Форми слова і словотвірні моделі

Тема 8.

1. Форми слова і словотвірні моделі.

2. Словотвірний тип і гнізда слів.

3. Граматичні і понятійні категорії.

4. Типи граматичних категорій.

5. Граматичні категорії різних мов.

6. Частини мови.

7. Категоріальні ознаки частин мови.

8. Принципи класифікації слів за частинами мови.

9. Частини мови різних мов.

Внаслідок історичних змін морфемний склад слова видозмінюється. Морфеми починають функціонувати блоками, утворюючи похідні основи і складні (складені) афікси.

Збільшення питомої ваги морфемних блоків відбувається також завдяки запозиченню: запозичуються звичайно слова, а не їхній морфемний склад. Запозичене слово сприймається як чиста основа, яка набуває форми тієї мови, яка запозичує.

Напр., у парі слів перукар - землероб питоме українське землероб зберігає морфологічну структуру і морфемне членування (земл-е-роб), а запозичене слово має тільки морфологічну структуру мови: це іменники чоловічого роду. Морфемне членування у них втрачене: запозичений суфікс - ор, що повторюється, перебуває у зв’язаному стані через неясність твірної основи.

Морфологічна структура слова усвідомлюється не тільки завдяки вільному використанню основи і афіксів, але й тому, що:

§ кожне слово включається до тієї чи іншої категорії;

§ набуває тієї чи іншої парадигми;

§ стає компонентом того чи іншого словотвірного ряду.

Візьмемо слово старий і його зв’язки з іншими словами і формами мови (див. схему).

Прикметник старий у сучасній мові сприймається як непохідна форма, яка складається з основи слова стар- і флексії - ий. Однак ця ж основа слугує для утворення цілої низки слів, виступаючи як словотвірна основа, яка творить і мотивує ряд слів – іменників, дієслів, прикметників, прислівників (частина з яких наведена у схемі).

Іменник старик сприймається як похідна і мотивована форма; у неї виділяється дві основи:

§ основа словозміни;

§ основа словотворення.

застаріти застарілий по-старечому

(по) старіти старчиха

старіти старітися старець

старечий

стара пристаркуватий

старуватий по-старому стариган

старенький старе старичок

старший

старик старики

старість старина старика стариків

староста старику старикам

старшина старовина стариком стариками

старика стариків

старшинство по-старовинному

Саме наявність цих двох головних типів основ забезпечує зв’язки слова з його формами і спорідненими словами, а саме слово постає не як нагромадження морфем, а як їхній порядок – як морфологічні структури слова.

Основа слова (її називають також основою словозміни, основою формотворення, словозмінною основою) - це загальна частина форм слова чи всієї парадигми словозміни.

Твірна основа (її називають також основою словотвору, твірною або словотвірною основою, мотивуючою основою) – це спільна частина двох або декількох слів, яка використана для творення і мотивування структури і значення нового слова.

Основа слова - це частина форми слова; твірна основа – частина словотвірної моделі, тобто словотвірної форми.

Форма слова і словотвірна модель - найважливіші форми мови.

Будучи наповненим конкретним лексичним матеріалом, вони породжують словоформи і похідні слова - найважливіші одиниці мови.

У словоформі і похідному слові відбувається органічне сполучення лексики і морфології мови. В той же час словоформа, її будова і структура демонструють відносну самостійність лексики і морфології.

Форми слова. Термін форма слова і саме поняття форми слова були введені у мовознавство Московською лінгвістичною школою. Ф.Ф.Фортунатов визначав форму слова як „здатність окремих слів виділяти з себе для свідомості мовців формальну і осн о вну приналежність”, тобто основу слова і формотвірний афікс.

Вчений говорив, що всяка форма у слові є спільною для слів з різними основами і разом з тим всяка форма у слові співвідносна з іншою, тобто передбачає існування іншої форми, з іншою формальною приналежністю, але з тими їхніми основними приналежностями.

Основа слова. Основа слова є постійною частиною слова, виражає його лексичне і загальне граматичне значення, виступаючи як основа словозміни і формотворення.

Основа слова об’єднує всі видозміни даного слова.

Напр., основи гр - і гра - розрізняють однокореневі слова - іменник і дієслово, додавання афіксів утворює форму слова: гр-а, гр-и, гр-у тощо – різні відмінкові форми іменника гра; гра-в, гра-ли, гра-ти - різні форми дієслова грати.

Граматичне значення виражається основою і афіксом одночасно.

Ця єдність основи слова і формотвірного афікса забезпечує

§ вираження формою слова загального і часткового граматичного

значення,

§ робить форму слова найважливішим способом вираження граматичного значення.

Завдяки тому, що основа слова виражає загальне граматичне значення, вона може виступати

Ø як форма слова;

його часткове граматичне значення виражається в даному випадку

Ø парадигматично, тобто нульовою флексією або нульовим формотвірним суфіксом.

Напр., сарай - форма називного відмінка іменника чоловічого роду, а грай - форма наказового способу однини.

Особливо багатими на різні основи є дієслова, що мають розгалужену систему форм слова.

Напр., латинське дієслово має чотири основи, від яких утворюються різні форми часів, способів тощо.

Прості і складені форми слова.

Форми слова відрізняються не тільки за видом і будовою основи, але і засобом вираження загального і часткового граматичного значення.

За цією ознакою форми слова поділяються на:

Простою формою слова називається синтез (грец. синтез– з’єднання, поєднання, об’єднання, складання; аналіз – роз’єднання, розкладання) основи і афікса, що утворює словоформу конкретної лексеми, напр., стол-у, пиш-у.

Складною формою слова називається поєднання форми службового і форми повнозначного слова, що утворює словоформу конкретної лексеми, напр., буд-у + писа-ти, на + стол-і, більш + вірогідн-о.

Оскільки в простій словоформі її компоненти синтезовані як частини слова, вона називається також синтетичною.

Оскільки в складеній словоформі компоненти, що створюють єдине ціле, представлені лінійно розірвано, аналітично, складену словоформу називають також аналітичною.

Синтетичні форми слів у свою чергу підрозділяються за способом приєднання афіксів, який впливає:

Ø на будову словоформи;

Ø на функціонування афіксів.

Існує два основних способи приєднання афіксів –

Ø флективність

Ø і аглютинація.

При флективному способіафікс органічно сполучається з основою, так що вираження граматичних значень призводить до:

Ø видозміни основи;

Ø заміни афіксів.

При аглютинативному способіафікси поступово приєднуються один до одного, збагачуючи словоформу все новими граматичними значеннями.

Будова складеної словоформи функціонально аналогічна будові простої словоформи:

¨ основа відіграє ту ж роль, що й форма повнозначного

слова, яке змінюють;

¨ службове слово чи його форма - роль словозмінного

афікса.

Дата добавления: 2014-01-05