У структурі професійної орієнтації, виділяють

План

Анализ эффективности стимулирования трудовых ресурсов

Стимулирование трудовых ресурсов включает систему оплаты тру­да, поощрения, различные виды социальных льгот и выплат. Традиционная тарифная система оплаты труда и ключевые элементы ее организации в виде гарантированных ставок и должностных окладов пришли в противоречие с рыночными условиями хозяйствования и не только не выполняют стимулирующей роли в повышении результативности труда и производства, но и сдерживают эти процессы. Различного рода премии, доплаты и надбавки преврати­лись в механическую прибавку к тарифным ставкам и окладам, слабо увязываются с конечными результатами деятельности предприятия.

Опережающие темпы роста производительности труда по срав­нению с темпами повышения заработной платы должны обеспечивать реализацию ее стимулирующей роли. Мера, качество, напряжённость и интенсивность труда должны соответствовать его оплате.

Основная цель системы стимулирования труда – реализация интересов предприятия, к которым относятся повышение производительности труда, снижение себестоимости продукции, интенсификация сбыта. Но для достижения этого требуется согласование интересов предприятия и интересов работников (признание результатов их труда, причем не только в материальном выражении, возможность самореализации).

1. Активізація навчання студентів з особливими потребами шляхом застосування різних форм та активних методів навчання.

2. Дистанційна освіта як форма навчання студентів з особливими потребами

3.Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів.

1. Активізація навчання студентів з особливими потребами шляхом застосування різних форм та активних методів навчання.

Активізація навчання студентів з особливими потребами шляхом оптимального вибору форм та методів навчання є однією з вагомих проблем педагогічної науки сьогодення.

Для держави України та Університету „Україна", які взяли на себе місію виконання стандартних правил ООН щодо забезпечення рівних можливостей в сфері професійного навчання для громадян з особливими потребами, це невід'ємна частина освітньої діяльності. Домінуюча донедавна практика, спрямована на виховання дитини-інваліда як соціального споживача або у кращому разі надання невідповідної його здібностям професійної освіти, що давала право на виконання у суспільстві некваліфікованої низькооплачуваної роботи, відходить у минуле.

Нині в Україні створюється ціла мережа освітніх закладів, покликаних надати широкі можливості людині з обмеженими фізичними можливостями бути повноправним членом суспільства.

Вирішення означеного питання вбачається передовсім у реалізації таких напрямів навчання:

• проблемність характеру навчання;

• використання в процесі навчання ділових ігор, тренінгів;

• розробка та застосування форм індивідуального та самостійного, а в перспективі - і дистанційного навчання зі студентами з особливими потребами;

• атестація студентів з пройдених тем та виставлення оцінок до сесії шляхом модульно-рейтингового контролю знань (перехід до без екзаменаційної сесії) через впровадження повсякденного спостереження за навчальною діяльністю, усного та письмового індивідуального опитування, контрольних робіт, перевірки результатів самостійної роботи, комп'ютерного тестування, поетапного виконання практичних та лабораторних завдань тощо.

Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів передовсім впроваджується шляхом постановки проблеми чи створення проблемної ситуації. Це реалізується на всіх формах навчання - груповій, колективній та самостійній роботі студента.

Лекція - основний метод навчання. На вивчення предмета відводиться половина чи третина навчального часу. Традиційно лекція залишається одним із основних джерел професійної чи наукової інформації, сприяє опанування основ будь-якої науки.

В організації лекційного викладу матеріалу слід враховувати рівень підготовки аудиторії. Контингент студентів з особливими потребами здебільшого потребує додаткової уваги з боку лектора. Означена робота провадиться шляхом індивідуальної чи групової форм роботи, що вплітається в структуру лекції, наявності опорного конспекту на паперовому чи електронному носії. Доводилося працювати зі студентами та слухачами, що мали обмежені можливості запису інформації, оскільки мали порушення опорно-рухового апарату. Для такої категорії корисно було б організувати курсову підготовку зі швидкісного друку на ПК чи стенографії.

Поряд із практикою надання студентам опорних конспектів, обов'язково визначається матеріал, який має бути занотований студентом на лекції. Як показує досвід, студенти, котрі не пишуть лекцію, зазвичай за 10-15 хвилин, перестають слухати і вирішують проблеми, що аж ніяк не стосуються предмета. Ще більшою мірою це стосується студентів з особливими потребами, адже їх увага розсіюється значно раніше.

Виклад лекційного матеріалу має бути максимально повним, повинен охоплювати законодавчу та нормативно-правову базу з питань, що розглядаються, висвітлювати певні проблемні моменти. Таким чином, лекція має бути водночас проблемно-наукового та проблемно-навчального характеру.

Проблемний характер лекції в обох випадках полягає передовсім у:

• визначенні кола порушуваних під час лекції питань;

• докладному аналізі науково-дослідної роботи лектора, кафедри, деяких висновків та пропозицій із науково-пошукових робіт студентів;

• акцентуванні уваги на питання, що не відтворені у підручниках;

• поставленні перед студентами проблемних запитань із зазначенням шляхів їх вирішення та ґрунтовним аналізом протиріч, що виникають при їх впровадженні.

• використанні досвіду закордонних навчальних закладів з надання студентам в процесі лекції опорних конспектів та інших роздаткових матеріалів;

• використанні наочності - плакатів, схем, таблиць, що через певні опорні сигнали (літери, слова, словосполучення, схеми, мали, рисунки, малюнки тощо) у концентрованому вигляді містять значний обсяг інформації, скомпонованої у логічні блоки. Така форма викладу передбачає застосування методу ілюстрації, що у супроводі із словесним і практичним методом, сприяє наочності і підвищує увагу і активність студентів із застосуванням зорової пам'яті.

Система запитань під час проведення лекції активізує діяльність студентів, змушує бути не просто пасивним спостерігачем, а активно мислити в пошуках правильної відповіді. Така лекція сприяє розвиткові логічного мислення у слухачів-інвалідів, здебільшого не адаптованих до середовища, в якому проживають.

Власне проводиться не просто лекція, а діалог зі слухачами, активізуються їх знання, формуються навички аналітичного мислення, пошукової діяльності.

Фактично традиційна лекція переростає у нові форми виступу, як:

• лекція-бесіда, що нагадує своєрідний діалог з аудиторією;

• лекція-бесіда з розбором конкретних ситуацій та забезпеченням зворотного зв'язку з аудиторією.

Організація навчання методом дискусій вимагає упровадження таких основних принципів:

- партнерських стосунків;

- трансформації групи у спільноту;

- співтовариства;

- подвійного управління (здатності керувати і процесом, і змістом дискусійного обговорення водночас).

Поряд з лекційним викладом інформації з використанням активних методів організації занять, провадяться практичні заняття, що покликані забезпечити накопичення досвіду використання вже наявних знань з предмета та одержання нових, вироблення практичних умінь і навичок щодо їх застосування.

До активних методів практичного навчання, що широко використовуються при викладанні професійно орієнтованих дисциплін кафедри документознавства, передовсім належить навчальна гра. Навчальні ігри поділяються як рольові, операційні, імітаційні, ділові, ситуативні та аналітичні.

З метою вироблення практичних вмінь і навичок документування управлінської діяльності на етапі входження в професію використовуються ситуативні практичні завдання, що моделюють певну виробничу ситуацію та вимагають від студента її документного вирішення. Причому пропоновані до вирішення ситуативні завдання за складністю можна поділити на дві групи:

- фаза набуття конкретного досвіду (матеріал за змістом подається майже повністю, але потребує набуття конкретної форми й граматичної організації текстової частини);

- створення проблемної управлінської дії, а студент сам моделює управлінський процес та документує його.

Така система практичних завдань готує підґрунтя для проведення імітаційної ділової гри, при проведенні якої умовно обирається форма підприємства, вид торгово-виробничої діяльності, провадяться окремі тренінги з організаційної діяльності, які передбачають:

- створення установчих та організаційних документів;

- визначення структури підприємства;

- взаємодії структурних підрозділів.

Надалі організовуються тренінги з відтворення діяльності конкретних структурних підрозділів:

- відділу кадрів (формується штат працівників, ведеться облік особового складу, штатний розпис, облік робочого часу, оформлення та заповнення трудових книжок працівників, робота з персоналом, звітна діяльність ВК тощо);

- канцелярії (організація документообігу, формування справ, створення номенклатури справ, робота з інформацією та довідково-інформаційними джерелами, робота з документами, що мають гриф обмеження доступу тощо);

- окремі постачально-збутові операції (оформлення та облік запиту, пропозиції, підтвердження пропозиції, рекламації, позовної заяви);

- окремі фінансово-розрахункові операції (нарахування заробітної плати, облік товарно-матеріальних цінностей тощо).

В аудиторії підтримується реальна виробнича ситуація, створюються робочі місця, студенти вільно пересуваються по відділах, для вирішення певного управлінського завдання звертаються до окремих посадових осіб, функції яких виконують самі ж студенти, працюють з необхідним офісним обладнанням тощо.

Така форма проведення практичних занять хоч і вимагає розроблення значної кількості навчальних інструкцій з тієї чи іншої діловодної операції, проте включає комплексне вивчення професійно орієнтованих дисциплін, створює умови, що імітують реальну виробничу атмосферу, а отже, сприяє безболісному переходу студента від теоретичного навчання до реальних умов виробничого середовища. Це особливо важливо для студентів-інвалідів, адже така ділова гра створює той ланцюжок виробничих ситуацій, вирішення яких викликає у них почуття впевненості у своїх силах, сприяє розвиткові пізнавального інтересу, творчих здібностей студентів, покликана творити нові способи вирішення управлінських завдань. Саме тут відкривається широкий простір для індивідуальної роботи зі студентами з особливими потребами. Власне, студенти різного рівня знань і практичних навичок включаються в індивідуальну роботу самостійно, а тренер, за твердженням Роберта Баклі і Джима Кейпа, лише корегує їхню діяльність.

Наразі актуальним в Університеті є створення Центру практичного навчання, на базі якого студенти різних спеціальностей мали б можливість здійснювати практичну діяльність, можливо, навіть не імітаційну. Зрозуміло, це нова технологія навчання, що ефективно доповнює його традиційні форми.

За класифікацією В.П. Безпалько, засвоєння знань, як процес, може перебувати на таких рівнях:

рівень 1 - учнівський - простий рівень репродуктивної діяльності;

рівень 2 - алгоритмічний - задано мету і ситуацію, яку має вирішити студент;

рівень 3 - евристичний - задано лише мету, ситуація, дії домислюються студентом і певним чином вирішуються;

рівень 4 - творчий - відсутність завдань як таких, студент сам ставить мету, формулює її, деталізує, віднаходить шляхи реалізації.

Кафедра документознавства готова включитись у логічне завершення технологізації професійного навчання, забезпечивши формування штату, документування та документообіг такого Центру, тим самим сягнувши його найвищого рівня.

Атестація студентів протягом семестру в поєднанні з індивідуальною роботою зі студентами з особливими потребами - необхідний структурний компонент процесу навчання. Контроль знань потрібен здійснюватись постійно впродовж усього періоду навчання. На практиці здебільшого використовуються такі методи, як повсякденне спостереження за навчальною діяльністю, усне опитування, письмове опитування, контрольна робота, перевірка результатів самостійної роботи, тестування тощо.

Для роботи з категорією студентів з особливими потребами результативним є тестовий контроль знань, який передбачає постановку перед студентами системи питань, відповідаючи на які студенти виявляють певні рівні навчальних знань і вмінь психологічного розвитку, соціального досвіду.

Тестування на ПК із навчальних предметів дає можливість такій категорії студентів додатково попрацювати у вільний від навчання час, ще раз перевірити свій рівень знань, сприяє розвиткові відповідальності, розгортанню атмосфери змагання, формуванню позитивних мотивів. Завжди є можливість при незадовільних результатах тестування з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання студентів з особливими потребами, виявити прогалини в знаннях і вміннях, внести корективи, спрямовані на усунення цих прогалин.

Сучасні комп'ютерні програми тестування дають змогу враховувати психолого-педагогічні особливості студентів та й значно полегшують роботу викладача. Створивши та постійно поповнюючи комп'ютерну базу запитань, викладач залишається осторонь від трудомісткого процесу перевірки результатів тестування. А основне - забезпечується об'єктивність в оцінцюванні знань. На сьогодні розроблена та постійно поповнюється система тестового контролю знань зі справочинства.

Тестовий контроль знань на ПК - це перший крок до впровадження модульно-рейтингової системи контролю знань, тобто навчання без традиційної сесії для тих, хто досяг певного рівня знань. Навчання здійснюється з обов'язковим поетапним виконанням практичних завдань, самостійної роботи студента, тестового контролю знань та інших форм і методів роботи.

Іспит сам по собі викликає у студентів негативні емоції, стривоженість, іноді страх, а часом призводить до стресових ситуацій. Сесія породжує у студента прагнення не забути вивченого до складання іспиту і, власне, зумовлює механічне його заучування.

Натомість модульно-рейтингова система контролю знань дасть змогу студентам з особливими потребами навчатись без страху, тобто посилити мотивацію навчання: скласти іспит за результатами індивідуальної роботи, поточної успішності та потемного тестового контролю знань.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" основним завданням освітньо-виховної діяльності поставив соціальну реабілітацію інвалідів шляхом високої професійної підготовки студентів з особливими потребами з подальшим їх входженням до еліти суспільства. Забезпечити цю високу професійну підготовку студентів з фізичними вадами якраз і можна через впровадження активних форм і методів навчання, що передбачають:

- глибоке професійне оволодіння знаннями зі спеціальності;

- опанування основ науково-дослідної та пошукової роботи;

- максимальне наближення професійної підготовки до реальних

виробничих умов;

- скорочення розриву між теоретичним і практичним навчанням;

- забезпечення безболісного переходу до виконання посадових обов'язків на робочих місцях під час проходження виробничої практики в установах, організаціях;

- здійснення активного поточного контролю знань протягом семестру;

- єдність навчального та виховного процесів;

- підвищення мотивації навчання;

- створення сприятливої психологічної атмосфери.

Досягнення поставленої педагогічної мети можливе за умови застосування активних методів навчання, що націлені передовсім на емоційне стимулювання: створення ситуації емоційно-моральних переживань, зацікавленості, пізнавальної новизни, використання ігрових форм організації навчальної діяльності, постановки системи перспектив, а також посилення мотивації навчання шляхом упровадження модульно-рейтингової системи контролю знань, застосування пошукових та дослідницьких методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, створення так званого креативного поля. Усе це в комплексі покликане забезпечити високу якість підготовки спеціалістів, що відповідає вимогам сьогодення.

2. Дистанційна освіта як форма навчання студентів з особливими потребами

Проблема інвалідності для України набула особливого значення. Нині в Україні налічується понад 150 тисяч дітей інвалідів віком до 16 років, з яких діти віком до 6 років становлять 22 %, від 7 до 15 років - 75%. Щорічно загальна кількість інвалідів в Україні збільшується на 200 тисяч осіб.

Із середини XX століття в більшості країн світу соціальна політика відносно осіб з особливими потребами ґрунтується на принципі рівних можливостей. На 48-й сесії ООН 20 грудня 1993 року були прийняті правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів. У них наголошено, що реабілітація має на меті допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного та соціального рівня діяльності, надаючи тим самим можливість поліпшити якість їхнього життя, розширити рамки їхньої незалежності. Повноцінна соціальна реабілітація передбачає залучення інвалідів, як рівних партнерів, до суспільних заходів; розвиток особистісної активності і адекватності взаємодії із соціумом. Зазначимо, що проблема соціальної реабілітації та інтеграції в суспільство осіб з особливими потребами є однією з пріоритетних у соціально-економічній політиці нашої держави. Більше ніж п'ятдесят законів і постанов Верховної Ради України регулюють правове та соціальне становище інвалідів.

Серед основних сфер реалізації принципу рівних можливостей молодих інвалідів є доступність освіти з подальшим працевлаштуванням. Здобуття повноцінної освіти, професійне визначення є дуже важливим фактором у житті кожної людини, а для інваліда набуває особливого значення. Опанування інвалідами фахових навичок дає їм можливість реалізувати свої здібності, частково або повністю адаптуватися у суспільстві. Отже, на перший план виходить професійна реабілітація, яка дає змогу забезпечити людині з обмеженими можливостями матеріальний добробут і культурне зростання в суспільстві.

Переважна більшість молодих людей із обмеженими функціями здоров'я не має можливості реалізувати себе, отримати вищу освіту. На сьогодні не відпрацьовані механізми реалізації прав інвалідів на здобуття вищої освіти, не розроблені науково-методичні основи вищої школи для інвалідів, остаточно не відпрацьована модель психолого-педагогічного супроводу навчального процесу, відсутні в необхідному обсязі підручники, посібники, комп'ютерні програми, котрі враховують особливості сприймання та перетворення інформації цією категорією студентів. Надзвичайно актуальною є проблема здійснення психолого-педагогічного супроводу в процесі соціальної реабілітації осіб із обмеженими можливостями, що зумовлює актуальність порушеної нами проблеми.

У Полтавському представництві Університету "Україна" навчаються 82 студенти-інваліди різних нозологічних груп. Створена спеціальна навчальна група для студентів із вадами слуху, яка працює з сурдоперекладачами. Проблеми, що виникають у навчально-виховному процесі, досить різноманітні, серед них: 1) відсутність відповідної медичної підтримки інвалідів у межах навчального закладу; 2) відсутність безбар’єрної архітектури, що має суттєве значення для студентів із порушеннями опорно-рухового апарату; 3) неадаптованість засобів навчання та існуючих систем контролю знань щодо студентів, які мають вади слуху та зору; 4) відсутність належного психологічного супроводу, що забезпечує ефективну адаптацію студентів із особливими потребами до навчального процесу, студентського колективу.

Загальносвітова тенденція розвитку освіти полягає в її трансформації до відкритості, дистанційності, гнучкості. Для студентів із особливими потребами велике значення має впровадження дистанційної форми освіти. Дистанційна освіта базується на сучасних інформаційних технологіях. Як і будь-яка інша система освіти, вона має мету, зміст згідно з навчальними програмами, специфічні методи, організаційні форми, засоби навчання. Вибір форм і методів навчання в умовах дистанційної освіти зумовлений певними технологічними особливостями навчального процесу, що пов'язано з використанням комп'ютерних мереж у режимі електронної пошти та Інтернету.

Упровадження дистанційного навчання відкриває нові перспективи для людей з особливими потребами. Дистанційне навчання має бути цілісним, синтетичним, інтегрованим, гнучким, із широким застосуванням нових інформаційних технологій, що використовуються у трьох основних напрямках: для доставлення навчальної інформації, організації продуктивної самостійної навчально-пізнавальної діяльності, контролю навчальних досягнень студентів із обмеженими функціями здоров'я.

Основними принципами дистанційного навчання є:

1) комп'ютеризація - перша принципово необхідна умова для реалізації дистанційної форми навчання. Корекційно-розвивальна сутність застосування комп'ютерних технологій полягає в їх перевагах - порівняно з іншими засобами індивідуалізації навчання. Використання комп'ютерних телекомунікацій дає можливість: передавати на відстань інформацію різного виду та обсягу, зберігати її потрібний час, редагувати, роздруковувати в необхідному обсязі, забезпечувати доступ до різних джерел інформації через систему Інтернет в будь-який час, працювати з керованими динамічними ілюстраціями та моделями. Отже, висока ефективність електронних засобів навчання є очевидною. Інформаційні технології повинні стати змістом вищої освіти студентів із особливими потребами;

2) навчання без перешкод - відстань "студент - освітня установа" не може бути перешкодою для процесу навчання. Єдина інформаційна комп'ютерна мережа дає можливість розширити комунікативні можливості між викладачем і студентом;

3) гнучкість навчального процесу - можливість вибору зручного графіка навчання та адекватного темпу опрацювання матеріалу;

4) модульність - кожна навчальна дисципліна розбивається на певну кількість змістовних модулів; порядок їх вивчення відповідає індивідуальним потребам студента з обмеженими можливостями. Навчальний курс повинен мати наступні блоки: вхідне тестування, тематичний план за індивідуальним графіком відвідування, конспекти лекцій із глосарієм, довідникові дані з коментарями і підказками, контрольні завдання, включаючи оцінку та самооцінку навчальних дій;

5) паралельність - навчання, у разі потреби, може збігатися з професійною діяльністю.

6) активний зворотний зв'язок - можливість постійного спілкування з викладачем-консультантом, обміну інформацією з метою своєчасної корекції набутих знань. Студент повинен постійно одержувати інформацію про правильність "свого руху" в навчанні;

7) динамічність - розкриття здатностей студентів із обмеженими функціями здоров'я до самовизначення в майбутній професійній діяльності; розвиток особистісних, світоглядних якостей, їх збагачення конкретними можливостями щодо тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Зрозуміло, що викладені принципи організації дистанційного навчання неможливі без значних капіталовкладень з метою придбання потрібного програмного й апаратного забезпечення. На сьогоднішній день дистанційне навчання є найбільш дорогим способом навчання, але таким, що має великі можливості та перспективи.

Висновки

1. Запровадження дистанційної форми навчання для здобуття вищої освіти студентами з особливими потребами дасть змогу реалізувати їхні здібності, забезпечить інтеграцію в сучасне суспільство.

2. Організація мережевого процесу навчання забезпечить гнучкість, динамічність та індивідуалізацію навчального процесу, активний зворотний зв'язок між викладачем і студентом з особливими потребами.

3. Необхідно прискорити розроблення й упровадження навчальних комплексів дисциплін для віртуально-тренінгового, дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

3.Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів.

Сам процес навчання у вузі передбачає включення студентів у систему суспільних відносин і засвоєння ними соціальних цінностей суспільства. Активна взаємодія з різними соціальними утвореннями, а також сама специфіка навчання у ВНЗ сприяють формуванню у студентства активної життєвої позиції, зміцненню його з'язків з іншими соціальними групами суспільства. На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості. Зримими рисами цього процесу є завершення освіти, трудова активність, суспільна робота, відповідальність перед законом, можливість створити родину і виховувати дітей. Соціальна зрілість передбачає здатність кожної молодої людини оволодіти необхідною для суспільства сукупністю соціальних ролей. Вступ до ВНЗ пов'язаний для студента зі зміною соціального середовища, що викликає необхідність перебудови суспільних відносин особистості. Це і предметна сторона (залучення до вивчення видів діяльності), та і соціально-психологічна (пристосування до нового колективу).

З перших кроків на першому курсі навчання молоді люди включені в нове динамічне та інтелектуально вимогливе середовище. Саме з цих перших кроків починають формуватися нові стосунки й ставлення до майбутньої професійної діяльності, до фахового оточення та його цінностей. Продовжується активний пошук особистої самоідентифікації, самовизначення, ідентичності, свого місця в рольових розподілах, узгодження в соціально-психологічних структурах студентських груп. Ці перші кроки іноді стають важливими, зумовлюючи складний перебіг подій в особистісному студентському житті молодої людини і як майбутнього фахівця, і як громадянина з відповідним життєвим рольовим репертуаром обов'язків і прав.

За данними Казміренка В.П. досвід роботи психологічних служб ВНЗ та результати досліджень у рамках Цільової комплексної програми "Вчитель" показали, що близько 40% студентів почуваються сьогодні особистістно та професійно невпевненими не тільки під час навчання, але й після його завершення. Можна припустити що це спричинено як проблемами самоідентифікації молодої людини, так і важкою прогнозованістю широкої палітри стосунків, взаємин, ставлень та відносин, що формуються під впливом загальних чинників слабкої нормованості сучасного соціуму.

Сьогодні в Україні функціонує декілька навчальних закладів, у яких передбачений набір груп осіб з обмеженими функціональними можливостями, в яких діти оволодівають різними спеціальностями, групи інтегровані. У ВНЗ приділяють велику увагу адаптації студента - інваліда, також вивченням соціально-психологічних особливостей профорієнтаційної роботи з ними.

В структурі профорієнтаційної роботи передбачається:

-професійно-фахова адаптація, що зумовлює пристосування до змісту, умов та самостійної організації навчальної діяльності, формування навичок та спрямувань у навчальній та науковій роботі;

-соціально-психологічна адаптація як така, що зумовлює активне (чи пасивне) пристосування особистості до оточення, побудову стосунків і взаємин у студентських групах, формування стилю особистісної поведінки;

-соціально-фахова адаптація як прийняття суспільних вимог до майбутньої професійної діяльності.

Таким чином професійна діяльність й здатність до неї - це передумова майбутньої активної діяльності, необхідна умова її успіху без відчуття дискомфорту, напруженості та внутрішнього конфлікту особистості з професійним та соціальним оточенням. Існує практика створення Центрів розвитку карєри та підприємництва.

Робота Центрів спрямована на розвиток професійної мотивації студентів-інвалідів, пошуку шляхів покращення їх профорієнтації, працевлаштування.

Метою Центру є:

-Підготовка студентів до самостійної побудови власної кар'єри;

-Профорієнтаційна діяльність;

такі компоненти:

· Профінформація;

· Профконсультація;

· Профвідбір;

Наукове розв'язання завдань профорієнтації передбачає:

1. Знання вимог різних професій до людини;

2. Знання кон'юктури ринку праці щодо окремих професій і спеціальностей;

3. Оцінку здібностей особистості;

Студентська особистість занурюється у чотири ортогональні сфери, що мають свої інваріантні оформлення, свої закони і вимоги, правила гри, процесуальну і феноменологічну обумовленість впливу на неї. Цей процес занурення не простий каскад дії пристосування, а складна творча наполеглива і натхнена особистісна праця по засвоєнню засобів нового життя, яке вже майже доросле. Але головне, воно надзвичай особливе, привабливе, цікаве і важке водночас, і мабуть тому й цікаве, бо потребує зусиль на цю гру протистояння " вимогливості" і перевірки реальних можливостей особистості. Драматичність процесу, напруженість розгортання особистісних ресурсів зумовлюють і свою особистісну драматургію адаптації як повільного і обережного пристосувального просування, чи активного, а іноді й "агресивного" азартного захвату свого простору і впевнене його засвоєння засобами його творчої розбудови. В персоніфікованому розгортанні цієї драматургії формується особистість, в інтерперсональних діях фіксуються виміри сфер і оточуючого організаційного середовища ВНЗ.

Дата добавления: 2014-01-05