Вимоги до району розташування. Порядок розташування підрозділів в районі зосередження

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Т Е М А № 14: Розташування підрозділів на місці.

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 223-232. 2. Подгоовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 155-159. 3. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 151-165. 4. Тактика. Учебник под общей редакцией В.Г. Резниченко. - М.: Воениздат, 1984. – С. 483-495.

Розташування на місці – організоване розміщення підрозділів батальйону (роти) у вихідному районі, районі зосередження, районі очікування, районі відпочинку, призначеному районі та в інших районах.

Метою розташування на місці може бути завершення заходів щодо приведення підрозділів до бойової готовності, підготовки до бою, відновлення боєздатності, відпочинку особового складу, поновлення запасів матеріальних засобів, обслуговування і відновлення бойової техніки.

Вимоги до району і порядку розташування підрозділів залежить від віддалення даного району від лінії фронту, активності бойових дій сторін у даному напрямку, а також від характеру майбутніх дій, тривалості перебування підрозділів на місці. Головними із цих вимог є:

- потаємне зайняття та розташування підрозділів в районі, ретельне маскування особового складу та техніки;

- розосереджене і приховане розміщення, максимальне укриття підрозділів від ураження сучасними засобами ураження;

- швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку;

- зручність розміщення та відпочинку особового складу,

- сприятливі умови для виконання в даному районі намічених заходів та зручність для організованого початку подальших дій;

- сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні.

Для цього район слід вибрати на місцевості, яка має природні укриття (виїмки, кар‘єри, ліси, гаї, невеликі населені пункти, будівлі, кущі, печери тощо) і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. В районі або поблизу нього мають бути підручні засоби маскування та інший матеріал, придатний для швидкого створення штучних укриттів.

Райони розташування не слід вибирати у великих населених пунктах, поблизу від важливих об‘єктів, по яких противник може нанести масовані вогневі удати та застосувати зброю масового ураження (таких як фабрики, заводи, залізничні станції, мости, вузли доріг чи елементи, що різко виділяються на місцевості – окремі висоти, озера тощо). Розташування підрозділів вздовж шосейних доріг, автострад, під лініями електропередачі, поблизу поблизу складів, заправочних пунктів, газо- та нафтопроводів не допускається.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або тривалої непогоди, якщо немає часу на влаштування укриттів поза населеними пунктами. При розташуванні в населених пунктах цивільне населення евакуюється з районів розташування підрозділів.

Підрозділам призначається основний район, а іноді і запасний – для роти за межами району батальйону, для батальйону – за межами району бригади (полку).

Розміри району батальйону можуть досягати 10 км²,роти – до 1 км².

Порядок розміщення підрозділів залежить від характеру майбутніх дій, тривалості перебування в районі, умов обстановки і характеру місцевості. Батальйони розташовуються поротно, з урахуванням можливості швидкого шикування колони, щоб при виході з району не робити зайвих пересувань.

Механізована (танкова) рота (взвод) в указаному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Бойові машини піхоти, танки розташовуються в указаних командиром місцях під кронами дерев, в ярах, в радіолокаційній тіні від місцевих предметів на віддаленні 25-50 м одна від одної. На відкритій місцевості відстань збільшується і може бути між машинами - 100-150 м, між взводами - 300-400 м, між ротами - 1-1,5 км. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а при наявності часу улаштовуються перекриті щілини (бліндажі). Для бойових машин піхоти, танків обладнуються окопи та укриття. Місця розміщення особового складу та бойової техніки ретельно маскуються. Поблизу бойових машин піхоти, танків обладнуються фальшиві об'єкти (теплові пастки).

Якщо передбачається наступ, підрозділи слід розташовувати з урахуванням передбачуваного шикування бойового порядку. При цьому придані танкові підрозділи необхідно розташувати разом з механізованими підрозділами.

Гранатометний і протитанковий взводи розташовуються зазвичай разом з механізованими ротами.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, знаходячись у постійній готовності до відкриття вогню.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, що забезпечують можливість ведення вогню по повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу КСП.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів, але при цьому не демаскуючи їх та свого місця розміщення.

Командно-спостережний пункт батальйону (роти) обладнується з урахуванням ефективного управління підрозділами під час перебування в районі розташування і виходу з нього. У батальйоні (роті) організуються проводовий зв'язок між командно-спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження, застосування запалювальної зброї, обмежується пересування особового складу та техніки, а також проводяться заходи маскування.

До виходу роти (батальйону) в призначений район організовується його рекогносцировка. До складу рекогносцировочної групи, висунутої старшим командиром, включається один з офіцерів батальйону та по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування підрозділів, КСП батальйону, вогневі позиції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу батальйону, розвідують та позначають під‘їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця. Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

При розташуванні батальйону (роти) у районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника і його розвідувально-сигналізаційних приладів. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху проробляються проходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Райони розташування займаються підрозділами по мірі їхнього підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

З виходом підрозділів в район розташування командир роти (батальйону) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням озброєння, бойової та іншої техніки, за поповнення підрозділів боєприпасами та іншими матеріальними засобами. Організовується зв‘язок провідними та рухомими засобами. Радіозв‘язком на передачу дозволяється користуватися тільки для оповіщення та управління засобами ППО.

Інженерне обладнання районів розташування починається негайно з прибуттям у них підрозділів, а по можливості і завчасно. У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті (перекриті) щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для озброєння і військової техніки, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального й матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття. Місця розташування підрозділів, озброєння і військової техніки, позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються. З метою забезпечення маневру розвідуються наявні дороги. У районі розташування і на підступах до нього розвідуються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього і маневру при відбитті нападу противника. Радіо- і тепловипромінювальні об'єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються фальшиві об'єкти (теплові пастки). Дотримання заходів маскування обов‘язкове протягом усього періоду перебування роти (батальйону) на місці. У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Всі переміщення техніки та особового складу мають здійснюватися приховано. Особовому складу, який не несе служби в добовому наряді і не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування. Окремо слід звертати увагу на недопущення використання вогнищ, світла фар у нічний час.

Батальйон (рота) при розташуванні на місці повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маневру в новий район і до виконання інших раптово виникаючих завдань.

В районі розташування має безперервно вестися розвідка наземного і повітряного противника. На випадок відбиття нападу наземного противника механізованим (танковим) взводам (ротам) та протитанковому взводу вказуються рубежі розгортання, мінометній батареї, гранатометному взводу та приданому артилерійському підрозділу – вогневі позиції, а також порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) та виходу на них, можливий маневр вогнем та підрозділами. Для відбиття нападу повітряного противника командир роти (батальйону) призначає чергові засоби та вказує порядок ведення вогню.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до окраїн. Як укриття використовуються підвальні приміщення будинків, місцеві сховища й інші міцні споруди.

Зміна району розташування батальйону (роти) здійснюється за вказівкою старшого командира. У разі раптового застосування противником зброї масового ураження, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і при відсутності можливості вчасно доповісти про це старшому командиру зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти).

Для виходу роти з району, який підпав під дистанційне мінування, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування, шляхом розстрілювання мін і іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об’їжджають або розстрілюють виявлені міни.

Висновок: Підрозділи при розташуванні на місці здійснюють завершення заходів щодо приведення у бойову готовність, підготовки до бою, відновлення боєздатності, відпочинку особового складу, поновлення запасів матеріальних засобів, обслуговування і відновлення бойової техніки.

Дата добавления: 2014-01-05