Як харизматична влада

План

1. Категорія політичної влади, її джерела і риси.

2. Структура і функції політичної влади.

3. Сучасні концепції політичної влади.

4. Легітимність політичної влади.

Політична влада – це одна з найважливіших і найстаріших проблем політичного знання.

Політична влада – це така форма організації суспільних відносин, що за певних умов дозволяють одному соціальному елементу впливати на поведінку іншого.

Макс Вебер вважав, що політична влада – це можливість для того або іншого соціального діяча проводити свою волю в суспільстві, незважаючи на чинений опір.

Джерелами влади є:

1. страх;

2. конформізм;

3. довіра;

4. капітал.

Універсальні риси влади:

1. моноцентричність;

2. ієрархічність;

3. асиметричність

4. публічність;

5. конфліктність і ряд інших.

Влада існує і функціонує не тільки в різних сферах суспільства, але й на трьох рівнях його соціальної структури:

· суспільному;

· публічному;

· особистому.

Всі ці рівні можуть залежно від типу суспільства, державної формації і т.ін. поділятися на дві форми:

1. легальні, офіційні, формалізовані структури та 2. нелегалізовані, неформальні, неофіційні. Ця форма може бути й тіньовою, підпільною, приймати мафіозний, протиправний характер.

Структуру політичної влади становлять:

· об'єкт (особистість, колектив, народ в цілому, державний орган);

· суб'єкт (особистість, колектив, народ у цілому, державний орган);

· рівні влади;

· форми влади;

· функції влади;

· ресурси влади.

Функції політичної влади:

1. формування політичної системи суспільства;

2. організація його політичного життя, політичних відносин;

3. управління справами суспільства і держави на різних рівнях;

4. керівництво органами влади та політичними і неполітичними процесами;

5. контроль політичних і інших відносин;

6. створення певного характерного для суспільства типу правління, політичного

режиму і державної структури.

Сучасні концепції влади.

Концепції політичної влади умовно поділяють на дві групи:

атрибутивно-субстанціональні;

реляційні.

Атрибутивно-субстанціональні підходи до осмислення влади в свою чергу поділяються на:

а) потенційно - вольові;

б) інструментально - силові;

в) структурно - функціональні.

За Т. Парсоном, влада насамперед - це особлива інтегративна властивість соціальної системи, що має на меті збереження і підтримку її цілісності, координацію загальних колективних цілей з інтересами окремих елементів на основі консенсусу громадян і легітимності лідерства.

Реляційні трактують владу за допомогою категорій соціальних відносин і включають біхевіористські, інтеракціоністські, комунікативні і постструктуралістські концепції.

Легітимність політичної влади.

Це твердження правомірності даного соціального інституту, справедливості вимог і цілей, які він висуває.

Легітимність пов'язана з наявністю у влади авторитету, віри переважної більшості населення в те, що існуючий порядок є кращим, з консенсусом в галузі базових політичних цінностей.

Легітимація як процес, як процедура здійснюється різноманітними способами. Один з них - легалізація, тобто законодавче оформлення виниклого соціального інституту і способу влади, який реалізується в його рамках.

Зокрема, за М.Вебером, влада є легітимною:

1. завдяки традиції;

2. як раціонально-правова влада;

Об'єктами легітимності виступають: політичні еліти, адміністративний персонал, а також норми і структури режиму.

Джерелами легітимності є:

· базові політичні принципи;

· прихильність структурі і нормам режиму;

· відданість конкретним авторитетам.

Квота влади – це кількісна характеристика владних органів.

Якщо влада концентрується в одному органі або лідері, то соціальний конфлікт спричиняє зміну квоти, її перерозподіл. Соціальний конфлікт надає цим відносинам більшу визначеність, він виявляє, хто має реальну владу, а хто - ілюзорну, або просто блефує.

Звідси виявляється закономірність: під час соціального конфлікту виконавча влада як магніт, перетягує до себе прерогативи законодавчої влади.

Література:

1. Болл Т. Власть // Полис,1995, № 5.

2. Вопросы философии. 1990. - №7. – с. 59.

3. Власть: Очерки современной политической философии Запада.- М.,1986.

4. Власть.- М.: Наука. – 1989.

5. Власть: философско-политические аспекты.- М., 1989.

6. Воронов І.О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру.-К.: Ґенеза, 2005.- 288 с.

7. Дегтярёв А.А. Политическая власть как регулятивный механизм соціального общения // Полис, 1996, №3.

8. Демидов В.И. Ценностные измерения власти.// Полис, 1996, №3.

9. Ильин И. Аксиомы власти. // Новое время. – 1990. - №10.

10. Краснов Б.И. Теория власти и властных отношений // Социально- политический журнал,1994, № 6.

11. Право України (журнал). – 1997. - № 1. – с. 30 – 41, 48.

12. Природа тоталитарной власти. // Социс. – 1989. - № 5.

13. Пролєєв С. Метафізика влади.-К.: Наукова думка, 2005.-374 с.

14. Силин А.А. Философия и психология власти // Свободная мысль, 1995, - № 12.

15. Социологические исследования. 1991. - № 1.

16. Социально-политические науки. 1991. - № 2.

17. Філософська думка. 1991. – № 1, 2, 3.

18. Энтин Л.М. Разделение властей. Опыт современных государств.- М., 1995.

Тема 4. Демократія як форма і спосіб організації

суспільно-політичного життя.

Ціль: Визначити зміст категорії “демократія “. Показати, як змінювалися уявлення про демократію в історичному контексті.Ознайомити студентів з принципами та цінностями демократії та сучасними теоріями демократії, які існують в сучасній політичній науці. Проаналізувати стан демократичних перетворень в Україні.

Дата добавления: 2014-01-05