Поширення основи речення

Конструктивна основа речення

Конструктивна основа речення пов’язана насамперед з її морфологічною вираженістю, з наявністю в реченні дієслова.

О.Потебня вважав, що суттєвою ознакою в наших мовах є те, що в речення входять частини мови;

якщо їх немає, то немає й нашого речення.

О.М.Пєшковський підкреслював, що предикативність речення формально проявляється як присудковість, тобто

§ як граматична категорія, в якій тісно пов’язуються мовлення з думкою

§ і яка виражається формами дієслова

§ чи словами, зв’язаними з цими формами.

Дієслівна основа речення робить обов’язковими її компонентами

o не тільки дієслово-присудок

o і підмет,

o але й додаток

o і обставину:

Лісничий турботливо охороняє природу.

Вони утворюють конструктивну основу речення, його первинні члени, які пов’язані підрядним зв’язком –

Ø предикативним узгодженням;

Ø керуванням;

Ø прилаганням.

Члени речення можуть бути:

· морфологізованими;

· неморфологізованими.

Поширення речення здійснюється:

· за рахунок введення

Ø другорядних членів речення;

Ø синтаксичних рядів;

· в результаті виникнення синтаксичних зв’язків і

відношень на основі речення

Ø сепаратизації;

Ø відокремлення.

Другорядними членами речення є залежні компоненти словосполучень, стрижневе слово яких використане як первинний член речення.

Первинні (головні) члени є першим поверхом синтаксичної моделі речення.

Вторинні члени є залежними другорядними членами речен ня і виникають в результаті використання для побудови моделі речення моделей підрядних словосполучень.

За оцінкою висловлювання речення бувають ствердними, заперечні, питальні, непитальні, розповідні, спонукальні, бажальні мають значення невпевненості, сумніву тощо.

Використання сурядних словосполучень створює синтаксичні ряди однорідних і неоднорідних членів речення.

Сепаратизація (термін запропонований І.І.Мєщаніновим) - синтаксичний засіб побудови речення, і цим він відрізняється від керування і прилягання, які використовуються і для побудови словосполучення.

Сепаратизація зводиться до того, що незмінюване слово чи залежна форма слова (а також словосполучення), залишаючись у межах речення, відноситься до нього в цілому, а не до окремого слова чи члена речення.

Сепаратизація створює особливі члени речення, які, на відміну від внутрішніх додатків і обставин, викликаних зв’язком керування і прилягання, називаються зовнішніми додатками і обставинами, напр.: Поруч з ним сидів хлопчик років семи.

Відокремлення - це інтонаційно-смислове виділення залежних другорядних членів речення, надання їм більшої синтаксичної і смислової самостійності. Відокремлення може бути пов’язане з використанням

Ø особливих форм слова;

Ø особливих слів.

Це можуть бути прислівники, дієприслівникові звороти, різні види означень і уточнень тощо: Раптом на повороті річки, попереду, під темними горами блиснув вогник; Друга кімната, майже вдвоє більша, називалась залою.

Поширення й ускладнення основи речення призводить до виникнення

Ø ускладнених моделей речення;

Ø складних моделей речення.

Ускладненими називаються речення, які включають однорідні й відокремлені члени речення, в тому числі звертання.

Складним називається таке речення, яке має дві або більше суб’єктно-предикатних основи;

кожна з частин речення може бути

Ø простою;

Ø поширеною;

Ø включати первинні члени речення;

Ø вторинні члени речення.

Складнопідрядні речення поділяються на:

· речення сполучникової підрядності;

· речення відносної підрядності.

Безсполучникові складні речення часто розглядають:

Ø як різновиди складнопідрядних;

Ø як різновиди складносурядних речень,

іноді:

Ø як особливий тип складних речень,

рідко:

Ø як синтаксичний контекст.

Дата добавления: 2014-01-05