Основні принципи та риси загальновійськового бою

Види маневру військами

Охоплення à маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противнику. Він здійснюється у тактичній та вогневій взаємодії.

Обхід à більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для удару по противнику з тилу. Він здійснюється лише у тактичній взаємодії.

Відхід à маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу і зайняття більш вигідного рубежу.

Маневр підрозділами здійснюється з метою швидкого і потайного виходу їх для зайняття вигідного положення з метою нанесення рішучого удару по найбільш уразливих місцях противника, особливо по його флангах і тилу, а також для виходу з-під його ударів.

Маневр вогнем і ударами складається з переносу їх з одних цілей на інші, а також із ведення вогню підрозділами одночасно по декількох цілях та зосередження вогню на одній або групі цілей.

Бій, як вказує багатовікова історія збройної боротьби, розвивається шляхом безперервного ускладнення його організації та ведення, збільшення кількості сил і засобів, які приймають в ньому участь, підвищення могутності засобів ураження, поширення фронту та глибини бойових дій і зростання втрат в людях, озброєнні та техніці.

Під характерними рисами загальновійськового бою прийнято розуміти найбільш важливі його особливості, зумовлені появою нових засобів збройної боротьби, істотне удосконалення раніше відомих видів озброєння та бойової техніки, які в сукупності розкривають характер бою і відрізняють його від бою минулого періоду часу.

Характерні риси загальновійськового бою.

- визначеність цілей;

- висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій;

- їх наземно-повітряний характер;

- одночасне могутнє вогневе діяння на всю глибину побудови бойових порядків сторін;

- застосування різноманітних способів виконання бойових задач;

- швидкий перехід від одного виду дій до інших;

- складна радіоелектронна обстановка;

- розгортання бойових дій на широкому фронті на землі, в повітрі, на велику глибину і ведення їх у високому темпі;

Сучасний загальновійськовий бій потребує від військ, які приймають в ньому участь:

- безперервного ведення розвідки;

- умілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування;

- високої рухомості і організованості;

- повного напруження всіх моральних та фізичних сил;

- непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості;

Це досягається:

- високими бойовими уміннями;

- свідомим виконанням свого військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу в будь-яких умовах добитися перемоги над ворогом;

- знанням командирами своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх потреб та врахуванням труднощів життя в бойовій обстановці, високою вимогливістю до них;

- вихованням у підлеглих віри в правоті нашої справи відданості своїй державі, та народу.

Основні принципи сучасного загальновійськового бою.

Перемога і поразка в кожному конкретному бою визначається багатьма факторами, як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. В бою завжди приймають участь дві сторони, кожна з яких проявляє свою волю, прагне розгромити протистоячого противника та зберегти свої сили.

При цьому сили і засоби сторін, їх озброєння та чисельність, морально-бойові якості військ, мистецтво командування бувають докорінно різними. Однак наявність достатньої кількості боєздатних військ та матеріальних засобів ще не визначає, що перемога прийде сама собою. Дії військ в бою спрямовуються єдиною волею командира-єдиноначальника, який опирається на свої військові знання та досвід підлеглих, всебічно аналізуючи обстановку і передбачаючи її можливі зміни, організує бій, проявляє мистецтво в досягненні перемоги над противником.

Під принципами бою розуміються стійкі керівні положення щодо організації та ведення бою частин і з’єднань, дотримання яких сприяє успішному виконанню бойових задач.

Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

- постійна бойова готовність підрозділів;

- рішучість, активність та безперервність ведення бою;

- узгодження застосування підрозділів родів військ та спеціальних військ і підтримка безперервної взаємодії між ними;

- раптовість дій та застосування воєнної хитрості (оману противника);

- рішуче зосередження сил на головному напрямку і в рішучий момент бою;

- маневр підрозділами, ударами і вогнем;

- своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

- повне напруження моральних та фізичних сил, використання морально-політичного фактору в інтересах виконання бойової задачі;

- тверде та безперервне управління підрозділами в бою.

1. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх спроможності в будь-який момент організовано, у встановлені строки вступити до бою і успішно виконати поставлені задачі.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів являються:

- знання майбутніх задач і своєчасне, ще у мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання;

- чітке несення бойового чергування;

- високе бойове уміння;

- підтримка озброєння та техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах;

- постійна готовність до відбиття раптового нападу противника, організоване приведення підрозділів до найвищих ступенів бойової готовності;

- високий морально-психологічний стан, дисципліна та пильність особового складу.

2. Рішучість, активність та безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому могутніх ударів, нав’язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, вперто, вдень та вночі і в будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця. Самого суворого осуду заслуговує той, хто боячись відповідальності, проявив бездіяльність і не використовував всіх сил, засобів та можливостей для досягнення успіху в бою.

3. Узгодження застосування підрозділів родів військ та спеціальних військ і підтримка безперервної взаємодії між ними – одна з основних умов для досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою.

Воно досягається узгодженням дій підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника по задачах, напрямках, рубежах, часу і способах ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових задач механізованими (мотострілецькими) та танковими підрозділами.

4. Раптовість дій та застосування воєнної хитрості (оману противника) дозволяє застати противника зненацька, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами і створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючими силами противника.

5. Рішуче зосередження сил на головному напрямку і в рішучий момент дозволяє успішно протистояти переважаючим силам противника і добиватися перемоги над ними. З цією метою потрібно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найбільш ефективні засоби ураження та сміливо маневрувати.

6. Маневр підрозділами, ударами і вогнем дозволяє захопити та утримувати ініціативу, зривати задуми противника і успішно вести бій у зміненій обстановці.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід та відхід) здійснюється їх стрімким просуванням вглибину бойового порядку противника, в тому числі і в повітрі, а також шляхом відводу підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), що розташовані вглибині нашої території.

Маневр повинен бути простий за задумом і виконуватися швидко, потай та раптово для противника.

У його основі повинно лежати своєчасне та найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об’єктах противника, або у розосередженні для ураження декількох об’єктів, а також перенацілюванні їх на нові об’єкти.

7. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягає у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримку підрозділів у високій бойовій готовності, збереженні (відновленні) їх боєздатності та створенні їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає:

- відновлення порушеного управління;

- виявлення втрат та уточнення завдання підрозділам, які зберегли боєздатність на продовження бою;

- відведення у безпечний район підрозділів, які втратили боєздатність;

- відновлення пошкоджених озброєння і техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою, іншими матеріальними засобами;

- підтримання високого морально-психологічного стану особового складу.

У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, що продовжують виконання бойового завдання, а також тих, які понесли найменші втрати.

Всебічне забезпечення бою поділяється на бойове, технічне та тилове.

Всебічне забезпечення бою організовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно при підготовці та в ході бою, а також при пересуванні і розташуванні підрозділів на місці.

8. Повне напруження моральних та фізичних сил, використання морально-політичного фактору в інтересах виконання бойової задачі являється найважливішою умовою досягнення успіху в бою. Для цього необхідно:

- глибоко знати політико-моральний стан підлеглих, бути близьким до них, поєднувати високу вимогливість з увагою до їх потреб з урахуванням труднощів життя в бойовій обстановці;

- безперервно вдосконалювати виховну роботу та бойове уміння;

- систематично вивчати морально-політичні якості противника, здійснювати цілеспрямовану ідеологічну дію на його війська та активно протидіяти його ідеологічним диверсіям та пропаганді.

9. Тверде та безперервне управління підрозділами дозволяє ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Воно досягається:

- постійним знанням обстановки, своєчасним одноосібним прийняттям рішення командиром та наполегливим впровадженням його в життя;

- особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підлеглих підрозділів та виконання поставлених завдань;

- чіткою організацією та забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим та танковим підрозділам.

Висновок: Сучасний загальновійськовий бій у зв’язку з розвитком технічних засобів збройної боротьби одержав свій подальший розвиток. Глибоке розуміння особливостей сучасного загальновійськового бою дозволяє командирам та штабам більш уміло орієнтуватися в обстановці і забезпечити високу організованість дій з самого початку війни.

Дата добавления: 2014-01-05