Комунікаційні бар'єри

1. Технічний бар'єр у телевізійно-комп'ютерних системах, треба сподіватися, не буде загрожувати якості комунікації, бо надійність і якість електронної техніки XXI століття досягнуть найвищих кондицій. Ймовірно, турбуватимуть комп'ютерні бандити і хулігани, для боротьби з якими знадобиться комп'ютерна поліція. Однак, говорячи про соціальну комунікацію нового століття, людству слід побоюватися не слабкостей техніки, а залежності від техніки. Було б надто оптимістично сподіватися, що проблеми інформаційного пошуку будуть успішно вирішені, бо для автоматитичного ретроспективного пошуку в документних фондах минулих років потрібно їх відповідним чином опрацювати – завдання трудомістке і невдячне. Тут будуть як і раніше царювати традиційні документні ІПС в модернізованій електронній формі, але з тими ж високими показниками втрат інформації та інформаційного шуму. Так що ситуація «ми не знаємо, що ми знаємо» збережеться для фондів документів, виданих до XXI століття. Інша справа – пошук в базах даних і ІПС, реалізованих з інформаційних технологій електронної комунікації. У них пошукові проблеми навряд чи будуть мати кризовий характер.

2. Психічні бар'єри, що виникають в електронній комунікації, викликають заклопотаність сучасних вчених. Вони звертають увагу на такі негативні наслідки постійного спілкування з телевізійною технікою для нормального розвитку людської психіки:

ослаблення уваги, оскільки телеперегляд не вимагає тієї зосередженості, яку вимагає читання; не можна читати і розмовляти, читати і мити посуд, а телеперегляд можна поєднувати з різними іншими заняттями, які не займають візуальний канал;

- зниження інтелектуального сприйняття, внаслідок полегшеного доступу до аудіовізуальних повідомлень; читання ж вимагає розумових зусиль для розуміння змісту тексту, звідси – «лінощі думки» у телеглядача та інтелектуальна працездатність у читача;

- мозаїчність індивідуальної пам'яті складається у телеглядачів внаслідок незв'язності; читання ж може бути (правда, рідко) систематичним і цілеспрямованим.

В результаті людина, яка читає, краще підготовлена до творчої та комунікаційної діяльності, вона більш повноцінна соціально і багата духовно, ніж люди «опромінені телебаченням». С.Н.Плотніков, відомий соціолог культури, малює два досить барвистих портрети «читачів» і «нечитачів». Перші, за його словами, «здатні мислити в категоріях проблем, схоплювати ціле, виявляти суперечливі взаємозв'язки; більш адекватно оцінюють ситуацію і швидше знаходять правильні рішення; володіють більшою пам'яттю і активною творчою уявою; краще володіють мовою – вона виразніша, суворіша за думки і багатша запасом слів; точніше формулюють і вільніше пишуть; легше вступають в контакти і приємні у спілкуванні; володіють більшою потребою в незалежності і внутрішньої свободи, більш критичні, самостійні в судженнях і поведінці».«Нечитачі» ж відчувають труднощі в мові, перескакують у розмові з одного предмета на інший, володіють пасивною, мозаїчною свідомістю, яке легко піддаються маніпулюванню ззовні.

Звичайно, ці портрети гіперболізовано, можна сказати, що це свого роду шарж. Читацька праця, що вимагаєся для комунікаційного пізнання, під силу дуже небагатьом читачам (нагадаємо, що лише 10% читачів художньої літератури ставлять завдання осягнути глибинний сенс твору), а масове читання газет, ілюстрованих журналів, детективів і трилерів навряд чи можна вважати «гімнастикою розуму» і «вихованням душі». Справжнім полігоном для розвитку логічного мислення, кмітливості, здатності «мислити в категоріях проблем, схоплювати ціле, виявляти суперечливі взаємозв'язку» є комп'ютерна техніка, яка разом з телебаченням утворює основу електронного зв'язку. Досвід показує, що «нечитачами-телеглядачами» є в більшості люди старшого покоління, в минулому – старанні читачі; а «нечитачами-комп'ютерниками» – молодь, що віддає перевагу Інтернету та читанню, і телеперегляду. Однак, психологічні бар'єри в електронній коммунікаціі, безумовно, існують і вони потребують дослідження.

3. Соціальні бар'єри. Електронна комунікація вже наприкінці XX століття набула глобального характеру: споживачами телепрограм і користувачами комп’ютерів є велика частина людства, і це, безсумівно, значне досягнення освіти, науки та культури. Створюються матеріально-технічні основи для перетворення людства в мешканців «глобального села», для формування Всесвітньої цивілізації, яка охоплює всі народи. Головні перешкоди на цьому шляху – не технічного або економічного характеру, а плану соціально-культурного й політичного.

- Загальнолюдська єдина і уніфікована культура становить загрозу для вільного розвитку самобутніх національних культур, і отже, – духівної незалежності націй. Звідси – недовіра національно орієнтованої інтелігенції до гасел «відкритого суспільства», космополітизму та інтернаціоналізму і прагнення перешкодити їх реалізації. Тобто уніфікувати національні культури не вдасться ніколи. У зв'язку з цим виникає проблема крос-культурної комунікації, що відкриває загальнолюдське в національному. Проблема ця поки не знайшла свого рішення (згадаймо проект «Пам'ять світу»).

- Електронна комунікація – величезна і приваблива сфера вкладення капіталу; капіталізація телебачення та комп'ютерного виробництва – необхідна умова їх розвитку та вдосконалення. Але капітал небезкорисливий. Масові аудиторії, залучені в глобальні комунікаційні мережі, стають об'єктом експлуатації: вони повинні не тільки відшкодувати капіталістам їх витрати, а й принести жаданий прибуток.

Комерціалізація комунікаційних систем означає їх продаж. Продаж «жовтої преси» – загальновідомий факт документної комунікації, але там все-таки існували незалежні видавництва, журналісти, письменники. Монополізовані телекомпанії і комп'ютерні мережі не терплять ніякої свободи слова, крім показної демагогії. Звідси – бар'єри брехні і обману, що споруджуються електронними засобами масової комунікації між правдою і довірливою багатою аудиторією.

- Демократична західноєвропейська преса в на початку XX століття завоювала зобов'язуючий титул «четвертої сили» в сенсі впливу на соціально-політичне життя. Електронна комунікація зберігає цей титул, причому її потенціал впливу на населення значно виріс. Роль засобів масової комунікації в політичній боротьбі часто виявляється вирішальною. Але ці засоби залежать від своїх господарів, вони відпрацьовують замовлення, отримане від них. Тому масові аудиторії стають жертвою політичних махінацій з боку корисливих власників телекомпаній і комп'ютерних мереж. Є, правда, один виняток – це мережа Інтернет, яка заслуговує особливого розгляду.

Огляд психологічних і соціальних бар'єрів, соблазнів і труднощів, що виникають у зв'язку зі станівленням електронної комунікації, дозволяє усвідомити суть проблеми екології культури, що набуває актуальностіність в наші дні.Екологічно безпечний розвиток - це такий розвиток, при якому людина, задовольняючи свої сьогоднішні потреби, не ставить під загрозу можливістьність майбутніх поколінь задовольняти свої потребисти.Бездумне руйнування Докса, витіснення читання, знищення книжкових фондів, абсолютизація комунікаційного могутності електронних засобів може заподіяти непоправної шкоди національним культурам і загальнолюдської культури в цілому.Нинішні тенденціїції розвитку соціальних комунікацій не гарантуютьють, що така шкода не може бути заподіяна.

Дата добавления: 2014-01-05