Найважливішими з них є такі права користування: земельною ділянкою, надрами, геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про навколишнє природ­не середовище, а також іншими ресурсами довкілля.

До внесків у вигляді нематеріальних активів, які виступають об'єктами права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, можуть належати економічні вигоди від корис­тування монопольним становищем на ринку, право використання економічних та інших привілеїв, гудвіл (ділова репутація) (комп­лекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи викорис­тання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології). Як правило, при вклю­ченні до статутного фонду експертній оцінці підлягає тільки пози­тивна ділова репутація. Інтелектуальною власністю також можна вважати право попереднього користування, набуття місця на біржі та так званий human capital (рівень підготовки персоналу).

Одна з основних методологічних проблем при підготовці внутрішньокорпоративних документів стосовно інтелектуальної власності полягає у вартісній оцінці нематеріальних активів. На сьогодні існу­ють досить формалізовані методики їх розрахунків, які потрібно вра­ховувати, інакше внутрішні документи не будуть відповідати ди­рективне затвердженим вимогам ведення бухгалтерського обліку.

2.3. Заохочення і відповідальність менеджерів

Учасниками відносин у корпорації виступають не тільки акціо­нери, а й менеджери. Тому регулювання розробки і прийняття ряду внутрішньокорпоративних документів, які стосуються саме цієї сфе­ри, має велике значення.

Найважливішим моментом є визначення ролі, компетенції і відпо­відальності найманих управлінців. Загальні принципи діяльності, наприклад членів правління, викладено у положеннях про правлін­ня, про персонал та інших документах, які є базовими для формалі­зації ролі менеджера. Елементом, який регулює стан менеджера, його функції, повноваження та відповідальність, є контракт з посадовою особою. В багатьох корпораціях розробляються положення про укладання контракту з посадовими особами або окремо з головою правління. Це положення про укладання контрактів з посадовою особою, контракт з головою правління та інші форми внутрішньо-корпоративних документів.

Контракти з менеджерами розробляються частіше індивідуаль­но, ніж колективно, і мають конфіденційний характер, засоби захис­ту і процедури, до яких може звернутись менеджер, якщо вважає, що умови не виконуються. Особливо це стосується менеджерів ви­сокого рангу, як правило перших осіб. Тому в контракти має бути закладено механізм захисту інтересів менеджера і відшкодування збитків, які можуть бути йому завдані. Водночас корпорація повинна розробити методи захисту від некомпетентних або недобросовіс­них дій менеджера. Такі умови викладено в контрактах, складання, узгодження і підписання яких належить до одного з дуже важли­вих елементів корпоративного управління.

Крім загальноприйнятих форм стимулювання менеджерів мож­ливо також застосування деяких інших елементів матеріального стимулювання перших менеджерів у фірмі — таких як "золоті па­рашути", опціони на придбання акцій, передача акцій товариства в довірче управління директорам.

"Золоті парашути " являють собою попередньо узгоджені вихідні виплати вищим менеджерам у разі поглинання, злиття та інших реорганізаціях фірми, що призводить до суттєвих змін у ста­новищі голови виконавчого органу. При цьому він не здійснив нія­ких дій, що суперечили б інтересам корпорації. Розміри таких вип­лат можуть бути досить значними, такими, що можуть компенсува­ти директорам втрати оплати їх праці, можливої пенсії та інші матеріальні блага, якими поступається менеджер при цьому. Такі винагороди застосовуються для того, щоб вищі посадові особи не протидіяли вигідним для акціонерного товариства змінам щодо злиття, поглинання, розукрупнення, участі в інших господарських товариствах.

Опціони на придбання акцій також використовуються у сис­темі внутрішньокорпоративного управління. Регулювання цієї склад­ної сфери заохочення менеджерів може здійснюватись, наприклад, відповідно до Положення про порядок отримання акцій корпорації її службовцями і опціони на їх придбання менеджерами. Воно рег­ламентує розповсюдження придбаних власних акцій серед членів персоналу з метою підвищення їх стимулювання в ефективному гос­подарюванні акціонерного товариства. Розповсюдження опціонів на придбання власних акцій ставить за мету підвищення зацікавлено­сті персоналу в ефективному функціонуванні корпорації і збільшення власних доходів працівників — як акціонерів, так і неучасників. При додатковому випуску акцій AT його службовці-акціонери ко­ристуються переважним правом на придбання додатково випуще­них акцій згідно з чинним законодавством.

При цьому передбачено дотримання кількох обов'язкових вимог, без яких впровадження цього управлінського заходу не зможе до­сягти мети. Так, отримання акцій AT і опціонів на їх придбання може здійснюватись тільки за згодою члена персоналу, якому вони пропонуються, на добровільній основі. Крім того, керівні органи AT зобов'язані провести широку роз'яснювальну роботу з приводу роз­повсюдження власних акцій і опціонів на їх придбання.

Загальні збори мають право за поданням ради товариства і прав­ління розповсюдити власні акції на пільгових умовах, а в окремих випадках — за високі показники в роботі — на безоплатній основі окремим членам персоналу (при цьому слід дотримуватись норм податкового законодавства). Першочерговість розповсюдження акцій серед членів персоналу, як правило, встановлюється правлінням, по­годжується радою і затверджується загальними зборами.

Крім простих акцій корпорація має право розповсюджувати се­ред своїх службовців привілейовані акції. Осіб, які мають претенду­вати на такі акції, встановлює правління, але узгоджує із спостереж­ною радою, а затверджують це збори. Досить часто для запобігання зловживанням документальне визначається, що власниками привіле­йованих акцій не можуть бути члени виконавчих та контролюючих органів корпорації.

При розповсюдженні власних акцій серед персоналу AT можуть використовуватись прості форвардні угоди, згідно із якими AT бере зобов'язання реалізувати серед персоналу акції за встановленою ціною через певний проміжок часу. При цьому члени персоналу не зобов'язані їх викупити при настанні терміну дії форвардної угоди. Форвардні угоди можуть застосовуватись в обмежених випадках і лише за рішенням загальних зборів. Для підвищення відповідаль­ності членів персоналу при придбанні власних акцій AT доцільно використовувати опціони.

Для підвищення рівня зацікавленості виконавчих директорів і для здійснення операцій з власними акціями можуть використову­ватись такі форми, як передача акцій товариства в довірче управління директорам. Щоправда, деякі фахівці вважають необ­хідним заборонити концентрувати акції через їх передачу в управління посадовим особам корпорації. Регуляторна база 1991 р. в Україні не передбачала заборони на такі дії. Практика свідчить, що акумуляція здійснювалась різними шляхами. Простий шлях — голові правління (директору) можуть передаватись у довірче управління акції акціонерів цієї корпорації. Більш складний шлях — акціонерне товариство передавало працюючому директору (го­лові правління) в довірче управління викуплені власні акції AT. Для цього іноді створювалося дочірнє підприємство, куди акумулю­вались викуплені акції і де голова правління AT був директором.

Крім методів заохочення учасників-менеджерів потрібно також застосовувати системи відповідальності. Серед них досить важливе місце займають, наприклад, документи про відповідальність посадо­вих (афілійованих) осіб перед корпорацією й акціонерами. Якщо іншими положеннями не визначені посадові особи в конкретній корпорації, треба їх визначити. Такими, як правило, є особи, наділені організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими пов­новаженнями для здійснення діяльності AT. Насамперед це голова та члени ради AT, голова та члени правління AT, голова ревізійної комісії AT, посадові особи адміністрації AT, що виконують функції, передбачені певними пунктами розроблених положень.

У такі положення закладаються вимоги щодо сумлінності поса­дових осіб при здійсненні своїх службових обов'язків, прийняття на себе встановлених обмежень щодо недопущення дій, які можуть призвести до використання їх службового становища та пов'язаних з ним можливостей, а також можливостей AT і його авторитету, в особистих, групових чи інших інтересах, що суперечать інтересам AT. Визначаються форми встановлених обмежень, особливості ком­петенції.

Регламентується отримання винагород, у тому числі від сторонніх осіб і організацій, подарунків, пільг від юридичних і фізичних осіб за використання свого службового становища. Наприклад, в деяких випадках посадовим особам можуть заборонити укладати парі, ро­бити ставки на іподромах та брати участь в інших азартних іграх грошового чи іншого майнового характеру, якщо це потягне за со­бою порушення інтересів AT, використовувати в особистих, групо­вих чи інших неслужбових цілях надані їм для здійснення своїх обов'язків приміщення, засоби транспорту і зв'язку, електронно-об­числювальну техніку, грошові кошти та інше майно, якщо це не передбачено договором і внутрішніми нормативними актами AT і завдає збитків AT, використовувати не передбачені внутрішніми нормативними актами AT переваги в отриманні кредитів, позик, придбанні цінних паперів, нерухомості та іншого майна.

Визначається також відповідальність за порушення, передбачена законодавством України та іншими внутрішніми нормативними актами корпорації. При цьому рішенням загальних зборів акціо­нерів посадові особи-порушники можуть бути притягнені до дис­циплінарної, майнової, адміністративної і кримінальної відповідаль­ності відповідно до чинного законодавства України.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 417; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.028 сек.