Поняття про антиоксиданти

Нервова система.

Органи дихання.

Органи дихання містять клітинні структури, що значно розрізняються за стійкістю до радіації. Так, хрящова тканина повітроносних шляхів і плевра радіорезистентні, лімфатична тканина і судинна система легень, а також бронхіолярний епітелій і клітини, які вистилають альвеоли, радіочутливі. Внаслідок загального опромінення організму в органах дихання виникають зміни, що знаходяться у повній відповідності до розвитку клінічних і анатомічних ознак променевої патології. Наприклад, у першу фазу змін (перші 3-4 доби гострої променевої хвороби) спостерігається набрякання і частковий розпад аргірофільних волокон; гіперемія, діапедез еритроцитів і набряк в альвеолах, субплевральна емфізема. Після латентного періоду розпочинається нова фаза, що характеризується зростанням проникності судин, периваскулярним виходом крові, крововиливами, некрозами, які часто спостерігаються, бактеріальною інфекцією, нейтропенічною бронхопневмонією. У людей, які вижили, відбувається резорбція і регенерація з проліферацією сполучної тканини, склеротичні явища. Зміни органів дихання розвиваються на фоні різко пригнічених клітинних реакцій, тому в розпалі захворювання не відбувається фагоцитозу ні бактерій, ні продуктів тканинного розпаду. Дози, що не справляють значної дії на епітелій, спричинюють тільки слабкий фіброз. Пневмонії, які є вторинними інфекційними ускладненнями можуть стати вирішальною ланкою в летальному кінці променевого ураження організму.

На відміну від інших критичних систем – кровотворних органів і шлунково-кишкового тракту – зріла нервова тканина являє собою непроліферуючу клітинну систему, що складається з високодиференційованих клітин, заміщення яких в організмі не відбувається.

Антиоксиданти - нова група лікарських середників. Її першим синтетичним представником являється дибунол /іонол/, представлений академіком Н.М.Емануелем в якості протипухлинного середника. Антиоксиданти, легко окислюючись інактивують радикали. По механізму біологічної дії антиоксиданти діляться на препарати прямої і непрямої дії. Препарати антиоксидантів прямої дії інгібують вільно-радикальне окислення in vitro і in vivo.

Антиоксиданти непрямої дії ефективні тільки при введені в організм, в модельних системах вони неактивні.

По хімічній природі препарати антиоксидантів класифікуються наступним чином.

I. Антиоксиданти прямої дії:

1) Фенольні з'вднання - токофероли, убіхіноли, поліфеноли.

2) Карбонові кислоти - аскорбінова кислота.

3) Тіолові з’єднання - глутатіон, цистеїн, унітіол.

4) Глікозиди - препарати алеутерокока, жень-шеня.

5) Комбіновані препарати - аеровіт, аовіт, глутамевіт.

II. Антиоксиданти непрямої дії:

1) Амінокислоти-метіонін, глутамінова і ліпоєва кислоти, ліпамід.

2) Нікотинова кислота і її похідні.

3) Індуктори антиоксидантних ферментів - рибофлавін.

4) Амінотіоли - цістамін.

5) Мікроелементи - селеніт натрія.

Поняття по радіопротекторах.

Радіопротектори - препарати, що мають властивість радіозахисту. Класифікація радіопротектсрів в залежності від часу розвитку радіо­захисного ефекту і тривалості їх дії /В.Г.Владіміров/: радіопротектори короткочасної і пролонгованої дії.

Першу групу складають препарати протипроменева активність яких проявляється на протязі 0,5-4 годин після введення в організм. Основне призначення радіопротекторів короткочасної дії - захист організму від одномоментного і відносно нетривалим опроміненням з достатньо високою потужністю дози.

В другу групу з’єднані радіопротектори різної хімічної структури властиві пролонгованим ефектом. В силу цього вони повинні забезпечити захист в часі /пролонгованому/ і фракційному опромі­ненні.

Для розуміння патологічних процесів, які проходять в післяпроменевому періоді, слід згадати і закріпити основні закономірності нормального гемопоезу і його регуляції, специфічні функції клітин периферичної крові. В теперішній час прийнята класична - "унітарна" теорія кровотворення, згідно якої характерні признаки кров’яної клітини любого типу закладені в геномі єдиного родоначальника попередника - ПГСК7.

Під дією зовнішніх стимулів диференціювання і по мірі ділення, ПГСК становляться «комітірованими» до дозрівання в тому або другому направленні. ПГСК дуже чутливий до дії різних токсичних факторів, включаючи іонізуюче випромінювання /в силу високої швидкості ділення і "недиференційованості", що узгоджується з основним законом радіології/.

Дата добавления: 2014-01-04