Культурологічний підхід до дослідження політичних систем

Г.Алмонд, досліджуючи суспільство і його політичну сферу за допомогою системного підходу, звернув увагу на неможливість універсального застосування останнього до дослідження різних суспільств. Для того щоб уявити і дослідити вплив культурологічних характеристик на функціонування політичних систем, він ввів поняття «політична культура». Виявилося, що політичні культури справляють істотний вплив як на статику, так і на динаміку політичних систем. Ідеї Алмонда щодо визначного місця політичної культури в структурі політичної системи були взяті на озброєння і розвинені представниками культурологічного підходу У.Розенбаумом, Д.Елазаром, Д.Дівайном та іншими вченими, які розглядали політичну систему як матеріальне втілення політичної культури.

В основу розуміння політики було покладено - культурні характеристики:

· певні норми,

· цінності і

· зразки дій,

визначають поведінку людей і

функціонування установ та організацій, всієї політичної системи

Розвиток цього напряму в дослідженні систем отримав назву культурологічного.

Типовим представником цього напрямку є американський політолог професор ун-ту Сан-Дієго Чарльз Ендрейн («Сравнительный анализ политических систем». – М.,2000). На його думку, політична система структурно складається з 3 частин:

1. культурні цінності, що формують політичні завдання (н-д, прискорення темпів зростання або зниження інфляції);

2. владні структури (уряди, партії, соціальні об'єднання всередині країни та іноземні інститути, які впливають на дану політичну систему);

3. поведінка політиків і рядових членів суспільства, що не настільки активно беруть участь у прийнятті урядових рішень.

Саме структура, в якій формуючу роль грає політична культура, у Ч.Ендрейна визначає тип політичної системи.

Культурні цінності відіграють визначальну роль у «виробництві політик», тобто у виробленні та втіленні в життя рішень, що впливають на суспільство в цілому – це й є головна функція всієї політичної системи.

Дата добавления: 2014-01-05